Fundusz Kościelny: likwidacja i... co w zamian?

 

                        Fundusz Kościelny: likwidacja i… co w zamian?

 

 

Wstęp

 

Rządząca od 13 grudnia 2023 r. w Polsce koalicja za jeden z celów postawiła sobie reformę stosunków Państwa z Kościołem (katolickim), co skądinąd musi się w jakimś stopniu – a to z uwagi na konstytucyjną zasadę równouprawnienia wyznań – odbić na sytuacji wszystkich społeczności wyznaniowych w RP. Zresztą działania zamierzone przez rządzących jako skierowane wobec Kościoła katolickiego – a nawet ściślej: rzymskokatolickiego – mogą w ostatecznym rezultacie przynieść skutki bardziej znaczące właśnie dla mniejszości wyznaniowych. Weźmy np. pomysł zredukowania płatnych z budżetu lekcji religii z 2 do 1 godz. tygodniowo, przy zachowaniu zasady udostępniania pomieszczeń szkolnych dla nauki religii (nawet z możliwością organizacji drugiej godziny nauki – ale już płatnej ze środków danego wyznania). Dla wyznań mniejszościowych, powiedzmy sobie szczerze, „religia w szkole” jako taka nie jest największą wartością, ponieważ nauka religii w ich przypadku i tak odbywa się przeważnie w ramach tzw. zespołów międzyszkolnych, w pomieszczeniach danego wyznania. Natomiast fakt opłacania nauczycieli religii z budżetu ma dla wyznań mniejszościowych o wiele istotniejszą wagę, niż dla wprawdzie tracącego wciąż wiernych, ale wciąż potężnego Kościoła rzymskokatolickiego. Utrata połowy tych wpływów dotkliwie uderzy w mniejszościowe finanse – także i w finanse niejednej parafii greckokatolickiej. Podobnie zresztą wiele posunięć i regulacji w teorii nie związanych z problematyką religijną może poważnie wpłynąć na pozycję materialną wspólnot wyznaniowych. Ogólny stan gospodarki, to czy ludzie będą en masse bogacić się czy biednieć, różne regulacje szczegółowe (np. wpływające na ceny energii – a zatem pośrednio na ceny wszystkiego, jako zależne od cen energii), dla nas zaś konkretnie – losy wojny w Ukrainie i napływ (bądź też przeciwnie – odpływ) imigrantów stamtąd. W tej sytuacji wydaje się, że zwrócenie uwagi naszego laikatu na finansowo-gospodarcze aspekty funkcjonowania Kościoła jest jak najbardziej aktualną kwestią. W tej zaś dziedzinie przyszłość Funduszu Kościelnego, co do potrzeby likwidacji którego istnieje zasadnicza zgoda, a przedmiotem sporu jest jedynie sposób dokonania tejże likwidacji – wydaje się być szczególnie predestynowaną do podjęcia nad nią namysłu w środowisku greckokatolickim. Oczywiście, możemy uznać, że uplasowanie nas przez ustawodawstwo polskie w ramach Kościoła katolickiego zwalnia nas od potrzeby refleksji czy tym bardziej działań w tej materii: niechże łaciński „Wielki Brat” ustali sobie z Rządem RP, jak to ma wyglądać, a my to przyjmiemy i tyle. Być może tak właśnie będzie, i wcale nie znaczy to, że narzucone nam w ten sposób rozwiązanie będzie najgorszym z możliwych. Wydaje się jednak, że samo podjęcie refleksji ma istotną wartość.

 

Czym jest Fundusz Kościelny?

 

                 Formalną podstawą istnienia Funduszu jest  ustawa z dnia 20 marca 1950 r. o przejęciu przez Państwo dóbr martwej ręki, poręczeniu proboszczom posiadania gospodarstw rolnych i utworzeniu Funduszu Kościelnego (Dz. U. 1950, nr 9, poz. 87). Od owej formalnoprawnej strony ustawa ta nie była jakimś bezprecedensowym rozwiązaniem. Przeciwnie, problem tzw. dóbr martwej ręki stanowił przedmiot troski władz świeckich już od późnego średniowiecza! Rzecz w tym, że w ówczesnym ustroju stanowym nieruchomości ziemskie, gdy już raz trafiły w ręce instytucji kościelnej, stawały się praktycznie wyłączone z obiegu cywilnoprawnego. Co Kościół otrzymał, to już trzymał i nie puszczał – tak mniej więcej, jak nieboszczyk w swej stężałej dłoni. Stąd właśnie pojęcie „dóbr martwej ręki”, których nie wolno było alienować – czyli zbyć komuś innemu. Powodowało to ciągły wzrost udziału ziemi kościelnej w ogólnym areale, a w czasach, gdy posiadłości Kościoła zwolnione były z podatków – spadek przychodów budżetu. Za Władysława IV szlachta próbowała wręcz wystarać się w Rzymie o zakaz nabywania przez Kościół dóbr ziemskich, „aby Polska nie obróciła się w kapłańskie królestwo”.

              Pomysł, jak przejąć część dóbr kościelnych w sposób, który jednocześnie „wyjmował” je z owej „martwej ręki”, ale też nie był prostą grabieżą, a przy tym stanowił narzędzie uzależnienia Kościoła od państwa – pojawił się w czasach Oświecenia. Na ziemiach eparchii przemyskiej, należącej od 1772 r. do monarchii habsburskiej, ów pomysł przyjął postać Funduszu Religijnego, utworzonego przez cesarza Józefa II ze skonfiskowanych posiadłości skasowanych zakonów (tych, które nie mogły się wylegitymować „użyteczną społecznie” aktywnością w dziedzinie nauki, oświaty, lecznictwa czy dobroczynności). Fundusz ten później podzielono zresztą na osobne Fundusze dla poszczególnych krajów koronnych, w tym i Galicyjski. Z naszego, grekokatolików, punktu widzenia, utworzenie józefińskiego Funduszu Religijnego, który rzeczywiście wspierał (nie bezinteresownie, bo wymagając  w zamian lojalności i współpracy) Kościół, miało znaczenie o tyle istotne, że stanowiło potężny transfer środków od Kościoła łacińskiego do nas. W ten sposób Fundusz stał się (obok przymusu studiów teologicznych, zrównanych z uniwersyteckimi, dla kandydatów do kapłaństwa) narzędziem realnego zrównania praw i statusu katolików tradycji bizantyjskiej z łacinnikami.

                      Fundusz Kościelny w wydaniu bierutowskim tworzony był teoretycznie z podobnych powodów, „celem usunięcia pozostałości przywilejów obszarniczo-feudalnych w dobrach martwej ręki oraz celem materialnego zabezpieczenia duchowieństwa”. Konfiskować miano wszystkie dobra poza gospodarstwami rolnymi parafii (do 50 ha, zaś w woj. śląskim, pomorskim i poznańskim – do 100 ha), a dochód ze skonfiskowanej ziemi miał być przeznaczony „na cele kościelne i charytatywne”. Ziemię odbierano nie tylko katolikom, ale i prawosławnym oraz innym wyznaniom posiadającym nieruchomości ziemskie. Ustawa z 1950 r. nie objęła natomiast grekokatolików, jako uznanych za wspólnotę zanikłą w związku z wysiedleniami ludności ukraińskiej do Związku Sowieckiego; nieruchomości greckokatolickie podlegały przejęciu przez Skarb Państwa na mocy przepisów wcześniejszych, w szczególności dekretu z dnia 5 września 1947 r. o przejściu na własność Państwa mienia pozostałego po osobach przesiedlonych do ZSRR (Dz.U. 1947 nr 59 poz. 318).

                   Ustawa z 1950 r. uchwalona została nie w państwie normalnym, a w komunistycznej Polsce – i utworzony na jej postawie Fundusz aż do końca 1989 r., wbrew jej formalnym zapisom, służył głównie finansowaniu celów poza- i antykościelnych. Środki Funduszu były zupełnie oderwane od ewentualnych dochodów z przejętej ziemi, była to czysta dotacja budżetowa.

                Dopiero wskutek uchwalenia tzw. „ustaw majowych” (17.V.1989) Fundusz zaczął działać mniej więcej zgodnie z pierwotnymi założeniami. Głównym celem wydatkowania środków stała się częściowa refundacja składek emerytalno-rentowych osób duchownych (w bardzo szerokim rozumieniu, obejmującym również zakonnice i braci zakonnych bez święceń). Jako to wygląda w praktyce? Otóż czynny duchowny, jeśli nie podlega ubezpieczeniu społecznemu z innego tytułu (jako pełnoetatowy pracownik, oficer WP czy SG w służbie czynnej itp.), płaci co miesiąc składki na ZUS i NFZ od podstawy równej pensji minimalnej brutto; w I półroczu 2024 r. jest to kwota 4242 zł. Składka emerytalna wynosi łącznie 828 zł. 04 gr., z czego sam duchowny wpłaca 165 zł. 61 gr., a brakujące 662 zł. 43 gr. przekazuje ZUS-owi Fundusz Kościelny. Składka rentowa to 339 zł. 36 gr., przy czym duchowny uiszcza 67 zł. 87 gr., a Fundusz Kościelny 271 zł. 49 gr. Ubezpieczenie wypadkowe to 70 zł. 84 gr., duchowny osobiście płaci 14 zł. 17 gr., zaś 56 zł. 67 gr. wpłaca zań Fundusz. Całkowicie samodzielnie opłaca duchowny składkę zdrowotną (na rzecz NFZ) w kwocie 381 zł. 78 gr. oraz – jeśli się na to zdecyduje – dobrowolne ubezpieczenie chorobowe (na rzecz ZUS-u) w wysokości 103 zł. 93 gr. miesięcznie. Podsumowując: sam duchowny co miesiąc wpłaca do ZUS-u 629 zł. 43 gr. (a jeśli płaci składkę chorobową, to 733 zł. 36 gr.), natomiast Fundusz za tegoż duchownego przekazuje temuż ZUS-owi 990 zł. 59 gr. Duchowny tych pieniędzy nie ogląda (chyba że na swym koncie ubezpieczonego w pue.zus.pl), są one przekładane z jednej państwowej kieszeni do drugiej, a duchowny ma z nich ten ewentualny pożytek, że – jeśli dożyje – otrzyma emeryturę (a w przypadku inwalidztwa – rentę) w takiej wysokości, jak gdyby osobiście płacił pełne składki od postawy równej pensji minimalnej. Dodam, że o ile wiem, dobrodziejstwa dopłat z Funduszu kończą się w momencie osiągnięcia przez duchownego ustawowego wieku emerytalnego (65 lat dla mężczyzn), mimo że np. w Kościele katolickim kanoniczny wiek emerytalny duchownych to 75 lat (może być on lokalnie obniżany, np. w archidiecezji lubelskiej jest to lat 70), a systemie emerytur kapitałowych opłacanie składki przez dalsze 10 lat skutkowałoby znacznym wzrostem późniejszych wypłat emerytalnych (z racji większego kapitału zgromadzonego na koncie oraz… mniejszej liczby lat przewidywanego życia).

               W niektórych latach Fundusz dotował również remonty zabytków sakralnych oraz kościelną działalność charytatywno-opiekuńczą, tego typu wydatki były jednak niewielką częścią budżetu Funduszu.

            Należy podkreślić, że z dobrodziejstw Funduszu mogą korzystać na równych zasadach wszystkie legalnie istniejące w Polsce wyznania w ogólnej liczbie 185, z których znakomita większość w 1950 r. w ogóle nie istniała i żadnych nieruchomości wówczas nie utraciła. Co prawda Fundusz nadal pozostał czystą dotacją budżetową bez związku z ew. dochodami ze skonfiskowanej ziemi, tym niemniej konfiskata owa była faktem i formalną podstawą zaistnienia Funduszu.

                Fundusz Kościelny w obecnym kształcie jest dość dziwaczną hybrydą rozwiązań józefińskich i komunistycznych – i pogląd, że „coś trzeba z nim zrobić” jest dość powszechny. Ale co mianowicie?

 

O czym trzeba pamiętać

 

             U podstaw wszelkich przyszłych rozwiązań winno się znaleźć rozróżnienie na 2 osobne zagadnienia.

             Pierwszym jest kwestia rekompensaty za zagarnięte przez komunistów ziemie, budynki, inwentarz żywy i martwy. Z natury rzeczy dotyczyć to może jedynie tych społeczności wyznaniowych, którym rzeczywiście coś zabrano.

             Drugim jest problem, na ile we współczesnym państwie polskim możliwe jest wspieranie ze środków publicznych działalności religijnej. Rzecz jasna, model polski stosunków państwa ze wspólnotami religijnymi zaliczamy do typu zwanego „separacją przyjazną” – a nawet w państwach reprezentujących model „separacji wrogiej” zdarza się finansowanie przez państwo duszpasterstwa wojskowego, remontów i konserwacji zabytków sakralnych itp. Tym bardziej w warunkach „separacji przyjaznej” dziwić nie może łożenie ze środków publicznych na zabytki kościelne, na praktyczną realizację prawa obywateli do wolności religijnej (finansowanie kapelanów czy lekcji religii), wreszcie na prowadzoną przez kościelne podmioty działalność edukacyjną czy charytatywną (na zasadach takich, jak i dla innych podmiotów niepublicznych realizujących takie zadania). Tu jednak chodzi o coś innego – o przekazanie z budżetu środków bezpośrednio do dyspozycji poszczególnych wspólnot wyznaniowych; taki byłby istotny sens dyskutowanego od ponad 10 lat rozwiązania – tzw. asygnaty podatkowej na rzecz związków wyznaniowych, podobnej do odpisu 1 % (obecnie 1,5 %) podatku na organizacje pożytku publicznego. To zagadnienie dotyczy wszystkich wyznań – poza tymi, które z góry odrzucają udział w takim systemie (są takie!).

             My, grekokatolicy, musimy oprócz tego uwzględnić i nasze partykularne uwarunkowania. Po pierwsze: nam w 1950 r. już niczego nie zabierano, wszystko zostało zabrane wcześniej. Nie powoduje to bynajmniej utraty przez UKGK tytułu do odszkodowania, ponieważ w ramach postępowań regulacyjnych nie oddano nam bynajmniej wszystkiego. Z drugiej strony pamiętać trzeba, że część naszych nieruchomości lege artis (por. art. 60 ust. 1 pkt 1 i art. 61 ust. 1 pkt 1 ustawy z dnia 17 maja 1989 o stosunku Państwa do Kościoła Katolickiego w PRL/RP) przejęły jednostki organizacyjne Kościoła łacińskiego.

           W tym właśnie momencie napotykamy się na uwarunkowanie nr 2: w ustawodawstwie polskim nadal jesteśmy częścią monolitu pn. „Kościół Katolicki w RP”. Oczywiście państwo przyjmuje do wiadomości podział na „obrządki”, poza tym osobowość prawna naszej Metropolii nie ulega kwestii. Tym niemniej pozostaje w mocy dylemat: czy winniśmy starać się o własny model rozwiązania problemu Funduszu (w tym celu wypadałoby chyba „ożywić” istniejący formalnie bodajże od 2010 r., lecz dotąd w istocie martwy, Zespół do spraw Kościoła Katolickiego w RP obrządku bizantyjsko-ukraińskiego) – czy też przyjąć model wypracowany na drodze negocjacji Konferencji Episkopatu Polski z Rządem RP? A jeśli wybieramy wariant drugi, to czy winniśmy starać się forsować nasz pogląd i interesy w łonie strony kościelnej, czy pasywnie przyjąć to, co zostanie ustalone?

 

               Asygnata podatkowa – rozwiązanie oczywiste?

 

             W debacie publicznej „króluje” pomysł, by dotacje budżetowe z Funduszu Kościelnego zastąpić dobrowolnym odpisem od podatku dochodowego od osób fizycznych. Pamiętać należy, że pomysł ten pojawił się już ponad 10 lat temu, również za premierostwa Donalda Tuska, i doczekał się nawet wstępnego projektu ustawy, który jednakże nie podobał się w pełni ani stronie rządowej, ani kościelnej (katolickiej), a przez niektóre wyznania mniejszościowe – z Kościołem prawosławnym na czele – został formalnie oprotestowany i do Sejmu nigdy nie trafił.

              Wstępny wariant takiego rozwiązania polega na tym, by obok dawnego 1 % (obecnie 1,5 %) podatku na organizacje pożytku publicznego można by było przekazywać jakiś procent należnego podatku także na różne wyznania (są nb. takie – mało znane i liczebnie znikome - które z tego korzystać nie chcą). Jaki byłby to procent, jest kwestią do ustalenia.

            Wady takiego rozwiązania są oczywiste.

1)    Jest ono ściśle związane z podatkiem od dochodów osobistych, który nie jest czymś nienaruszalnym – mógłby np. zostać zastąpiony postulowanym swego czasu przez „Porozumienie Jarosława Gowina” podatkiem od funduszu płac (co m.in. zakończyłoby absurdalne opodatkowanie płac w budżetówce na rzecz budżetu).

2)    Jak każde tego typu rozwiązanie tworzy pewną zależność Kościołów od państwa – przyzwyczaja do korzystania z państwowego wsparcia, w jakiejś części od niego uzależnia, co w czasach, gdy górę w społeczeństwie biorą prądy wrogie lub obojętne wobec religii czy konkretnie chrześcijaństwa – jest potencjalnie groźne. Takie wsparcie może być zabrane, groźba zabrania może być wykorzystana do wywierania wpływu na Kościół itd.

3)    W obecnej sytuacji polskiej pamiętać należy, że całkiem sporo ludzi albo nie płaci PIT w ogóle (rolnicy, osoby do 26 l.), albo też z racji niskich dochodów (m.in. wielu emerytów i rencistów) nie są nim objęci de facto. Ostatnie zwiększenie kwoty wolnej do 30 tys. złotych rocznie powoduje, że nawet ci, którzy osiągają dochody wyższe, mają niewielki tzw. podatek należny do zapłacenia, a co za tym idzie – potencjalny „jakiś procent” również nie wyniesie w ich przypadku wiele. Nie wiadomo, czy ziści się obietnica wyborcza o podniesieniu kwoty wolnej do 60 tys. – gdyby tak się stało, problem się drastycznie powiększy: jeszcze więcej podatników „zejdzie pod próg” i nie będzie miało podatku należnego lub będzie on bardzo niewielki.

4)    Rozwiązanie to niewątpliwie odbiłoby się mocniej na sytuacji finansowej wyznań mniejszościowych, niż na sytuacji Kościoła rzymskokatolickiego. Nie dziwi w tym kontekście stanowczy protest PAKP wobec projektu sprzed ponad 10 lat – protest, który był jedną z ważniejszych przyczyn odłożenia projektu ad acta.

 

 

Rekompensata?

 

           Podczas organizowanych pod egidą KAI konferencji na temat modeli finansowania związków wyznaniowych i dalszych losów Funduszu Kościelnego reprezentujący Kościół rzymskokatolicki prawnicy podkreślali potrzebę pewnego rodzaju „podsumowania” czy „rozliczenia” Funduszu Kościelnego: obliczenia, ile zabrano i ile zwrócono (w tej mierze istnieje cenne opracowanie ks. prof. Dariusza Walencika z Uniwersytetu Opolskiego), i ile przez te lata istnienia Funduszu realnie wypłacono związkom wyznaniowym, których ziemie uległy konfiskacie. Pojawiają się również głosy (np. dra Łukasza Bernacińskiego) by pójść drogą czeską – i problem Funduszu rozwiązać na drodze zwrotu zabranych, a nie oddanych jeszcze gruntów w naturze lub w ekwiwalencie pieniężnym, kończąc jednocześnie na przyszłość ze wspieraniem działalności religijnej z budżetu (nie dotyczyłoby to rzecz jasna finansowania remontów zabytków, opłacania kapelanów czy katechetów itp.).

             Rozwiązanie to miałoby niewątpliwą zaletę – przywracając elementarną sprawiedliwość, kończyłoby jednocześnie z wątpliwym dla wielu budżetowym finansowaniem duchowieństwa (co prawda pośrednio, przez refundację części składek ZUS).  Oczywiście dla większości wyznań w Polsce byłaby to czysta strata – straciłyby owo dofinansowanie do składek, nie uzyskując w zamian niczego. Oczywiście, restytucja nie oznacza automatycznie zakazu wprowadzenia systemu asygnaty podatkowej, czy to dla wszystkich wyznań, czy tylko dla tych, które nie brały udziału w procesie restytucji. Asygnata podatkowa dla tych na ogół malutkich wspólnot nie miałaby jednak w praktyce żadnego znaczenia.

 

 

            Korekta i kontynuacja?

 

           Jest to rozwiązanie, którego nie promuje chyba nikt, ale że jest możliwe, należy dla porządku o nim wspomnieć. Jest to niejako powrót do korzeni Funduszu – który miał przekazywać dochody z zabranych gruntów na rzecz wyznań, którym owe grunty zabrano. Należałoby określić, ile danemu Kościołowi zabrano, a nie zwrócono, następnie przeliczyć to na hektary przeliczeniowe i co roku wypłacać Kościołowi kwotę będącą iloczynem ilości hektarów przeliczeniowych i współczynnika dochodowości z 1 ha przeliczeniowego.

           W takim wariancie większość wyznań współcześnie istniejących również by niczego nie zyskała, a straciła dotacje dotychczasowe. System stałby się sprawiedliwszy, bo finansowano by tylko tych, którym się to z założenia należy. Dawałby również gwarancję pewnego stałego, rewaloryzowanego dochodu przez wiele (?) lat, zamiast wypłaty rekompensaty jednorazowej, która nawet jeśli bardzo duża, mogłaby zostać „zjedzona” przez inflację czy roztrwoniona przez nieudolne inwestycje.

              Niestety, wariantu tego nikt nie proponuje, a poza tym byłby on, tak jak i asygnata podatkowa, w dalszej perspektywie narażony na utratę w razie radykalnych zmian klimatu politycznego.

        

                   Z naszej greckokatolickiej perspektywy

 

            Zakładając (dość optymistycznie!), że mamy możliwość wyboru pomiędzy rozwiązaniem „autonomicznym”, własnym, przez nas samych wynegocjowanym z Rządem, a modelem „ogólnokatolickim”, wynegocjowanym z tymże Rządem przez reprezentantów KEP (umocowanych prawnie przez Stolicę Apostolską, zgodnie z art.  27 i 22 ust. 2 Konkordatu z 1993 r.) – przyjąć musimy założenie wstępne następującej treści: asygnata podatkowa opłacić się nam może finansowo wtedy i tylko wtedy, gdy przyjmiemy model „ogólnokatolicki”. Podkreślam te dwa słowa: może i finansowo.

              Skąd takie założenie? Ano stąd, że w modelu „autonomicznym” stajemy się z miejsca jednym z wyznań mniejszościowych, co prawda jak na Polskę sporym, ale nie największym bynajmniej. Oczywiście model asygnaty podatkowej zakłada dobrowolne deklaracje podatników na rzecz konkretnego wyznania (czyli teoretycznie nawet 100 % podatników mogłoby zadeklarować wsparcie akurat Kościoła greckokatolickiego), ale wszyscy przecież wiemy, że ten kij ma i drugi koniec, a mianowicie możliwość nie tylko deklarowania wsparcia dla UKGK przez podatników nie będących grekokatolikami, ale i odwrotnie – braku takich deklaracji ze strony grekokatolików (z różnych przyczyn). Znając życie można się obawiać, że bardziej prawdopodobna byłaby przewaga postaw typu drugiego nad postawami typu pierwszego. Dodajmy do tego wszystkie wady wyliczone przeze mnie uprzednio w trzech punktach – i jasnym się stanie, że – jak napisałem był w punkcie czwartym – dla nas, tak samo jak i dla innych wspólnot mniejszościowych, asygnata podatkowa byłaby bardzo złym interesem.

               Inaczej mogłoby być, gdybyśmy w ramach modelu „ogólnokatolickiego” podłączyli się w systemie asygnaty do wspólnego „skarbca” Kościoła katolickiego w Polsce i – nazwijmy rzeczy po imieniu – po prostu skorzystali z podziału uzyskanych z asygnaty środków, w ten sposób by zaczerpnąć z tego „skarbca” więcej, niż zapewne wpływałoby doń od naszych wiernych. Nieco w duchu józefińskiego Funduszu Religijnego, o którym pisałem powyżej. Z tego też powodu musimy stanowczo obstawać przy tym, by model „ogólnokatolicki” nosił ściśle scentralizowany charakter, a w żadnym wypadku nie był oparty np. o sieć osobnych „skarbców” diecezjalnych, między którymi podatnik wybierałby adresata swego wsparcia (w takim wariancie powielone zostałyby wszystkie wady systemu asygnaty w wariancie „autonomicznym”).

              Polski model asygnaty, jak niejednokrotnie wskazywał ks. prof. Piotr Stanisz (KUL), winien kompensować niedostatki wynikające z polskiego modelu PIT (wspomniane przeze mnie w pkt 3 wad systemu asygnaty); być może należałoby tu twórczo rozwinąć system włoski, w którym podatnik nie przekazuje na dany Kościół swego własnego otto per mille czyli 0,8 % od własnego podatku, lecz niejako głosuje w plebiscycie, na kogo mają być przeznaczone środki z owego 0,8 % od podatku należnego od wszystkich podatników. Innymi słowy, otto per mille z góry jest w całości przeznaczone na wspólnoty wyznaniowe (i państwo włoskie, które może je zużyć na cele takie, jak ratowanie zabytków, pomoc ofiarom klęsk żywiołowych i uchodźcom, walkę z głodem na świecie) i rozdysponowywane wśród beneficjentów systemu proporcjonalnie do liczby podatników opowiadających się za wsparciem tego czy innego podmiotu.

          Ważne jest również to, na jakie cele asygnata miałaby być przeznaczona. Wydaje mi się, że w kręgach rządowych panuje raczej pomysł dość prosty: niech zostanie po staremu, czyli niech środki z asygnaty służą refundacji składek ZUS-owskich osób duchownych (w tym oczywiście zakonnic i zakonników bez święceń). Takie rozwiązanie byłoby dla nas neutralne finansowo, tzn. nie stracilibyśmy niczego, ale i nie zyskalibyśmy (chyba, że np. refundacja z 80 % wzrosłaby do 100 %, co obecnie dotyczy jedynie misjonarzy i członków zakonów klauzurowych, czyli kategorii w UKGK w RP nie istniejących). Osobiście sądzę, że o wiele dla nas korzystniejsze byłoby zreformowanie przy tej okazji systemu utrzymania duchowieństwa (podobnie, jak to się stało we Włoszech po ratyfikacji obecnego Konkordatu w 1985 r.) poprzez utworzenie systemu pensji, czego zaczątki możemy zresztą od lat obserwować w diecezji opolskiej. Zapewne środki z samej asygnaty nie wystarczyłyby na zapewnienie pensji wszystkim duchownym, dlatego też – w interesie UKGK w RP – należałoby moim zdaniem lobbować na rzecz wykorzystania tych środków na pensje dla duszpasterzy pracujących w najmniejszych, najuboższych parafiach. Ważne byłoby przy tym przyjęcie kryterium ogólnopolskiego, powiedzmy 1000 jako maksymalnej liczby wiernych parafii ubogiej (nieco ponad 10 lat temu czytałem w materiałach KAI, że np. w archidiecezji lubelskiej parafia licząca 800 lub mniej wiernych kwalifikuje się do ubogich i nie odprowadza do kasy kurialnej tzw. podusznego, wówczas 7 gr. miesięcznie od wiernego figurującego w ewidencji). W ten sposób niemal wszystkie nasze parafie kwalifikowałyby się do tej formy wsparcia. Zdecydowanie mniej korzystne byłoby dla nas przyjęcie kryterium np. 10 % najmniejszych/najuboższych parafii danej diecezji.

          

                        W modelu „autonomicznym” rozwiązania problemu Funduszu Kościelnego mogłyby się nam się opłacać te warianty, które zakładają odniesienie się do utraconych przez nas po 1944 r. nieruchomości ziemskich i albo wypłacenie jednorazowej rekompensaty (por. „Rekompensata?”), albo też „powrót do źródeł” Funduszu Kościelnego (por. „Korekta i kontynuacja”). Podkreślam przy tym, że być może opłaciłyby się one nam również i w systemie „ogólnokatolickim”: zależałoby to od szczegółowych rozwiązań przyjętych w takim wypadku.

                      Jak podaje niegdysiejszy ekonom archieparchii p. Arkadiusz Giza (Schematyzm 2007, s. 14), eparchia przemyska (wraz z Administracją Apostolską Łemkowszczyzny?) posiadała „13.982 ha nieruchomości rolnych, ok. 1200 ha lasów”, które przejęte zostały przez państwo polskie. Do końca 2006 Archieparchia odzyskała „ok. 130 ha lasu, ok. 1000 ha gruntów rolnych”. W 2002 r. tenże Autor w swym referacie na zgromadzeniu eparchialnym (Kalendarz „Błahowista” 2003, s. 103) podawał, że parafie ówczesnej północnej części archieparchii (dziś to eparchia olsztyńsko-gdańska) otrzymały łącznie 105,6 ha ziemi, zaś parafie eparchii wrocławsko-gdańskiej – łącznie 126,9 ha. Tu wyjaśniam, że w powojennej doktrynie prawnej uznano, iż wspólnoty wyznaniowe istniejące na tzw. ziemiach odzyskanych przed 1945 r. były instytucjami niemieckimi, które po wcieleniu tych ziem do państwa polskiego przestały istnieć, a ich majątek przeszedł na własność tegoż państwa. Dlatego też kościoły były na tych terenach łaskawie przekazywane w użytkowanie, a potem nadawane na własność użytkującym je parafiom; podobnie nie uznawano praw Kościoła rzymskokatolickiego do dawnych majątków ziemskich, ale dano parafiom prawo uzyskania po 15 ha ziemi z zasobów państwowych. W przypadku Kościoła greckokatolickiego, który na „ziemiach odzyskanych” przed 1945 r. żadnych majątków nie posiadał, trudno w tym wypadku mówić o jakimś upośledzeniu.

                W wariancie określonym przeze mnie jako „rekompensata” należałoby od łącznej powierzchni gruntów niegdyś zabranych odjąć powierzchnię gruntów odzyskanych oraz nadanych (na tzw. „ziemiach odzyskanych”). Następnie wynik tego odejmowania pomnożyć przez średnią cenę hektara.

             Z uwagi na przybliżony charakter danych na temat powierzchni gruntów zabranych i odzyskanych oraz wątpliwości w przedmiocie lasów podjęta poniżej próba ustalenia konkretnych kwot ma li tylko charakter orientacyjny, dający wszakże pewne pojęcie o możliwym rozmiarze ewentualnej rekompensaty dla UKGK w RP za likwidację Funduszu Kościelnego.

            Pozostawiając kwestię obszarów leśnych na boku, przyjmujemy obszar 13.982 ha za wielkość wyjściową. Od tego odejmujemy odzyskane 1.000 ha („około”) oraz przekazane na „ziemiach odzyskanych” 105,6 ha i 126,9 ha. Otrzymujemy wynik 12.749,5 ha. Uwzględniając ceny średnie ceny hektara za IV kwartał 2023 r. (dane GUS, obowiązujące od 16 lutego 2024 r.), za najniższy możliwy mnożnik możemy uznać 29.939 zł. (średnia cena hektara gruntów słabych, kl. V-VI, dla woj. podkarpackiego), zaś za najwyższy – średnią ogólnopolską dla gruntów wszystkich klas – 65.301 zł. Zatem wysokość rekompensaty wahałaby się od 381.707.280 zł. 50 gr. do 832.555.099 zł. 50 gr.

           Wysokość tych kwot z pewnością szokuje – ale w sumie nie powinna. Jak wynika z obliczeń dokonanych przez ks. prof. Dariusza Walencika, władze komunistyczne przejęły ok. 144.738,2781 ha gruntów należących do Kościoła katolickiego, z czego zwrócono większość, bo 82.380,6937 ha. W rękach państwa pozostało 62.357,5844 ha. Dr Łukasz Bernaciński w jednym ze swych opracowań przemnożył ów obszar przez średnią cenę hektara (wszystkich klas) dla całej Polski za II kwartał 2022 r. – czyli 59.358 zł. Wynik mnożenia – to kwota 3.701.421.494 zł. 82 gr. Wg. najnowszej ceny, za IV kwartał 2023 r., wysokość rekompensaty dla Kościoła katolickiego wyniosłaby 4.072.012.618 zł. 90 gr. Zaznaczam przy tym, że nie znam szczegółów wyliczeń ks. prof. Walencika i nie wiem, na ile uwzględnione w nich zostały straty Kościoła greckokatolickiego, jako formalnie nie objętego już ustawą z 1950 r., za to doszczętnie przecież ograbionego parę lat wcześniej. Na pewno musiał ksiądz profesor uwzględnić fakt przejęcia przez osoby prawne Kościoła łacińskiego gruntów „pounickich” na podstawie art. 60 ust. 1 pkt 1, a zwłaszcza art. 61 ust. 1 pkt 1 ustawy z 17 maja 1989 r. o stosunku Państwa do Kościoła katolickiego.

                      W wariancie określonym przeze mnie jako „korekta i kontynuacja” należałoby dokonać odejmowania analogicznie jak w wariancie poprzednim, przeliczając jednakże powierzchnie gruntów na hektary przeliczeniowe. Bez wiedzy, o jakie konkretnie grunta chodzi i jaką mają one klasę, nie jest to właściwie możliwe. Stąd konieczność przyjęcia jakiegoś przybliżenia. Dla potrzeb naszych obliczeń przyjmijmy – naśladując nb. metodologię wspomnianego już ks. prof. Walencika – przelicznik najprostszy z możliwych, czyli 1:1. Otóż wysokość dochodu z hektara przeliczeniowego w 2022 r. wyniosła wg. GUS 5.549 zł. rocznie (wskaźnik za rok 2023 ogłoszony będzie zapewne gdzieś we wrześniu br.). Mnożąc to przez 12.749,5 ha otrzymamy 70.746.975 zł. 50 gr. rocznie. Rzecz jasna, kwota wzrastałaby corocznie (chyba, że wskutek np. ekscesów „zielonego ładu” dochody w rolnictwie zaczęłyby drastycznie spadać, czego wykluczyć nie można).

                    Czy warianty powyższe możliwe są również w wersji „ogólnokatolickiej”? Teoretycznie tak, wówczas na cały Kościół katolicki w RP (łącznie z nami) przypadłoby albo 4.072.012.618 zł. 90 gr. jednorazowo (ponad 4 miliardy!) albo 346.022.235 zł. 84 gr. rocznie, zatem o 34,64 % więcej, niż wynosi cały budżet Funduszu Kościelnego (dla wszystkich wyznań!) na rok 2024.

 

                          Wnioski praktyczne

 

                  Primo: powyższe warianty winny być przeanalizowane w kręgach kurialnych UKGK w RP. Analizę winna poprzedzać korekta wyliczeń na podstawie dokładnych, posiadanych przez kurie danych na temat gruntów odebranych, zwróconych i nadanych („ziemie odzyskane”) Kościołowi greckokatolickiemu w Polsce.

                Secundo: nie można abstrahować od nastrojów społecznych i zamierzeń kół rządzących. Oczywistą jest niechęć do jakichkolwiek form dalszej restytucji mienia kościelnego czy wypłaty odszkodowań – podobnie jak i do utrzymania Funduszu Kościelnego nawet (a może tym bardziej) w formie zbliżonej do formalnych założeń tego Funduszu (por. model „korekta i kontynuacja”). Z tego względu zwolennik rozwiązań czeskich, dr Ł. Bernaciński, prawdopodobieństwo zastosowania modelu „rekompensaty” w odniesieniu do Kościoła katolickiego jako całości uznaje za znikome lub wręcz żadne – modelu „korekty i kontyuacji” nikt zaś na razie w sferze publicznej nie proponuje. Pamiętajmy przy tym, że dziś Fundusz obejmuje na równi wszystkie wyznania. Gdyby sprawę Funduszu rozwiązano wg. jednego z ww. wariantów, większość owych wyznań straciłaby dopłaty do składek ZUS dla swych duchownych, nie uzyskując w zamian niczego. Zyskaliby katolicy rzymscy, zyskalibyśmy i my, a inni? Uwzględniając obliczenia ks. prof. Walencika, należałoby przyjąć, że wszystkim wyznaniom niekatolickim zabrano łącznie tylko 10.261,7219 ha (czyli mniej niż Kościołowi greckokatolickiemu), a przecież sporo im zwrócono i nadano (na „ziemiach odzyskanych”), więc ile by im jeszcze pozostało do „wystawienia rachunku” państwu? Dotyczy to zresztą głównie Kościoła prawosławnego i kilku innych wspólnot. Perspektywa dofinansowania głównie katolików i odebrania dotychczasowej (skromnej, ale zawsze) pomocy większości innych wyznań niewątpliwie nie jest tym, czego pragnie Rząd i spora część (większość?) społeczeństwa polskiego. Warianty „rekompensata” oraz „korekta i kontynuacja” w modelu „ogólnokatolickim” można więc moim zdaniem uznać za nierealne. Pytanie, czy byłyby one opłacalne dla nas – potencjalne kwoty byłyby, owszem, duże, ale na ile my jako grekokatolicy mielibyśmy wpływ na ich podział i ile by się nam z nich dostało?

                Tertio: moim zdaniem nierealność wariantów „rekompensata” oraz „korekta i kontynuacja” w modelu „ogólnokatolickim” nie czyni ich zupełnie niemożliwymi do wywalczenia w modelu „autonomicznym”. Należałoby chyba, po dokonaniu wspomnianej już analizy opłacalności tych wariantów, wysondować nieoficjalnie stanowisko tych wyznań, które mogłyby być zainteresowane takimi rozwiązaniami – tzn. takich, którym bardziej by się opłacała już to rekompensata za zabrane im grunty, już to „powrót do źródeł” Funduszu Kościelnego, niż proponowana asygnata podatkowa. W grę wchodziłby tu PAKP, być może Kościół Ewangelicko-Augsburski i kilka innych wspólnot. Moim zdaniem to, co nie ma szans w odniesieniu do Kościoła rzymskokatolickiego, może być osiągalne w odniesieniu do wyznań mniejszościowych. Po pierwsze dlatego, że to nie przeciw nim kieruje się wrogość części społeczeństwa, nie one są kojarzone z „sojuszem tronu z ołtarzem” z czasów rządów Zjednoczonej Prawicy. Po drugie – kwoty byłyby jednak znacząco mniejsze. Myślę, że w przypadku tych dosłownie paru wspólnot, którym mogłoby to się opłacić, Rząd mógłby zdecydować się na jeden z owych wariantów (przy czym raczej na „rekompensatę” niż na „korektę i kontynuację”, skoro obiecał zlikwidowanie Funduszu), zwłaszcza w zamian za rezygnację na przyszłość z udziału w systemie asygnaty podatkowej. Od nas oczywiście wymagałoby to postawienia sprawy jasno wobec Stolicy Rzymskiej i Episkopatu Polski. Nie sądzę jednak, by naszą dążność do rozwiązania „autonomicznego” postrzegała hierarchia łacińska jako wielki problem. Biorąc pod uwagę, że przy „wspólnym skarbcu” w warunkach asygnaty podatkowej UKGK mógłby potencjalnie więcej stamtąd czerpać, niż wynosiłby wkład jego wiernych-podatników, rozwiązanie „autonomiczne” mogłoby się Kościołowi rzymskokatolickiemu po prostu opłacać.

 

            Quarto: być może hierarchia UKGK w RP zajmie postawę bierną i przyjmie rozwiązanie ustalone przez negocjatorów KEP (umocowanych prawnie przez Stolicę Rzymską) z Rządem RP. Być może zresztą nie będzie to wyraz bierności, a świadomy wybór. Wszak każde rozwiązanie ma zarówno dodatnie, jak i ujemne strony. Wypłata jednorazowej, nawet kilkusetmilionowej rekompensaty dałaby rzecz jasna możliwość zainwestowania w budowę konkatedry i rezydencji metropolitalnej w Warszawie oraz wzmocnienia naszej obecności w stolicy i innych większych ośrodkach miejskich (tu opowiadałbym się za budową sieci niedużych cerkiewek „zrośniętych” bryłą z domami parafialnymi – tak by minimalizować koszty i budowy, i np. ogrzewania w przyszłości) – ale co potem? Próby inwestycji typu biznesowego mogą mieć finał niekiedy daleki od oczekiwanego: pamiętamy przecież, jak to parafia ewangelicko-reformowana w Warszawie otrzymała bodajże 30 mln zł. rekompensat majątkowych, powierzyła te środki obrotnemu człowiekowi interesu… i obudziła się z kwotą 8,5 euro na koncie; z kolei w środowisku luterańskim jakiś czas temu słychać było głosy krytyczne na temat sposobu, w jaki chciano załatwić sprawę tzw. „serka wolskiego” (działka u zbiegu Towarowej i Wolskiej w Warszawie, kształtem przypominająca porcję sera topionego) – ostatecznie zresztą, o ile wiem, odstąpiono od krytykowanego pomysłu wniesienia terenu aportem do spółki, wymieniając działkę na biurowiec warszawski i kamienicę wrocławską, nieruchomości mające duży potencjał dochodowy. Z kolei coroczna dotacja w wysokości ponad 70 mln zł, rokrocznie waloryzowana, to wariant o wiele trudniejszy do wywalczenia, niż nawet kilkaset milionów jednorazowej rekompensaty, która zapewne i tak byłaby rozłożona na kilka, może i 10 rocznych rat (oby waloryzowanych!). W końcu, jak sobie powiedzieliśmy, nie po to Rząd obecny podejmuje kwestię likwidacji Funduszu Kościelnego, żeby go zachować akurat dla nas (i może paru innych wspólnot) i to z tak poważnymi corocznymi wydatkami.

                  Może zatem – i osobiście uznaję to za wariant najbardziej prawdopodobny – hierarchia nasza opowie się za modelem asygnaty podatkowej, mimo wszystkich jego niedoskonałości. W takim przypadku należałoby domagać się, by system był scentralizowany i zorganizowany tak, by umożliwić przede wszystkim wsparcie duszpasterzy pracujących w najmniejszych, ergo najuboższych parafiach, przy czym wskaźniki ubóstwa winny być ustalone centralnie, a w żadnym razie na szczeblu diecezjalnym, jako pewien ustalony procent najuboższych wspólnot danej diecezji (eparchii). Polski model asygnaty podatkowej winien być nie prostym powieleniem modelu „1,5 % na OPP”, ale systemem zmodyfikowanym, najlepiej z wykorzystaniem wzorców włoskich, z elementami pozwalającymi na uwzględnienie deklaracji osób nie płacących w ogóle podatku od dochodów osobistych, korzystających ze zwolnień z racji wieku lub osiągających dochody nie przewyższające kwoty wolnej od opodatkowania. O to zresztą, mam nadzieję, walczyć będą negocjatorzy rzymskokatoliccy.

                Warto również, by przy okazji likwidacji Funduszu Kościelnego zreformować cały system finansów kościelnych, w szczególności wynagrodzeń duchownych – i tu również model włoski jawi się jako potencjalnie najlepszy do zaadaptowania w Polsce. W skrócie: chodziłoby o to, by środki z asygnaty podatkowej (ale nie tylko, bo tych z pewnością nie starczy) przeznaczyć na pensje dla duchownych, zapewne zróżnicowane ze względu na staż i stanowisko. Oznaczałoby to jednocześnie przechodzenie ofiarności wiernych od różnych form „cołaski” do dobrowolnych, regularnych składek na rzecz Kościoła, co rzecz jasna sprzyjałoby przejrzystości finansów kościelnych i tworzyłoby atmosferę moralnej jednoznaczności w tym względzie.  

 

                                               diakon Piotr Siwicki  

Liturgikon 2024 - części zmienne Boskiej Liturgii

Aneks poniższy został również, podobnie jak opublikowane wczoraj objaśnienie, zaczerpnięty ze strony Patriarchalnej Komisji Liturgicznej. 

ДОДАТОК ДО ТЕКСТУ 

БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ

У Великодньому часі

Христо́с воскре́с із ме́ртвих – сме́ртю смерть подола́в, і тим, що в гроба́х, життя́ дарува́в.

У неділю П’ятдесятниці

Ца́рю небе́сний, утіши́телю, Ду́ше íстини, що всю́ди єси́ і все наповня́єш, скарбни́це благ і життя́ пода́телю, прийди́, і всели́ся в нас, і очи́сти нас від уся́кої скве́рни, і спаси́, благи́й, ду́ші на́ші.

Перший антифон повсякденний

Бла́го є ісповíдувати Го́спода, і співа́ти íмені Твоє́му, Всеви́шній.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і вíрність Твою́ – на вся́ку ніч.

Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в нім.

Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Перший антифон воскресний

Воскли́кніте Господе́ві, вся зе́мле, співа́йте ж íмені Його́, відда́йте сла́ву в хвалí Йому́!

Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Скажíте Бо́гові: як страшнí діла́ Твої́! У мно́жестві си́ли Твоє́ї лести́тимуть Тобí вороги́ Твої́.

Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Вся земля́ неха́й покло́ниться Тобí і співа́є Тобí, неха́й же співа́є íмені Твоє́му, Всеви́шній!

Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Перший псалом зображальний

Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і все нутро́ моє́ – ім’я́ святе́є Його́!

Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і не забува́й усíх дарува́нь Його́.

Він очища́є всі беззако́ння твої́, зціля́є всі неду́ги твої́.

Визволя́є від зотлíння життя́ твоє́, вінча́є тебе́ ми́лістю і щедро́тами.

Ще́дрий і милости́вий Госпо́дь, довготерпели́вий і многомилости́вий.

Другий антифон повсякденний

Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.

Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Свідо́цтва Твої́ достовíрні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.

Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

«Єдинородний Сину»

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь.

Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний ти, і зво́лив Ти спасíння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і приснодíви Марíї, незмíнно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Tи оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.

Другий антифон воскресний

Бо́же, уще́дри нас і благослови́ нас, яви́ свíтло лиця́ Твого́ на нас і поми́луй нас.

Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Щоб пізна́ти на землí путь Твою́, у всіх наро́дах – спасíння Твоє́.

Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Неха́й ісповíдують Тебе́ лю́ди, Бо́же, неха́й ісповíдують Тебе́ лю́ди всі.

Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Сла́ва, і ни́ні… Єдиноро́дний Си́ну…

Другий псалом зображальний

Хвали́, душе́ моя́, Го́спода! Хвали́тиму Го́спода все життя́ моє́, псалми́ співа́тиму Бо́гові моє́му, до́ки існу́ю.

Не надíйтеся на князíв, анí на синíв людськи́х, в яки́х нема́ спасíння.

Воцари́ться Госпо́дь повíк, Бог твій, Сіо́не, з ро́ду в рід.

Сла́ва… і ни́ні… Єдиноро́дний Си́ну…

Третій антифон

Прийдíте возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Бо́гу, Спаси́телеві на́шому.

Якщо будень: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо тобí: Алилу́я.

Якщо неділя: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобí: Алилу́я.

Ідíм пе́ред лице́м Його́ з ісповíданням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.

Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий…

Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землí.

Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий…

Блаженні

У ца́рстві твої́м пом’яни́ нас, Го́споди, коли́ при́йдеш – у ца́рстві твої́м. 

Блаже́нні вбо́гі ду́хом, бо їх є ца́рство небе́сне.

Блаже́нні скорбо́тні, бо вони́ утíшені бу́дуть.

Блаже́нні ла́гідні, бо вони́ успадку́ють зе́млю.

Бла́женні голо́дні і спра́глі пра́вди, бо вони́ наситя́ться.

Блаже́нні милости́ві, бо вони́ поми́лувані бу́дуть.

Блаже́нні чи́сті се́рцем, бо вони́ Бо́га поба́чать.

Блаже́нні миротво́рці, бо вони́ сина́ми бо́жими назову́ться.

Блаже́нні гна́ні пра́вди ра́ди, бо їх є ца́рство небе́сне.

Блаже́нні ви, коли́ зневажа́тимуть вас, і гна́тимуть, і говори́тимуть уся́ке лихе́ сло́во на вас неправди́во мене́ ра́ди.

Ра́дуйтеся і веселíтеся, бо нагоро́да ва́ша вели́ка на небеса́х.

Вхідне

Прийдíте поклонíмся і припадíм до Христа. 

Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий… 

Трисвяте

Святи́й Бо́же, святи́й Крíпкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Тричі.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь. Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас.

Святи́й Бо́же, святи́й Крíпкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас.

На Різдво Христове, Богоявлення, у Лазареву суботу, Велику суботу, неділю Пасхи і весь Світлий тиждень, у день П’ятдесятниці –
замість Трисвятого співаємо:

Ви, що в Христа́ хрести́лися, у Христа́ зодягну́лися. Алилу́я. Тричі.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь. У Христа́ зодягну́лися. Алилу́я.

Ви, що в Христа́ хрести́лися, у Христа́ зодягну́лися. Алилу́я.

На Воздвиження чесного хреста Господнього
та у Хрестопоклонну неділю – замість Трисвятого співаємо:

Хресту́ Твоє́му поклоня́ємось, Влади́ко, і святе́є воскресíння Твоє́ сла́вим. Тричі.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь. І святе́є воскресíння Твоє́ сла́вим.

Хресту́ Твоє́му поклоня́ємось, Влади́ко, і святе́є воскресíння Твоє́ сла́вим.

Херувимська пісня

Ми, херуви́мів та́йно явля́ючи і животво́рчій Тро́йці трисвяту́ю пíсню співа́ючи, вся́ку ни́ні жите́йську відкладíм печа́ль. 

Щоб і Царя́ всіх ми прийняли́, що Його́ в сла́ві неви́димо супрово́дять а́нгельські чини́. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

У Великий Четвер: Вече́рі Твоє́ї та́йної сього́дні, Си́ну Бо́жий, мене́, прича́сника, прийми́, бо ворога́м Твої́м та́йни не повíм, і поцілу́нку не дам тобí, як Ю́да, але́, як розбíйник, ісповíдую Тебе́: Пом’яни́ мене́, Го́споди, у ца́рстві Твої́м. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

У Велику Суботу: Хай мовчи́ть уся́ка плоть людська́, хай стої́ть із стра́хом і тре́петом, і ні про ніщо́ земне́ в со́бі хай не помишля́є. Цар бо над царя́ми і воло́дар над воло́дарями прихо́дить у же́ртву Себе́ принести́ і Себе́ да́ти на пожи́ву вíрним. Пе́ред Ним іду́ть чини́ а́нгельські з усіма́ нача́лами і вла́дами, багатоо́кі херуви́ми і шестикри́лі серафи́ми, ли́ки закрива́ючи і пíсню співа́ючи: Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

«Символ віри»

Вíрую в єди́ного Бо́га Отця́, вседержи́теля, творця́ не́ба і землí, і всього́ ви́димого і неви́димого. І в єди́ного Го́спода Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жого, єдиноро́дного, від Отця́ ро́дженого пе́ред усіма́ віка́ми; свíтло від свíтла, Бо́га íстинного від Бо́га íстинного, ро́дженого, не сотво́реного, єдиносу́щного з Отце́м, що че́рез Ньо́го все поста́ло. Він за́для нас, люде́й, і на́шого ра́ди спасíння, зійшо́в із небе́с, і воплоти́вся з Ду́ха Свято́го і Марíї Дíви, і став люди́ною. І був розп’я́тий за нас за По́нтія Пила́та, і стражда́в, і був похо́ваний. І воскре́с у тре́тій день, згíдно з Писа́нням. І вознíсся на не́бо, і сиди́ть право́руч Отця́. І вдру́ге при́йде зі сла́вою суди́ти живи́х і ме́ртвих, а Його́ ца́рству не бу́де кінця́. І в Ду́ха Свято́го, Го́спода животво́рчого, що від Отця́ [і Си́на] ісхо́дить, що з Отце́м і Си́ном рівнопоклоня́ємий і рівносла́вимий, що говори́в че́рез проро́ків. В єди́ну, святу́, собо́рну й апо́стольську Це́ркву. Ісповíдую одне́ хреще́ння на відпу́щення гріхíв. Очíкую воскресíння ме́ртвих і життя́ майбу́тнього вíку. Амíнь.

Виголошення:

Твоє́ від Твої́х Тобí прино́симо, за всіх і за все.

Коли ж це мовиться, диякон, склавши руки навхрест і піднявши святий дискос і святу чашу, поклоняється побожно.

Вірні: Тебе́ оспíвуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́ благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось Тобí, Бо́же наш.

Достойно

Вірні співають: Досто́йно є воíстину велича́ти блаже́нною тебе́, Богоро́дицю, присноблаже́нну і пренепоро́чну, і Ма́тір Бо́га на́шого. 

Чеснíшу від херуви́мів і незрівня́нно славнíшу від серафи́мів, що без зотлíння Бо́га Сло́во породи́ла, су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.

У Великодній час, замість «Достойно є» 

Áнгел сповіща́в Благода́тній: Чи́стая Дíво, Ра́дуйся! І зно́ву кажу́: Ра́дуйся! Твій Син воскре́с тридне́вний із гро́бу, і ме́ртвих воздви́гнув він. Лю́ди, веселíтеся!

Світи́ся, світи́ся, нови́й Єрусали́ме, сла́ва бо Госпо́дня на то́бі возсія́ла! Радíй ни́ні й весели́ся, Сіо́не. А ти, чи́ста Богоро́дице, втіша́йся воскресíнням Си́на свого́.

Коли служиться Літургія св. Василія Великого, замість «Достойно»

Тобо́ю ра́дується, Благода́тная, все творíння, а́нгельський собо́р і лю́дський рід, освя́чений хра́ме і ра́ю слове́сний, дíвства похвало́, із яко́ї Бог воплоти́вся і младе́нцем став – пе́ред віка́ми су́щий Бог наш. Ло́но бо твоє́ престо́лом сотвори́в і утро́бу твою́ просто́рішою небе́с учини́в. Тобо́ю ра́дується, Благода́тная, все творíння, сла́ва тобí.

Молитва «Отче наш»

Вірні: О́тче наш, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться ім’я́ твоє́, неха́й при́йде ца́рство твоє́, неха́й бу́де во́ля твоя́, як на не́бі, так і на землí. Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні; і прости́ нам прови́ни на́ші, як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але ви́зволи нас від лука́вого.

Молитва перед св. Причастям

Вíрую, Го́споди, і ісповíдую, що Ти – воíстину Христо́с, Син Бо́га живо́го, що прийшо́в у світ грíшників спасти́, з яки́х пе́рший – я. 

Вече́рі Твоє́ї та́йної сього́дні, Си́ну Бо́жий, мене́, прича́сника, прийми́, бо ворога́м Твої́м та́йни не повíм і поцілу́нку не дам Тобí, як Ю́да, але́, як розбíйник, ісповíдую Тебе́: 

Пом’яни́ мене́, Го́споди, коли́ при́йдеш – у ца́рстві Твої́м.

Пом’яни́ мене́, Влади́ко, коли́ при́йдеш – у ца́рстві Твої́м.

Пом’яни́ мене́, Святи́й, коли́ при́йдеш – у ца́рстві Твої́м.

Неха́й не на суд і не на осу́дження бу́де менí прича́стя святи́х Твої́х Та́їн, Го́споди, а на зцíлення душí і тíла.

Бо́же, будь милости́вим до ме́не, грíшного.

Бо́же, очи́сти мої́ гріхи́ і поми́луй мене́.

Без числа́ нагріши́в я, Го́споди, прости́ менí.

Зі стра́хом бо́жим і вíрою приступíть.

Вірні: Благослове́нний, хто йде в ім’я́ Госпо́днє, Бог – Госпо́дь, і появи́вся нам.

Після св. Причастя

Спаси́, Бо́же, люд твій і благослови́ спадкоє́мство твоє́.

Вірні: Ми ба́чили свíтло íстинне, ми прийняли́ Ду́ха небе́сного, ми знайшли́ вíру íстинну. Нероздíльній Тро́йці поклоня́ємось, вона́ бо спасла́ нас.

Благослове́нний Бог наш.

І голосно: 

Завжди́, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.

Вірні: Амíнь. 

Неха́й спо́вняться уста́ на́ші хвалíння Твого́, Го́споди, щоб ми співа́ли сла́ву Твою́, бо Ти сподо́бив нас причасти́тися святи́х Твої́х боже́ственних, безсме́ртних і животво́рчих Та́їн. Збережи́ нас у свя́тості Твої́й весь день повча́тися пра́вді Твої́й. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Після Заамвонної молитви

Тоді: Будь ім’я́ Госпо́днє благослове́нне відни́ні й довíку (3).

Відтак Псалом 33: Благословлю́ Гóспода...

ВОСКРЕСНА СЛУЖБА ВОСЬМИ ГЛАСІВ

Глас 1

Тропар: Хоч ка́мінь запеча́тали юде́ї* і во́їни стерегли́ пречи́сте тíло Твоє́,* воскре́с Ти на тре́тій день Спа́се,* дару́ючи свíтові життя́.* Ра́ди цьо́го си́ли небе́сні взива́ли до Те́бе, Життєда́вче:* Сла́ва воскресíнню Твоє́му, Хри́сте,* сла́ва ца́рству Твоє́му,* сла́ва про́мислові Твоє́му,* єди́ний Людинолю́бче.

Кондак: Воскре́с Ти як Бог із гро́бу у сла́ві* і світ із собо́ю воскреси́в,* і людське́ єство́ як Бо́га оспíвує Тебе́,* і смерть ще́зла.* Ада́м же лику́є, Влади́ко,* і Є́ва ни́ні, від у́зів ізбавля́ючись, ра́дується, взива́ючи:* Ти, Хри́сте, Той, Хто всім подає́ воскресíння.

Богородичний: Коли́ Гавриї́л звіща́в тобí, Дíво: Ра́дуйся,* – із го́лосом вопло́чувався Влади́ка всіх* у то́бі, святíм киво́ті,* як мо́вив пра́ведний Дави́д:* Яви́лася ти просто́рішою небе́с,* що носи́ла Створи́теля твого́.* Сла́ва Тому́, що всели́вся в те́бе,* сла́ва Тому́, що пройшо́в із те́бе,* сла́ва Тому́, що ви́зволив нас різдво́м твої́м.

Прокімен: Будь, Го́споди, ми́лість Твоя́ на нас, бо упова́ли ми на Те́бе (Пс. 32,22).

Стих: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1).

Алилуя: Бог, що верши́ть відо́мсту за ме́не і підкори́в наро́ди менí (Пс. 17,48).

Стих: Ти вели́чно спаса́єш царя́ Свого́ і тво́риш ми́лість пома́заникові Своє́му Дави́дові і сíмені його́ довíку (Пс. 17,51).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

Глас 2

Тропар: Коли́ зійшо́в Ти до сме́рти, Життя́ безсме́ртне,* тодí ад умертви́в Ти збли́ском божества́.* Коли́ ж і уме́рлих із глиби́н підзе́мних воскреси́в Ти,* всі си́ли небе́сні взива́ли:* Життєда́вче, Хри́сте Бо́же наш, сла́ва Тобí.

Кондак: Воскре́с єси́ з гро́бу, всеси́льний Спа́се,* і ад, ви́дівши чу́до, вжахну́вся, і ме́ртві возста́ли,* а творíння, ба́чачи це, ра́дується ра́зом з Тобо́ю,* і Ада́м весели́ться, і світ, Спа́се мій, оспíвує тебе́ повсякча́сно.

Богородичний: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен: Крíпость моя́ і пíсня моя́ – Госпо́дь, і став менí спасíнням (Пс. 117,14).

Стих: Кара́ючи покара́в мене́ Госпо́дь, та сме́рті не переда́в мене́ (Пс. 117,18).

Алилуя: Ви́слухає тебе́ Госпо́дь у день печа́лі, захисти́ть тебе́ ім’я́ Бо́га Я́кова (Пс. 19,2).

Стих: Го́споди, спаси́ царя́ Свого́ і почу́й нас у день, коли́ призове́мо Тебе́ (Пс. 19,10).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

Глас 3

Тропар: Хай веселя́ться небе́сні, хай ра́дуються земнíї,* бо яви́в могу́тність руки́ своє́ї Госпо́дь,* подола́в сме́ртю смерть, пе́рвенцем ме́ртвих став,* з безо́дні а́ду ви́зволив нас і пода́в свíтові вели́ку ми́лість.

Кондак: Воскре́с Ти днесь із гро́бу, Ще́дрий,* і нас ви́вів Ти із врат сме́ртних,* днесь Ада́м лику́є і ра́дується Є́ва,* а проро́ки ра́зом із патрія́рхами непереста́нно оспíвують* боже́ственну могу́тність вла́ди Твоє́ї.

Богородичний: Дíва днесь предстої́ть у це́ркві* із ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предвíчного Бо́га.

Прокімен: Співа́йте Бо́гові на́шому, співа́йте; співа́йте царе́ві на́шому, співа́йте (Пс. 46,7).

Стих: Всі наро́ди, заплещíте рука́ми, воскли́кніть Бо́гові го́лосом ра́дости (Пс. 46,2).

Алилуя: На Те́бе, Го́споди, я упова́в, хай не посоро́млюся повíк (Пс. 30,2).

Стих: Стань менí Бо́гом-Оборо́нцем і до́мом пристано́вища на спасíння менí (Пс. 30,3).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

Глас 4

Тропар: Свíтлую воскресíння про́повідь від а́нгела взна́вши* і пра́дідне осу́дження відки́нувши,* Госпо́дні учени́ці, хва́лячись, апо́столам мо́вили:* Повали́лася смерть, воскре́с Христо́с Бог,* дару́ючи свíтові вели́ку ми́лість.

Кондак: Спас і Визволи́тель мій* із гро́бу як Бог* воскреси́в від око́в земноро́джених* і врата́ а́дові сокруши́в,* і як Влади́ка* воскре́с тридне́вний.

Богородичний: Йоаки́м і А́нна з несла́ви бездíтности* і Ада́м і Є́ва від тлíння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святíм різдвí твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрíшень ізба́влені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплíдна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.

Прокімен: Якí вели́чні діла́ Твої́, Го́споди, все прему́дрістю сотвори́в тТи (Пс. 103,24).

Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода; Го́споди, Бо́же мій, Ти ве́льми вели́чний (Пс. 103,1).

Алилуя: Напни́ лук, і тріюмфу́й, і царю́й, íстини ра́ди, і ла́гідности, і справедли́вости (Пс.44,5).

Стих: Возлюби́в Ти справедли́вість і возненави́дів Ти беззако́ння (Пс. 44,8).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

Глас 5

Тропар: Собезнача́льне Сло́во Отцю́ і Ду́хові,* від Дíви наро́джене на спасíння на́ше,* оспіва́ймо, вíрні, і поклонíмся,* бо благоволи́в пло́ттю зійти́ на хрест* і смерть перетерпíти, і воскреси́ти уме́рлих* сла́вним воскресíнням Свої́м.

Кондак: До а́ду, Спа́се мій, зійшо́в Ти* і врата́ сокруши́в як всеси́льний,* уме́рлих як Творе́ць воскреси́в з Собо́ю* і сме́рти жа́ло сокруши́в,* і Ада́м від прокля́ття ви́зволився, Людинолю́бче.* Тому́ всі зове́мо: Спаси́ нас, Го́споди.

Богородичний: Ра́дуйся, бра́мо Госпо́дня непрохідна́,* ра́дуйся, тверди́не й покро́ве тих, що прибіга́ють до те́бе,* ра́дуйся, при́стане, бу́рями не охо́плена і подру́жжям неза́ймана,* що породи́ла пло́ттю Творця́ твого́ і Бо́га.* Моли́тись не перестава́й за тих, що оспíвують* і поклоня́ються наро́дженому від те́бе.

Прокімен: Ти, Го́споди, охоро́ниш нас і збереже́ш нас від ро́ду цього́ і повíк (Пс. 11,8).

Стих: Спаси́ мене́, Го́споди, бо не ста́ло пра́ведного (Пс. 11,2).

Алилуя: Ми́лості Твої́, Го́споди, повíк оспíвуватиму, сповіщу́ з ро́ду в рід íстину Твою́ уста́ми мої́ми (Пс. 88,2).

Стих: Бо сказа́в Ти: Повíк ми́лість збуду́ється, на небеса́х утверди́ться íстина Твоя́ (Пс. 88,3).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

Глас 6

Тропар: А́нгельські си́ли – на гро́бі Твої́м,* а сторо́жа омертвíла* Марíя ж стоя́ла у гро́бі,* шука́ючи пречи́стого тíла Твого́.* Полони́в Ти ад, та не перемо́жений ним,* зустрíв Ти дíву, дару́ючи життя́.* Воскре́слий з ме́ртвих Го́споди, сла́ва Тобí.

Кондак: Життєда́йною доло́нею* уме́рлих із мря́чних доли́н* воскреси́в усíх Життєда́вець – Христо́с Бог,* воскресíння пода́в людсько́му ро́дові.* Він бо всіх Спаси́тель, воскресíння і життя́ – і Бог усíх.

Богородичний: Засту́пнице христия́н непости́дна,* моли́твенице до Творця́ незамíнна,* не погорди́ голоса́ми молíнь грíшників,* але́ ви́переди як блага́я з по́міччю нам, що вíрно співа́ємо тобí:* Поспіши́сь на моли́тву і ско́ро прийди́ на молíння,* заступа́ючи повсякча́с, Богоро́дице, тих, що почита́ють тебе́.

Прокімен: Спаси́, Го́споди, люд Твій і благослови́ наслíддя Твоє́ (Пс, 27,9).

Стих: До Те́бе, Го́споди, взива́тиму, Бо́же мій, щоб не відверта́вся Ти мо́вчки від ме́не (Пс. 27,1).

Алилуя: Хто живе́ в по́мочі Всеви́шнього, під покро́вом Бо́га небе́сного осе́литься (Пс. 90,1).

Стих: Ска́же Господе́ві: Ти – засту́пник мій і прибíжище моє́, Бог мій, і надíюся на Ньо́го (Пс. 90,2).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

Глас 7

Тропар: Розори́в Ти хресто́м Твої́м смерть,* отвори́в Ти розбíйникові рай,* мироно́сицям плач переміни́в Ти,* і апо́столам проповíдати повелíв,* що воскре́с Ти, Хри́сте Бо́же,* даючи́ свíтові вели́ку ми́лість.

Кондак: Уже́ бíльше вла́да сме́ртна не змо́же люде́й держа́ти,* Христо́с бо зійшо́в, сокруша́ючи й розоря́ючи си́ли її́.* Зв’я́зується ад,* проро́ки су́голосно ра́дуються,* предста́в Спас, мо́влячи тим, що в вíрі:* Ви́йдіть, вíрні, у воскресíння. 

Богородичний: Як скарбни́ця на́шого воскресíння* тих, що на те́бе надíються, Всехва́льна,* ви́веди з ро́ву і глиби́н прогрíшень,* бо ти спасла́ ви́нних у грісí,* роди́вши спасíння на́ше.* Ти пе́ред різдво́м – Дíва* і в різдвí – Дíва,* і по різдвí перебува́єш Дíвою.

Прокімен: Госпо́дь крíпость лю́дям Свої́м дасть, Госпо́дь благослови́ть люде́й Свої́х ми́ром (Пс. 28,11).

Стих: Принесíть Господе́ві, сини́ Бо́жі, принесíть Господе́ві молоди́х баранцíв (Пс. 28,11).

Алилуя: Бла́го є ісповíдувати Го́спода і співа́ти íмені Твоє́му, Всеви́шній (Пс. 91,2).

Стих: Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і íстину твою́ на вся́ку ніч (Пс. 91,3).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

Глас 8

Тропар: З висоти́ зійшо́в Ти, Милосе́рдний,* погребе́ння прийня́в Ти тридне́вне,* щоб нас ви́зволити від страсте́й,* Життя́ і воскресíння на́ше,* Го́споди, сла́ва Тобí.

Кондак: Воскре́сши з гро́бу,* уме́рлих воздви́гнув Ти* і Ада́ма воскреси́в Ти,* і Є́ва лику́є в Твої́м воскресíнні,* і кінцí свíту урочи́сто святку́ють* воста́ння Твоє́,* Многомилости́вий.

Богородичний: Неперемо́жній Влада́рці на честь перемо́ги* ми, слу́ги твої́, врято́вані від ли́ха, * подя́чні піснí склада́ємо тобí, Богоро́дице.* А ти, що ма́єш си́лу нездола́нну,* від уся́ких нас бід охорони́,* щоб взива́ти до тобе́:* Ра́дуйся, Невíсто неневíсная.

Прокімен: Помолíться і возда́йте Господе́ві, Бо́гу на́шому (Пс. 75,12).

Стих: Відо́мий у Юде́ї Бог, в Ізра́їлі вели́ке ім’я́ Його́ (Пс. 75,2).

Алилуя: Прийдíте возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Бо́гу, Спаси́телеві На́шому (Пс. 94,1).

Стих: Ідíм пе́ред лице́м Його́ з ісповíданням і псалма́ми воскли́кнім Йому́ (Пс.94,2).

Причасний: Хвалíте Го́спода з небе́с, хвалíте Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1). Алилу́я, тричі.

ПОВСЯКДЕННА СЛУЖБА

Понеділок – Ангелам

Тропар, глас 4: Небе́сних во́їнств архистрати́ги,* мо́лимо вас завжди́ ми, недосто́йні,* щоб ви ва́шими молитва́ми огороди́ли нас* покро́вом крил духо́вної ва́шої сла́ви,* охороня́ючи нас, що уси́льно припада́ємо і кли́чемо:* Від бід ви́звольте нас* як очíльники ви́шніх сил.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Архистрати́ги Бо́жі, служи́телі боже́ственної сла́ви,* а́нгелів очíльники і люде́й наста́вники,* кори́сного нам просíть і вели́кої ми́лости* як безтіле́сних архистрати́ги.

І ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 4: Ти тво́риш а́нгелами Свої́ми ду́хів і служи́телями Свої́ми – по́лум’я вогню́ (Пс. 103,4).

Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода; Го́споди, Бо́же мій, Ти ве́льми вели́чний (Пс. 103,1).

Апостол: до Євреїв 2,2-10.

Алилуя, глас 5: Хвалíте Го́спода, всі а́нгели Його́, хвалíте Його́, всі си́ли Його́ (Пс. 148,2).

Стих: Бо Він сказа́в – і поста́ло, Він повелíв – і створи́лося (Пс. 148,5).

Євангеліє: Матея 13,24-30.36-43.

Причасний: Ти тво́риш а́нгелами Свої́ми ду́хів і служи́телями Свої́ми – по́лум’я вогню́ (Пс. 103,4). Алилу́я, тричі.

Вівторок – Предтечі

Тропар, глас 2: Па́м’ять пра́ведного з похвала́ми,* а тобí виста́чає свíдчення Госпо́днього, предте́че,* бо ти яви́вся воíстину і від проро́ків чеснíший,* бо у стру́менях сподо́бився хрести́ти Проповíданого.* Тому́ за íстину постражда́в ти, радíючи,* благовісти́в ти й тим, що в а́ді,  Бо́га, я́вленого в тíлі,* що взяв гріх свíту і подає́ нам вели́ку ми́лість. 

Кондак, глас 3: Спе́ршу неплíдна, днесь Христо́вого предте́чу ро́дить,* і він є спо́вненням уся́кого проро́цтва,* бо Кого́ проро́ки проповíдували,* на То́го він у Йорда́ні ру́ку покла́в.* Яви́вся Бо́жого Сло́ва проро́к, проповíдник, а водно́раз і предте́ча.

Богородичний, глас 3: Дíва днесь предстої́ть у це́ркві* і з ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предвíчного Бо́га.

Прокімен, глас 7: Возвесели́ться пра́ведник у Го́споді і упова́є на Ньо́го (Пс. 63,11).

Стих: Ви́слухай, Бо́же, го́лос мій, коли́ моли́тимусь до Те́бе (Пс. 63,2).

Апостол: Діяння 13,25-33. 

Алилуя, глас 4: Пра́ведник, як фíнік, розцвіте́ і, як кедр на Лива́ні, ви́росте (Пс. 91.13).

Стих: Наса́джені в до́мі Госпо́днім, у двора́х Бо́га на́шого процвіту́ть (Пс. 91.14).

Євангеліє: Івана 1,29-34.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилуя, тричі.

Середа – Хресту і Пресвятій Богородиці

Тропар, глас 1: Спаси́, Го́споди, люде́й Твої́х́* і благослови́ наслíддя Твоє́,* перемо́ги благовíрному наро́дові на супроти́вників дару́й* і хресто́м Твої́м* охорони́ люд Твій.

Кондак, глас 4: Вознíсся Ти на хрест добровíльно.* Ново́му лю́дові Твоє́му, що Твоє́ ім’я́ но́сить,* дару́й щедро́ти Твої́, Хри́сте Бо́же.* Возвесели́ си́лою Твоє́ю благовíрний наро́д,* перемо́ги на супроти́вників дай йому́,* що за по́міч ма́є Твоє́ ору́жжя ми́ру, непобо́рну перемо́гу.

Прокімен, глас 3, пісня Богородиці: Велича́є душа́ моя́ Го́спода і возра́дувався дух мій у Бо́зі, Спа́сі мої́м (Лк. 1,46-47)

Стих: Бо згля́нувся на смире́ння слуги́ Своє́ї, ось бо відни́ні ублажа́ть мене́ всі ро́ди (Лк. 1,48).

Апостол: до Филип’ян 2,5-11. 

Алилуя, глас 8: Почу́й, до́чко, і погля́нь, і прихи́ли ву́хо твоє́ (Пс. 44,11) 

Стих: Лицю́ твоє́му помо́ляться багатії́ наро́ду (Пс. 44,13)

Євангеліє: Луки 10,38-42; 11,27-28.

Причасний: Ча́шу спасíння прийму́ і ім’я́ Госпо́днє призову́ (Пс. 115,4). Алилу́я, тричі.

Четвер – Апостолам і святому Миколаєві

Тропар апостолам, глас 3: Апо́столи святí, молíть милости́вого Бо́га,* щоб відпу́щення прогрíшень пода́в ду́шам на́шим.

Інший, святому Миколаєві, глас 4: Пра́вилом вíри і о́бразом ла́гідности,* учи́телем повзде́ржности* яви́ла тебе́ твоє́му ста́ду всіх рече́й íстина.* Ра́ди цьо́го придба́в ти смире́нням висо́ке* убо́гістю – бага́те,* о́тче, священнонача́льнику Микола́ю.* Моли́ Христа́ Бо́га, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Кондак апостолам, глас 2: Си́льних і богогла́сних проповíдників,* верхо́вних апо́столів Твої́х, Го́споди,* прийня́в Ти в насоло́ду дібр Твої́х і упокíй,* бо по́двиги їх і смерть прийня́в Ти по́над уся́кі плоди́,* єди́ний Серцевíдче.

Сла́ва: Інший, святому Миколаєві, глас 3: В Ми́рах, святи́й, священнослужи́телем яви́вся єси́,* бо Христо́ве єва́нгеліє, преподо́бний, спо́внивши,* положи́в ти ду́шу свою́ за люде́й твої́х* і спас неви́нних від сме́рти.* Тому́ освяти́в ти себе́ як вели́кий таї́нник Бо́жої благода́ті.

І ни́ні: Богородичний, глас 3: Дíва днесь предстої́ть у це́ркві* і з ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предвíчного Бо́га.

Прокімен, глас 8: На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінцíв вселе́нної – глаго́ли їх (Пс. 18,5).

Стих: Небеса́ оповіда́ють сла́ву Бо́жу, творíння ж рук Його́ сповіща́є твердь (Пс. 18,2).

Апостол: 1 до Корінтян 4,9-16

Алилуя, глас 1: Ісповíдять небеса́ чуда́ Твої́, Го́споди, і íстину Твою́ – в собо́рі святи́х (Пс. 88,6).

Стих: Бог просла́влюваний на ра́ді святи́х (Пс. 88,8).

Євангеліє: Матея 10,1.5-8.

Причасний: На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінцíв вселе́нної – глаго́ли їх (Пс. 18,5). Алилу́я, тричі.

П’ятниця – Хресту

Тропар, глас 1: Спаси́, Го́споди, люде́й Твої́х́* і благослови́ наслíддя Твоє́,* перемо́ги благовíрному наро́дові на супроти́вників дару́й* і хресто́м Твої́м* охорони́ люд Твій.

Кондак, глас 4: Вознíсся Ти на хрест добровíльно.* Ново́му лю́дові Твоє́му, що Твоє́ ім’я́ но́сить,* дару́й щедро́ти Твої́, Хри́сте Бо́же.* Возвесели́ си́лою Твоє́ю благовíрний наро́д,* перемо́ги на супроти́вників дай йому́,* що за по́міч ма́є Твоє́ ору́жжя ми́ру, непобо́рну перемо́гу.

Прокімен, глас 7: Вознесíть Го́спода Бо́га на́шого і поклоня́йтеся піднíжжю ніг Його́, бо святе́ воно́ (Пс. 98,5).

Стих: Госпо́дь воцари́вся, хай обу́рюються наро́ди (Пс. 98,1).

Апостол: 1 до Корінтян 1,18-24

Алилуя, глас 1: Пом’яни́ грома́ду Твою́, яку́ придба́в Ти від поча́тку (Пс. 73,2).

Стих: Бог же – цар наш спе́редвіку, учини́в спасíння посе́ред землí (Пс. 73,12).

Євангеліє: Івана 3,13-17.

Причасний: Знаменува́лося на нас свíтло лиця́ Твого́, Го́споди (Пс. 4,7). Алилу́я, тричі.

Субота – Усім святим і за померлих

Тропар, глас 2: Апо́столи, му́ченики і проро́ки,* святи́телі, преподо́бні і пра́ведні,* що до́бре по́двиг зверши́ли і вíру зберегли́,* ма́ючи сміли́вість до Спа́са,* за нас Його́ як благо́го молíть, мо́лимося, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Другий, за померлих, глас 2: Пом’яни́, Го́споди, як благи́й слуг Твої́х* і все, чим у життí нагріши́ли, прости́,* бо ніхто́ не є безгрíшний, тíльки Ти, що мо́жеш і перест́авленим да́ти упокíй.

Сла́ва: Кондак, глас 8: Зі святи́ми упоко́й, Хри́сте,* ду́ші слуг Твої́х,* де нема́є бо́лю, ні печа́лі,* ні зітха́ння,* але́ життя́ безконе́чне.

І ни́ні: Мученикам, глас 8: Як первопло́ди приро́ди насади́телеві творíння* вселе́нна прино́сить Тобí, Го́споди,* богоно́сних му́чеників;* їх молитва́ми в ми́рі глибо́кому* це́ркву Твою́, грома́ду Твою́,* Богоро́диці ра́ди збережи́,* Многомилости́вий.

Прокімен, глас 8: Веселíться в Го́споді і ра́дуйтеся, пра́ведні (Пс. 31,11).

Стих: Блаже́нні, яки́м про́щено беззако́ння і яки́м гріхи́ покри́то (Пс. 31,1).

І за померлих, глас 6: Ду́ші їх у блаже́нстві перебува́тимуть (Пс. 24,13).

Апостол: 1 до Солунян 4,13-17.

Алилуя, глас 4: Візва́ли пра́ведні, і Госпо́дь почу́в їх, і від усíх скорбо́т ї́хніх ви́зволив їх (Пс. 33,18).

Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних і від усíх них ви́зволить їх Госпо́дь (Пс. 33,20).

Стих: Блаже́нні, яки́х ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5).

Євангеліє: Івана 5,24-30.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1).

Другий: Блаже́нні, яки́х ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5). Алилу́я, тричі.

ЗАГАЛЬНІ СЛУЖБИ СВЯТИМ

Служба Пресвятій Богородиці

Тропар, глас 4: До Богоро́диці з за́палом ни́ні прибіжíм, грíшні і смире́нні,* і припадíм у покая́нні, взива́ючи з глибини́ душí:* Влади́чице, поможи́, змилосе́рдившись над на́ми,* поспіши́, бо погиба́ємо від мно́жества гріхíв,* не заверни́ слуг твої́х з нічи́м,* бо в то́бі єди́ну засту́пницю ма́ємо.

Кондак, глас 6: Не ма́ємо íншої по́мочі, не ма́ємо íншої надíї,* окрíм те́бе, Пречи́ста Дíво.* Ти нам поможи́, на те́бе надíємося і тобо́ю хва́лимося,* твої́ бо ми слу́ги, щоб не постида́лися.

Прокімен, глас 3, пісня Богородиці: Велича́є душа́ моя́ Го́спода і возра́дувався дух мій у Бо́зі, Спа́сі мої́м (Лк. 1,46-47)

Стих: Бо згля́нувся на смире́ння слуги́ Своє́ї, ось бо відни́ні ублажа́ть мене́ всі ро́ди (Лк. 1,48).

Апостол: до Филип’ян 2,5-11. Або: до Євреїв 9,1-7.

Алилуя, глас 8: Почу́й, до́чко, і погля́нь, і прихи́ли ву́хо твоє́ (Пс. 44,11) 

Стих: Лицю́ твоє́му помо́ляться багатії́ наро́ду (Пс. 44,13)

Євангеліє: Луки 10,38-42; 11,27-28.

Причасний: Ча́шу спасíння прийму́ і ім’я́ Госпо́днє призову́ (Пс. 115,4). Алилу́я, тричі.

Служба ангелам

Див. службу в понеділок

Служба пророкам

Тропар, глас 2: Проро́ка Твого́ (ім’я) па́м’ять, Го́споди, святку́ємо.* Тому́ мо́лимо Тебе́: Спаси́ ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак, глас 4: Просвíчене ду́хом чи́сте се́рце твоє́* ста́ло вмісти́лищем світлíшого проро́цтва,* бо ба́чиш дале́ке, як тепе́рішнє.* Ра́ди цьо́го почита́ємо тебе́, проро́че блаже́нний, сла́вний.

I ни́ні: Богородичний, глас 4: Йоаки́м і А́нна з несла́ви бездíтности* і Ада́м і Є́ва від тлíння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святíм різдвí твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрíшень ви́зволені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплíдна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.

Прокімен, глас 4: Ти ієре́й повíк за чи́ном Мелхісе́дека (Пс. 109,4).

Стих: Сказа́в Госпо́дь Господе́ві моє́му: Сиди́ право́руч и́е́не, по́ки не покладу́ ворогíв Твої́х піднíжжям ніг Твої́х (Пс. 109,1).

Апостол: 1 до Корінтян 14,20-25.

Алилуя, глас 5: Мойсе́й і Аро́н між ієре́ями Його́ і Самуї́л між ти́ми, що призива́ють ім’я́ Його́ (Пс. 98,6).

Стих: Свíтло засія́ло пра́ведникові і для пра́вих се́рцем – весе́лість (Пс. м,11).

Євангеліє: Матея 23,29-39. Або: Луки 11,47–12,1.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, тричі.

Служба Апостолові й апостолам

Тропар апостолові, глас 3: Апо́столе святи́й (ім’я),* моли́ милости́вого Бо́га,* щоб відпу́щення прогрíшень пода́в ду́шам на́шим.

Сла́ва: Кондак, глас 4: Як звізду́ пресвíтлу це́рква назавжди́ придба́ла тебе́,* апо́столе (ім’я),* просвíчувана бага́тих чуде́с твої́х дарува́нням.* Тому́ зове́мо до Христа́:* Спаси́ тих, що вíрою почита́ють па́м’ять Ттвого́ апо́стола,* Многомилости́вий.

I ни́ні: Богородичний, глас 4: Йоаки́м і А́нна з несла́ви бездíтности* і Ада́м і Є́ва від тлíння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святíм різдвí твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрíшень ви́звовлені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплíдна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.

Тропар апостолам, глас 3: Апо́столи святí, молíть милости́вого Бо́га,* щоб відпу́щення прогрíшень пода́в ду́шам на́шим.

Сла́ва: Кондак, глас 4: Як ло́зи Христо́вого виногра́ду* яви́лися ви, му́дрі,* прино́сячи гро́на в чесно́тах,* вито́чуючи нам вино́ спасíння.* Його́ прийма́ємо, ра́дістю напо́внюючись,* святку́ємо че́сну ва́шу па́м’ять,* в якíй молíть, щоб даро́вано нам вели́ку ми́лість* і відпу́щення гріхíв, Госпо́дні апо́столи.

I ни́ні: Богородичний, глас 4: Йоаки́м і А́нна з несла́ви бездíтности* і Ада́м і Є́ва від тлíння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святíм різдвí твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрíшень ви́звовлені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплíдна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.

Прокімен, глас 8: На всю зе́млю ви́йшло вістува́ння їх і до кінцíв вселе́нної глаго́ли їх (Пс.18,5).

Стих: Небеса́ повіда́ють сла́ву Бо́жу, творíння ж рук Його́ сповіща́є твердь (Пс. 18,2).

Апостол: 1 до Корінтян 4,9-16.

Алилуя, глас 1: Ісповíдять небеса́ чуда́ Ттвої́, Го́споди, і íстину Твою́ в це́ркві святи́х (Пс. 88,6).

Стих: Бог просла́влюваний на ра́ді святи́х (Пс. 88,8).

Апостолові Євангеліє: Матея 9,36–10,8. Апостолам Євангеліє: Луки 10,1-15; або: 10,16-21).

Причасний: На всю зе́млю ви́йшло вістува́ння їх і до кінцíв вселе́нної глаго́ли їх (Пс.18,5). Алилу́я, тричі.

Служба святителеві

Тропар, глас 4: Пра́вилом вíри і о́бразом ла́гідности,* учи́телем повзде́ржности* яви́ла тебе́ твоє́му ста́ду всіх рече́й íстина.* Ра́ди цьо́го придба́в ти смире́нням висо́ке,* убо́гістю – бага́те,* о́тче, священнонача́льнику (ім’я),* Моли́ Христа́ Бо́га, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Боже́ственний гро́ме, су́рмо духо́вна,* вíри насади́телю, є́ресей нищи́телю,* Тро́йці уго́днику, вели́кий святи́телю (ім’я),* ти з а́нгелами повсякча́с предстої́ш, моли́ся неуста́нно за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 1: Уста́ мої́ промо́влять прему́дрість і ро́здуми се́рця мого́ – розумíння (Пс. 48,4).

Стих: Послу́хайте це, всі наро́ди, почу́йте, всі, хто живете́ по вселе́нній (Пс. 48,2).

Апостол: до Євреїв 7,26–8,2.

Алилуя, глас 2: Уста́ пра́ведного повча́ться прему́дрости і язи́к його́ промо́вить суд (Пс. 36,30).

Стих: Зако́н Бо́га його́ в се́рці його́ і не зупи́няться сто́пи його́ (Пс. 36,31).

Євангеліє: Івана 10,9-16.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, тричі.

Служба святителям

Тропар, глас 4: Бо́же отцíв на́ших,* що чи́ниш завжди́ з на́ми за Твоє́ю ла́гідністю,* не віддали́ ми́лости Своє́ї від нас,* але́ молитва́ми їх у ми́рі спряму́й життя́ на́ше.

Сла́ва: Кондак, глас 8: Як чесно́т учителíв і ієра́рхів окра́су* це́рква, співа́ючи, вас сла́вить.* Молитва́ми ва́шими пода́йте тим, що вас у любо́ві почита́ють,* впра́вність у чесно́тах, ви́зволення від споку́с,* як неперемо́жні.

I ни́ні: Богородичний, глас 8: Неперемо́жній Влада́рці на честь перемо́ги* ми, слу́ги твої́, врято́вані від ли́ха, * благода́рні піснí випи́суємо тобí, Богоро́дице.* А ти, що ма́єш си́лу нездола́нну,* від уся́ких нас бід охорони́,* щоб зва́ти тобí:* Ра́дуйся, Невíсто неневíсная.

Прокімен, глас 7: Че́сна пе́ред Го́сподом смерть преподо́бних Його́ (Пс. 115,6).

Стих: Що відда́м Господе́ві за все, що Він возда́в менí? (Пс. 115,3).

Апостол: до Євреїв 13,17-21.

Алилуя, глас 2: Свяще́нники Твої́ зодягну́ться в пра́ведність і преподо́бні Твої́ возра́дуються (Пс. 131,9).

Стих: Ви́брав Госпо́дь Сіо́н, захотíв його́ на житло́ для Се́бе (Пс. 131,13).

Євангеліє: Матея 5,14-19; або Івана 10,1-9.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, тричі.

Служба преподобним і Христа ради юродивим

Тропар преподобному, глас 8: В то́бі, о́тче, дбайли́во зберíгся о́браз,* бо, прийня́вши хрест, ти пішо́в слідо́м за Христо́м* і дíлом навча́в ти пого́рджувати пло́ттю, бо вона́ промина́є,* а дба́ти про ду́шу – єство́ безсме́ртне.* Тим-то з а́нгелами ра́зом ра́дується,* преподо́бний (ім’я), дух твій.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Чистото́ю душе́вною боже́ственно озбро́ївшись* і, неуста́нні молитви́, як спис, крíпко взя́вши в ру́ки* проколо́в ти бісíвські полки́, (ім’я), о́тче наш,* моли́ся неуста́нно за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Тропар преподобним, глас 4: Бо́же отцíв на́ших,* що чи́ниш завжди́ з на́ми за Твоє́ю ла́гідністю,* не віддали́ ми́лости Ссвоє́ї від нас,* але́ молитва́ми їх у ми́рі спряму́й життя́ на́ше.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Че́рез бе́зліч хвиль, як по су́ші пройшо́вши,* стру́менями сліз ва́ших безтіле́сних ворогíв цілко́м потопи́ли ви, богому́дрі і препо́добні,* і, чуде́с дар прийня́вши, молíться неуста́нно за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 7: Че́сна пе́ред Го́сподом смерть преподо́бних Його́ (Пс. 115,6).

Стих: Що відда́м Господе́ві за все, що Він возда́в менí? (Пс. 115,3).

Апостол: до Галатів 5,22-6,2.

Алилуя, глас 6: Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода, за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́ (Пс. 111,1).

Стих: Си́льне на землí бу́де сíм’я його́ (Пс. 111,2).

Євангеліє: Матея 11,27-30; або Луки 6,17-23.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, тричі.

Служба мученикові

Тропар, глас 4: Му́ченик Твій, Го́споди, (ім’я),* у стражда́ннях свої́х прийня́в віне́ць нетлíнний від Те́бе, Бо́га на́шого,* ма́вши бо крíпость Твою́, він мучи́телів подола́в,* сокруши́в і де́монів зухва́льства безси́льні.* Його́ молитва́ми спаси́ ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Як звізда́ свíтла, неома́нна яви́вся ти свíтові,* Со́нце Христа́ сповіща́ючи промíннями твої́ми, страстоте́рпче (ім’я),* і ома́ну погаси́в ти всю;* а нам подає́ш свíтло, мо́лячись неуста́нно за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 7: Возвесели́ться пра́ведник у Го́споді і упова́є на Ньо́го (Пс. 63,11).

Стих: Ви́слухай, Бо́же, го́лос мій, коли́ моли́тимусь до Тте́бе (Пс. 63,2).

Апостол: 2 до Тимотея 2,1-10.

Алилуя, глас 4: Пра́ведник, як фíнік, розцвіте́ і, як кедр на Лива́ні, ви́росте (Пс. 91,13).

Стих: Наса́джені в до́мі Госпо́днім, у двора́х Бо́га на́шого процвіту́ть (Пс.91,14).

Євангеліє: Луки 12,2-12; або Івана 15,17-16,2.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, тричі.

Служба мученикам

Тропар, глас 1: Стражда́ннями святи́х,* якí за Те́бе потерпíли,* дай ублага́ти Себе́, Го́споди,* і всі на́ші стражда́ння зціли́,* Людинолю́бче, мо́лимося.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Як світи́льники свíтлі яви́лися ви, боже́ственні му́ченики,* створíння усе́ свíтлістю чуде́с озоря́єте,* від неду́г звільня́ючи і глибо́ку те́мряву завжди́ відганя́ючи,* Христу́ Бо́гові мо́лячись неуста́нно за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 4: Святи́м, що на землí Його́, яви́в Госпо́дь усí бажа́ння Свої́ в них (Пс. 15,3).

Стих: Я ба́чив Го́спода повсякча́с пе́редо мно́ю, бо Він право́руч ме́не, щоб я не похитну́вся (Пс. 15,8).

Апостол: до Ефесян 6,10-17.

Алилуя, глас 4: Візва́ли пра́ведні, і Госпо́дь почу́в їх, і від усíх скорбо́т їх ви́зволив їх (Пс. 33,18).

Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних і від усíх них ви́зволить їх Госпо́дь (Пс. 33,20).

Євангеліє: Матея 10,16-22; або Луки 21,12-19.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, тричі.

Служба священномученикові

Тропар, глас 4: Апо́стольських зви́чаїв прича́сником і ї́хніх престо́лів намíсником став ти,* знайшо́в ти, богонатхне́нний, шлях до боговидíння.* Тому́ сло́во íстини проповíдував* і зара́ди вíри постражда́в ти аж до кро́ви, священному́ченику (ім’я), моли́ Христа́ Бо́га, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак, глас 4: Між святи́телями благоче́сно прожи́вши* і му́чеництва шлях пройшо́вши,* íдольські же́ртви погаси́в ти* і оборо́нцем був ти для тво́го ста́да, богому́дрий.* Тому́, тебе́ почита́ючи, та́йно кли́чемо до те́бе:* Від бід ви́зволи нас повсякча́сно твої́ми молитва́ми, о́тче наш (ім’я).

I ни́ні: Богородичний, глас 4: Йоаки́м і А́нна з несла́ви бездíтности* і Ада́м і Є́ва від тлíння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святíм різдвí твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрíшень ви́зволені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплíдна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.

Прокімен, глас 7: Восхва́ляться преподо́бні у сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х (Пс. 149,5).

Стих: Заспіва́йте Господе́ві пíсню нову́, похвала́ Його́ в Це́ркві преподо́бних (Пс. 149,1).

Апостол: до Євреїв 13,7-16.

Алилуя, глас 2: Свяще́нники Твої́ зодягну́ться в пра́ведність і преподо́бні Твої́ возра́дуються (Пс. 131,9).

Стих: Ви́брав Госпо́дь Сіо́на, захотíв його́ на житло́ для Се́бе (Пс. 131,13).

Євангеліє: Луки 12,32-40.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, тричі.

Служба священномученикам

Тропар, глас 4: Бо́же отцíв на́ших,* що чи́ниш завжди́ з на́ми за твоє́ю ла́гідністю,* не віддали́ ми́лости Своє́ї від нас,* але́ молитва́ми їх у ми́рі спряму́й життя́ на́ше.

Сла́ва: Кондак, глас 3: Як світи́льників невгаса́ючих мисле́нного со́нця,* зійшо́вшись днесь, похва́лимо пісня́ми,* засія́ли бо ви тим, що в те́мряві невíдання перебува́ли,* всіх призива́ючи до висо́т благоче́стя, священному́ченики.* Тому́ кли́чемо до вас: Ра́дуйтеся, всіх подви́жників осно́во.

I ни́ні: Богородичний, глас 3: Дíва днесь предстої́ть у це́ркві* і з ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предвíчного Бо́га.

Прокімен, глас 7: Че́сна пе́ред Го́сподом смерть преподо́бних Його́ (Пс. 115,6).

Стих: Що відда́м Господе́ві за все, що він возда́в менí? (Пс. 115,3).

Апостол: до Євреїв 5,4-10.

Алилуя, глас 2: Свяще́нники Твої́ зодягну́ться в пра́ведність і преподо́бні Ттвої́ возра́дуються (Пс. 131,9).

Стих: Ви́брав Госпо́дь Сіо́на, захотíв його́ на житло́ для Се́бе (Пс. 131,13).

Євангеліє: Луки 6,17-23; а6о 10,22-24; або 14,25-35.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, тричі.

Служба преподобномученикові

Тропар, глас 8: В то́бі, о́тче, дбайли́во зберíгся о́браз,* бо, прийня́вши хрест, ти пішо́в слідо́м за Христо́м* і дíлом навча́в ти пого́рджувати пло́ттю, бо вона́ промина́є,* а дба́ти про ду́шу – єство́ безсме́ртне.* Тим-то з а́нгелами ра́зом ра́дується,* преподо́бний (ім’я), дух твій.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Як по́сника благочести́вого й досвíдченого* і че́сного, добровíльного стражда́льця,* і жи́теля пусти́ні зразко́вого,* в пісня́х досто́йно похвалíм (ім’я) всехва́льного,* він бо змíя подола́в.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 7: Возхва́ляться преподо́бні у сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х (Пс. 149,5).

Стих: Заспіва́йте Господе́ві пíсню нову́, похвала́ Його́ в Це́ркві преподо́бних (Пс. 149,1).

Апостол: 2 до Тимотея 1,8-18.

Алилуя, глас 6: Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода, за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́ (Пс. 111,1).

Стих: Си́льне на землí бу́де сíм’я його́ (Пс. 111,2).

Євангеліє: Марка 8,34–9,1.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, тричі.

Служба преподобномученикам

Тропар, глас 4: Бо́же отцíв на́ших,* що чи́ниш завжди́ з на́ми за Твоє́ю ла́гідністю,* не віддали́ ми́лости Своє́ї від нас,* але́ молитва́ми їх у ми́рі спряму́й життя́ на́ше.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Че́рез бе́зліч хвиль, як по су́ші пройшо́вши,* стру́менями сліз ва́ших безтіле́сних ворогíв цілко́м потопи́ли ви, богому́дрі і препо́добні,* і, чуде́с дар прийня́вши, молíться неуста́нно за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 7: Возхва́ляться преподо́бні у сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х (Пс. 149,5).

Стих: Заспіва́йте Господе́ві пíсню нову́, похвала́ Його́ в Це́ркві преподо́бних (Пс. 149,1).

Апостол: до Римлян 8,28-39

Алилуя, глас 6: Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода, за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́ (Пс. 111,1).

Стих: Си́льне на землí бу́де сíм’я його́ (Пс. 111,2).

Євангеліє: Матея 10,32-33.37-38; 19,27-30; або Луки 12,8-12.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, тричі.

Служба ісповідникам

Тропар, глас 8: Правосла́в’я наста́внику, благоче́стя учи́телю і чистоти́ вселе́нної світильни́ку,* архиєре́їв (мона́хів) богонатхне́нна окра́со, (ім’я) прему́дрий,* уче́нням твої́м ти все просвіти́в, сопíлко духо́вна.* Моли́ Христа́ Бо́га, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Насолоди́вся ти повзде́ржністю, богому́дрий,* і бажа́ння пло́ті ти усмири́в,* яви́вся ти, у вíрі зроста́ючи,* як ра́йське де́рево життя́, зацвíв ти, (ім’я), о́тче свяще́нний.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 7: Возхва́ляться препо́добні у сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х (Пс. 149,5).

Стих: Заспіва́йте Господе́ві пíсню нову́, похвала́ Його́ в Це́ркві преподо́бних (Пс. 149,1).

Апостол: до Ефесян 6,10-17.

Алилуя, глас 6: Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода, за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́ (Пс. 111,1).

Стих: Си́льне на землí бу́де сíм’я його́ (Пс. 111,2).

Євангеліє: Луки 12,8-12.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, тричі.

Служба безсрібникам і чудотворцям

Тропар, глас 8: Святí безсрíбники й чудотво́рці,* навíдайте не́мочі на́ші.* Да́ром прийняли́ ви, да́ром нам да́йте.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Благода́ть ізцíлень прийня́вши,* подаєте́ здоро́в’я тим, що в нуждí, лíкарі, чудотво́рці пресла́вні;* ва́шим піклува́нням ворогíв зухва́льство подола́йте,* світ чудеса́ми оздоровля́ючи.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 4: Святи́м, що на землí Його́, прояви́в Госпо́дь усí бажа́ння Свої́ в них (Пс. 15,3).

Стих: Я ба́чив Го́спода повсякча́с пе́редо мно́ю, бо Він право́руч ме́не, щоб я не похитну́вся (Пс. 15,8).

Апостол: 1 до Корінтян 12,27-13,8.

Алилуя, глас 2: Ось, як до́бре і як га́рно, коли́ брати́ живу́ть уку́пі (Пс. 132,1).

Стих: Бо там заповíв Госпо́дь благослове́ння і життя́ вíчне (Пс. 132,3).

Євангеліє: Матея 10,1.5-8.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, тричі.

Служба святим мученицям

Тропар мучениці, глас 4: А́гниця Твоя́, Ісу́се, (ім’я),* взива́є си́льним го́лосом:* Тебе́, жениху́ мій, люблю́ і, Тебе́ шука́ючи, стражда́ю,* і ра́зом з Тобо́ю розпина́юся, і погреба́юся хреще́нням Твої́м,* і терплю́ ра́ди Те́бе, щоб і ца́рствувати в То́бі,* і вмира́ю за Те́бе, щоб і жи́ти з Тобо́ю,* та як же́ртву непоро́чну прийми́ мене́, що з любо́в’ю поже́ртвувалася Тобí.* Її́ молитва́ми як милости́вий спаси́ ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак мучениці, глас 2: Храм твій всече́сний, як лік для душí, знайшо́вши,* всі вíрні го́лосно кли́чемо до те́бе, дíво му́ченице (ім’я) ве́льми сла́вна ,* Христа́ Бо́га моли́ неуста́нно за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Тропар преподобномучениці, глас 4: А́гниця Твоя́, Ісу́се, (ім’я),* взива́є си́льним го́лосом:* Тебе́, жениху́ мій, люблю́ і, Тебе́ шука́ючи, стражда́ю,* і ра́зом з Тобо́ю розпина́юся, і погреба́юся хреще́нням Твої́м,* і терплю́ ра́ди Те́бе, щоб і ца́рствувати в То́бі,* і вмира́ю за Те́бе, щоб і жи́ти з Тобо́ю,* та як же́ртву непоро́чну прийми́ мене́, що з любо́в’ю поже́ртвувалася Тобí.* Її́ молитва́ми як милости́вий спаси́ ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак преподобномучениці, глас 4: Боже́ственна па́м’ять твоя́, (ім’я),* днесь возсія́ла і яви́лася свíтові, як со́нце,* оповіда́ючи про життя́ твоє́;* ти бо повзде́ржністю пло́ті збу́рення поборо́ла* і че́рез кров стражда́ння ста́ла ти невíстою Христа́.* Тому́ вряту́й від уся́кого зла тих, що хва́лять тебе́,* щоб ми кли́кали до те́бе:* Ра́дуйся, ма́ти преподо́бна.

I ни́ні: Богородичний, глас 4: Йоаки́м і А́нна з несла́ви бездíтности* і Ада́м і Є́ва від тлíння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святíм різдвí твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрíшень ви́зволені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплíдна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.

Тропар мученицям, глас 1: А́гниці слове́сні, до А́гнця й Па́стиря – Христа́* прийшли́ ви че́рез му́ки,* біг ва́шого життя́ скінчи́ли ви* і вíру зберегли́.* Тому́ днесь ра́дісною душе́ю* тво́римо святу́ ва́шу па́м’ять, подивугíдні,* Христа́ велича́ючи.

Сла́ва: Кондак, глас 4: Стра́дниць Христо́вих па́м’ять святку́ємо* і з вíрою про́симо по́мочі,* щоб урятува́тися всім від уся́кої ско́рби, кли́чучи:* Бог наш з на́ми, що їх просла́вив, як зво́лив.

I ни́ні: Богородичний, глас 4: Йоаки́м і А́нна з несла́ви бездíтности* і Ада́м і Є́ва від тлíння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святíм різдвí твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрíшень ви́зволені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплíдна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.

Прокімен, глас 4: Ди́вний Бог у святи́х Свої́х, Бог Ізра́їлів (Пс. 67,36).

Стих: В церква́х благословíть Бо́га, Го́спода, ви – з джере́л ізра́їлевих (Пс. 67,27).

Апостол: 2 до Корінтян 6,1-10; або до Галатів 3,23-29.

Алилуя, глас 1: Терпели́во очíкував я Го́спода, і Він почу́в мене́, і ви́слухав моли́тву мою́ (Пс. 39,2).

Стих: І ви́вів мене́ з безо́дні при́страстей і з багни́стого боло́та (Пс. 39,3).

Євангеліє: Матея 15,21 -28; а6о Марка 5,24-34.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1).Алилу́я, тричі.

Служба преподобним жінкам

Тропар преподобній, глас 8: В то́бі, ма́ти, дбайли́во зберíгся о́браз,* бо, прийня́вши хрест, ти пішла́ слідо́м за Христо́м* і дíлом навча́ла ти пого́рджувати пло́ттю, бо вона́ промина́є,* а дба́ти про ду́шу – єство́ безсме́ртне.* Тим-то з а́нгелами ра́зом ра́дується,* преподо́бна (ім’я), дух твій.

Сла́ва: Кондак, глас 2: За любо́в Госпо́дню, преподо́бна, бажа́ння спо́кою знена́виділа ти,* по́стом просвіти́ла ти ду́ха свого́,* бо мíцно звíрів перемогла́ ти.* Молитва́ми ж твої́ми знíвеч метушню́ супроти́вників.

I нині: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Тропар преподобним жінкам, глас 2: Правди́вим бажа́нням ви дали́ обíт діви́цтва, христосла́вні,* і вінча́ння з доча́сним обру́чником зрекли́ся,* і в по́двигах чесно́т ви зросли́ і на висоту́ нетлíння підняли́ся,* красноду́шні і пребага́ті, стовпи́ мона́хинь і пра́вило.* Тому́ неуста́нно молíться за нас, що в любо́ві ва́шу па́м’ять святку́ємо.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Ви тіла́ ва́ші по́стом змори́ли* і неусипа́ючими молитва́ми Створи́теля ви моли́ли за гріхи́ свої́,* щоб прийня́ти по́вне прощення,* і отри́мали ви боже́ственне відпу́щення і ца́рство небе́сне.* Молíть Христа́ Бо́га за всіх нас.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 4: Ди́вний Бог у свя́тих Свої́х, Бог Ізра́їлів (Пс. 67,36).

Стих: В церква́х благословíть Бо́га, Го́спода, ви – з джере́л ізра́їлевих (Пс. 67,27).

Апостол: до Галатів 3,23-29.

Алилуя, глас 1: Терпели́во очíкував я Го́спода, і Він почу́в мене́, і ви́слухав моли́тву мою́ (Пс. 39,2).

Стих: I ви́вів мене́ з безо́дні при́страстей і з багни́стого боло́та (Пс. 39,3).

Євангеліє: Матея 25,1-13; або Луки 7, 36-50.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, тричі.

СЛУЖБИ НА РІЗНІ ПОТРЕБИ

Служба за упокій

Тропар, глас 2: Пом’яни́, Го́споди, як благи́й слуг Твої́х* і, що в життí нагріши́ли, прости́,* бо ніхто́ не є безгрíшний, тíльки Ти, що мо́жеш і спочи́лим да́ти упокíй.

Інший, глас 8: Глибино́ю му́дрости людинолю́бно все управля́єш* і кори́сне всім подає́ш, єди́ний Тво́рче.* Упоко́й, Го́споди, ду́ші слуг Твої́х, * бо на Те́бе упова́ння покла́ли* – творця́, і будівника́, і Бо́га на́шого.

Сла́ва: Кондак, глас 8: Зі святи́ми упоко́й, Хри́сте,* ду́ші слуг Твої́х,* де нема́є бо́лю, ні пе́чалі,* ні зітха́ння,* але́ життя́ безконе́чне.

I ни́ні: Богородичний, глас 8: Тебе́ і тверди́ню, і пристано́вище ма́ємо,* і моли́твеницю благосприя́тливу до Бо́га,* Яко́го ти породи́ла,* Богоро́дице безневíсна,* вíрних спасíння.

Прокімен, глас 6: Ду́ші їх у блаже́нстві перебува́тимуть (див. Пс. 24,13)

Стих: До Тебе, Господи, підніс я душу мою (Пс. 24,1).

Апостол: у понеділок до Римлян 14,6-9; у вівторок 1 до Корінтян 15,39-45; у середу 2 до Корінтян 5,1-10; у четвер 1 до Корінтян 15,20-28; у п’ятницю 1 до Корінтян 15,47-57; у суботу 1 до Солунян 4,13-17.

Алилуя, глас 6: Блаже́нні, яки́х ви́брав і прийня́в тТи, Го́споди (Пс. 64,5).

Стих: І па́м’ять їх з ро́ду в рід.

Євангеліє: у понеділок Івана 5,17-24; у вівторок 5,24-30; у середу 6,35-39; у четвер 6,40-44; у п’ятницю 6,48-54; у суботу 5,24-30.

Причасний: Блаже́нні, яки́х ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5). Алилу́я, тричі.

Служба на всяке прошення

Тропар, глас 6: Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, * бо, жо́дного оправда́ння не ма́ючи, * оцю́ Тобí моли́тву як Влади́ці ми, грíшні, прино́симо: Поми́луй нас.

Сла́ва: Кондак, глас 6: Го́споди, поми́луй нас, * бо на Те́бе упова́ємо. * Не прогнíвайся ду́же на нас * і не пом’яни́ беззако́нь на́ших, * але́ згля́нься й ни́ні як милосе́рдний * і ви́зволи нас від ворогíв на́ших. * Бо Ти Бог наш, а ми – лю́ди Твої́, всі – діла́ рук Твої́х, * і ім’я́ твоє́ призива́ємо.

I ни́ні: Богородичний, глас 6: Милосе́рдя две́рі відкри́й нам, благослове́нна Богоро́дице, * щоб, надíючись на те́бе, ми не заги́нули, * але щоб ви́зволилися че́рез те́бе від бід. * Ти бо – спасíння ро́ду христия́нського.

Прокімен, глас 4: Го́споди, ви́слухай моли́тву мою́, почу́й молíння моє́ в íстині Твої́й (Пс. 142,1).

Стих: Хвалíте Го́спода, бо до́брий Госпо́дь (Пс. 134,3).

Апостол: до Филип’ян 4,4-9.

Алилуя, глас 1: Визволи, Бо́же, Ізра́їля від усíх скорбо́т його́ (Пс. 24,22).

Стих: За те помо́литься до Те́бе всяк преподо́бний у час сприя́тливий (Пс. 31,6).

Євангеліє: Матея 7,7-11; або Марка 11,22-26; або Луки 18,2-8.

Причасний: Ви́слухай, Го́споди, го́лос мій, яки́м закли́кав я, і поми́луй мене́ (Пс. 26,7). Алилу́я, тричі.

Служба подяки

Тропар, глас 4: Дя́куємо Тобí ми, недосто́йні слу́ги Твої́, Го́споди,* за Твої́ благодія́ння супро́ти нас.* Сла́влячи Тебе́, хва́лимо,* благословимо́, дя́куємо Тобí,* оспíвуємо й велича́ємо милосе́рдя Твоє́,* і як слу́ги з любо́в’ю кли́чемо до Те́бе: * Доброчи́нцю, Спа́се наш, сла́ва Тобí.

Сла́ва: Кондак, глас 3: Сподо́бившись Твої́х благодíянь і дарíв, да́ром да́них,* як слу́ги негíдні до Те́бе, Влади́ко, ре́вно припада́ємо,* подя́ку уси́льно прино́симо* і, Те́бе як Доброчи́нця і Творця́ сла́влячи, кли́чемо:* Сла́ва Тобí, Бо́же всеще́дрий.

I ни́ні: Богородичний, глас 3: Дíва днесь предстої́ть у це́ркві* із ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються, * апо́столи з проро́ками лику́ють, * бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предвíчного Бо́га.

Прокімен, глас 4: Заспіва́ю Господе́ві, що бла́га менí вчини́в (Пс. 12,7).

Стих: Радíтиме се́рце моє́ спасíнням Твої́м (Пс. 12,7).

Апостол: до Ефесян 5,9-21.

Алилуя, глас 4: Возхвалю́ ім’я́ Бо́га мого́ з пíснею, возвели́чу Його́ хвалíнням (Пс. 69,31).

Стих: Бо ви́слухає Госпо́дь убо́гих і в’я́знями Свої́ми не погорду́є (Пс. 69,34).

Євангеліє: Луки 1,46-55; або 17,12-19.

Причасний: Благослове́нний Бог, що не відки́нув моли́тви моє́ї, ні ми́лости Своє́ї від ме́не (Пс. 66,20). Алилу́я, тричі.

Служба про поміч Святого Духа

Тропар, глас 2: Бо́же, Тво́рче й Созда́телю всього́,* ско́ро спряму́й Твої́м благослове́нням дíло рук на́ших,* яке́ ми для сла́ви Твоє́ї почина́ємо,* і нас ви́зволи від уся́кого зла,* бо Ти єди́ний всеси́льний і людинолю́бний.

Сла́ва: Кондак, глас 6: Ско́рий у засту́пництві і крíпкий у по́мочі,* прийди́ ни́ні благода́ттю си́ли Своє́ї* і, благословля́ючи, укріпи́ і на́мір до́брого дíла слуг Твої́х до зве́ршення приведи́. * Усе́ бо, що тíльки хо́чеш, як си́льний Бог твори́ти мо́жеш.

I ни́ні: Богородичний, глас 6: Засту́пнице христия́н непости́дна,* моли́твенице до Творця́ незамíнна,* не погорди́ голоса́ми молíнь грíшників,* але́ ви́переди як блага́я з по́міччю нам, що вíрно співа́ємо тобí:* Поспіши́сь на моли́тву і ско́ро прийди́ на молíння,* заступа́ючи повсякча́с, Богоро́дице, тих, що почита́ють тебе́.

Прокімен, глас 4: І хай буде свíтлість Го́спода Бо́га на́шого на нас і дíло рук на́ших напра́в (Пс. 89,17).

Стих: І спогля́нь на слуг Твої́х і на діла́ Твої́, і наста́в синíв їх (Пс. 89,16).

Апостол: до Филип’ян 2,12-16.

Алилуя, глас 4: Пошле́ тобí по́міч зо святи́ні, і з Сіо́ну засту́пить тебе́ (Пс. 19,3).

Стих: Дасть тобí Госпо́дь по се́рцю твоє́му (Пс. 19,5).

Євангеліє: Матея 7,7-11; або Івана 14,10-20.

Причасний: Втіша́йся Го́сподом і дасть тобí пра́гнення се́рця твого́ (Пс. 26,4). Алилу́я, тричі.

Служба, за недужих

Тропар, глас 4: Ско́рий у засту́пництві єди́ний Ти, Хри́сте,* ско́ро з висо́т навíдайся до неду́жого слуги́ Твого́ (неду́жої слуги́ Твоє́ї, неду́жих слуг Твої́х)* і ви́зволи від неду́г і гірки́х бо́лів,* і піднеси́ його́ (її́, їх),* щоб оспíвував і сла́вив (оспíвувала і сла́вила, оспíвували і сла́вили) Тебе́ неуста́нно,* молитва́ми Богоро́диці, єди́ний людинолю́бний.

Сла́ва: Кондак, глас 5: Тих, що лежа́ть на ло́жі неду́ги і ра́ною сме́рти ура́жені,* – як коли́сь піднíс Ти, Спа́се, Петро́ву те́щу* і розсла́бленого, яко́го несли́ на но́шах,* – так і ни́ні, Милосе́рдний, його́ (її́, їх), що стражда́є (стражда́ють), навíдай і зціли́.* Ти бо єди́ний, що взяв на се́бе неду́ги й бо́лі ро́ду на́шого,* і все мо́жеш як многомилости́вий.

I ни́ні: Богородичний, глас 5: Ра́дуйся, бра́мо Госпо́дня непрохідна́,* ра́дуйся, тверди́не й покро́ве тих, що прибіга́ють до те́бе,* ра́дуйся, при́стане, бу́рями не охо́плена і подру́жжям неза́ймана,* що породи́ла пло́ттю Творця́ твого́ і Бо́га.* Моли́тись не перестава́й за тих, що оспíвують* і поклоня́ються наро́дженому від те́бе.

Прокімен, глас 7: Поми́луй мене́, Го́споди, бо не́мічний я; зціли́ мене́, Го́споди, бо в сум’яттí ко́сті мої́ (Пс. 6,3).

Стих: Бо ніхто́ в сме́рті не згада́є Тебе́; і в а́ді – хто ісповíдає Тебе́? (Пс. 6,6)

Апостол: соборного послання Якова 5,10-16.

Алилуя, глас 7: Го́споди, в обу́ренні Твої́м не карта́й мене́, анí в гнíві твої́м не кара́й мене́ (Пс. 6,2).

Стих: Спаси́ мене́ зара́ди ми́лости Твоє́ї, Го́споди (Пс. 6,5).

Євангеліє: Матея 8,14-23; або Марка 5,24-34; або Івана 4,46-54.

Причасний: Поми́луй мене́, Го́споди, бо не́мічний я; зціли́ мене́, Го́споди, бо в сум’яттí ко́сті мої́ (Пс. 6,3-4). Алилу́я, тричі.

Служба за подорожніх

Тропар, глас 2: Путь і íстина Ти єси́, Хри́сте,* пошли́ ни́ні а́нгела Свого́ слузí Твоє́му (слузí Твої́й, слу́гам Твої́м),* щоб супрово́див його́ (її́, їх), як коли́сь Товíю.* За́для сла́ви твоє́ї охорони́ його́ (її́, їх) від неща́стя* і збережи́ від зла для вся́кого благополу́ччя,* молитва́ми Богоро́диці, єди́ний людинолю́бний.

Сла́ва: Кондак, глас 2: Луку́ і Клео́пу в Емау́с супрово́див Ти, Спа́се;* подорожу́й і ни́ні зі слуго́ю Твої́м (слуго́ю Твоє́ю, слу́гами Твої́ми), що вибира́ється (вибира́ються) в доро́гу,* визволя́ючи його́ (її́, їх) від лихо́ї приго́ди, * усе́ бо ти як Людинолю́бець мо́жеш, що лиш захо́чеш.

I ни́ні: Богородичний, глас 2: В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамíнне упова́ння* гріб і умертвíння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу приснодíвственну.

Прокімен, глас 4: Вкажи́ менí, Го́споди, путь, по якíй менí йти, бо до Те́бе вознíс я ду́шу мою́ (Пс. 142,8).

Стих: Ви́зволь мене́ від ворогíв мої́х, Го́споди, бо до те́бе прибíг я (Пс. 142,9).

Апостол: Діяння 8,26-39.

Алилуя, глас 1: Госпо́дь спрямо́вує сто́пи люди́ни, і доро́ги його́ Йому́ до вподо́би (Пс. 36,23).

Стих: Відкри́й Господе́ві путь твою́ і упова́й на Ньо́го, а Він бу́де дíяти (Пс. 36,5).

Євангеліє: Матея 10,1.5-8.

Причасний: Наста́в мене́, Го́споди, на доро́гу Твою́, і піду́ в íстині Твої́й (Пс. 85,11). Алилу́я, тричі.

ЧИН ПАНАХИДИ

Диякон: Благослови́, влади́ко.

Священник: Благослове́нний Бог наш завжди́, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.

Вірні: Амíнь.

Святи́й Бо́же, святи́й Крíпкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Тричі.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь.

Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, íмени твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь.

О́тче наш, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться ім’я́ Ттвоє́, неха́й при́йде ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землí. Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні; і прости́ нам прови́ни наші, як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але ви́зволи нас від лука́вого.

Священник: Бо твоє́ є ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.

Вірні: Амíнь.

Тропарі

З ду́хами спочи́лих пра́ведних* ду́шу слуги́ Твого́ (ду́шу слуги́ Твоє́ї ду́шi слуг Твої́х), Спáсе, упоко́й* і збережи́ його́ (її́, їх) у блаже́ннім життí Твої́м,* єди́ний Людинолю́бче.

У твої́м мíсці спочи́нку, Го́споди,* де всі святí Твої́ спочива́ють,* упокóй і дýшу слуги́ Твогó́ (ду́шу слуги́ Твоє́ї, ду́ші слуг Твої́х),* бо Ти єди́ний Людинолю́бець.

Слáва Отцю́, і Си́ну, і Святóму Ду́хові.

Ти єси́ Бог, що до áду зійшо́в* і з кайда́нів звíльнив зако́ваних,* сам і ду́шу слуги́ Твогó (ду́шу слуги́ Твоє́ї, ду́ші слуг Твої́х) упоко́й.

І ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь.

Єди́на чи́ста й непоро́чна Дíво,* що Бо́га без сíмени породи́ла,* моли́, щоб спасла́ся душа́ його́ (її́, спасли́ся ї́хні ду́шi).

Єктенія за спочилих

Диякон: Поми́луй нас, Бо́же, з вели́кої ми́лости Твоє́ї, мо́лимось Тобí, ви́слухай і поми́луй.

Вірні: Го́споди, поми́луй. Тричі.

Ще мо́лимось за упокíй душí спочи́лого слуги́ Бо́жого (спочи́лої слуги́ Бо́жої, душ спочи́лих слуг Бо́жих) ім’я, і щоб прости́лося йому́ (їй, їм) уся́ке прогрíшення, добровíльне і недобровíльне.

Вірні: Го́споди, поми́луй. Тричі.

Щоб Госпо́дь Бог осели́в дýшу йогó (її́, ї́хні ду́ші), де пра́ведні спочива́ють.

Вірні: Го́споди, поми́луй. Тричі.

Ми́лости Бо́жої, ца́рства небе́сного і відпу́щення гріхíв йогó (її́, ї́хніх) у Христа́, безсме́ртного Царя́ і Бо́га на́шого, просíм.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Диякон: Господе́ві помолíмся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Священник: Бо́же ду́хів і вся́кої пло́ті, Ти смерть подола́в, і дия́вола перемíг, і життя́ свíтові твоє́му дарува́в. Сам, Го́споди, упоко́й дýшу спочи́лого слуги́ Твогó (дýшу спочи́лої слуги́ Твоє́ї, ду́ші спочи́лих слуг Твої́x) ім’я, у мíсці свíтлому, у мíсці квіту́чому, у мíсці спокíйному, звíдки зни́кли біль, печа́ль і зітха́ння. Уся́ке прогрíшення, яке́ він учини́в (вона́ вчини́ла, вони́ вчини́ли) сло́вом, або́ дíлом, або́ ду́мкою, як благи́й і людинолю́бний Бог прости́, бо нема́є люди́ни, яка́ жила́ б і не згріши́ла. Ти бо єди́ний без гріха́, пра́ведність Твоя́ – пра́ведність вовíки, і сло́во Твоє́ – íстина.

Бо Ти є воскресíння, і життя́, і упокíй спочи́лого слуги́ Твогó (спочи́лої слуги́ Твоє́ї, спочи́лих слуг Твої́x) ім’я, Хри́сте Бо́же наш, і Тобí сла́ву возсила́ємо, з безнача́льним Твої́м Отце́м, і пресвяти́м, і благи́м, і животво́рчим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.

Вірні: Амíнь.

Диякон: Премудрість.

Вірні: Чеснíшу від херуви́мів і незрівня́нно славнíшу від серафи́мів, що без зотлíння Бо́га Сло́во породи́ла, су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.

Священник: Слáва тобí, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва тобí.

Вірні: Слáва Отцю, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв. Амíнь. Го́споди, поми́луй. Тричi. Благослови́.

Священник: Христо́с, íстинний Бог наш, що живи́ми і ме́ртвими володíє – молитва́ми пречи́стої своє́ї Ма́тері, святи́х сла́вних і всехва́льних апо́столів, преподо́бних і богоно́сних отцíв на́ших, і всіх святи́х – ду́шу слуги́ свого́ ім’я, що переста́вився від нас (слуги́ своє́ї ім’я, що переста́вилася від нас, або слуг свої́х імена, що переста́вилися від нас), в осе́лях пра́ведних осе́лить, на ло́ні Авраа́ма упоко́їть, і до пра́ведних залíчить, і нас поми́лує і спасе́ як благи́й і людинолю́бний.

Вірні: Амíнь.

Священник: У блаже́нному успíнні вíчний упокíй пода́й, Го́споди, слузí Твоє́му (слузí Твої́й, слу́гам Твої́м) ім’я, яко́го (яку́, яки́х) повсякча́с помина́ємо, і вчини́ йому́ (їй, їм) вíчную па́м’ять.

Вірні: Вíчная па́м’ять. Тричі.