Tak właśnie czynię z owym artykułem sprzed 10 już prawie lat. Dotyczy on kwestii, czy ektenia (litania) katechumenów, obecna w Boskiej Liturgii zarówno Jana Chryzostoma, jak też i Bazylego Wielkiego (a i w Liturgii Uprzednio Poświęconych Darów również), winna być z Liturgij tych wykreślona (jak to się zresztą dzieje w wersjach skróconych, czy też nie). Opowiadam się za jej pozostawieniem (a w wersjach skróconych - przywróceniem, przynajmniej opcjonalnym) z jednoczesnymi niewielkimi zmianami redakcyjnymi, zgodnie z "linią" liturgikonu lwowskiego z 2003 r., polegającymi zasadniczo na usunięciu z tekstu aluzji do fizycznej obecności katechumenów w cerkwi na danej Liturgii. Piszę o "linii", nie o literze, ponieważ nie wszystkie rozwiązania tego liturgikonu uważam za celne - podaję zatem swe własne propozycje.
Tekst publikuję w 2 wersjach - literami ukraińskimi oraz w transkrypcji polskiej.
Єктенія за оглашенних – як її не втратити?
Пані Олена Мацьків зі Львова у своєму дописі пз. Молитва за оглашенних (“Патріярхат” за листопад-грудень 2004 р., с. 14) визнала за доцільне заторкнути проблему присутности в нашій Божественній Літургії єктенії за оглашенних, пишучи м.ін.: (...) з нашої літургії кудись “випала” єктенія за оглашенних. Так, формально їх немає у наших храмах під час богослуження, і немає до кого священику /насправді – диякону, а священикові тільки тоді, коли Літургія правиться без диякона – д-н П.С./ звернутися з закликом: “Оглашенні, вийдіть!”. Але чи означає цей факт, що непотрібною стала молитва цілої Церкви за тих людей, розгублених і загублених, які навмання блукають своїми стежками, прагнучи і шукаючи Живого Бога?
Подібної думки дотримується і визначний
православний богослов-літургіст о. Олександер Шмеман (+ 1983), про що можна
прочитати в п’ятому розділі його книжки Євхаристія – таїнство Царства,
куди й відсилаю всіх, кого цікавлять деталі поглядів о. Олександра на дане питання.
Мені, як священнослужителеві УГКЦ, приємно
відзначити, що найновіший наш україномовний служебник (Священна і
Божественна Літургія святого отця нашого Йоана Золотоустого і святого отця
нашого Василія Великого, Львів 2003), виданий василіянським видавництвом
“Місіонер”, з передмовою Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Любомира, містить у
собі цікаву і досить удалу спробу достосувати текст єктенії за оглашенних до
сучасних обставин без того, щоб усувати її повністю з Літургії. Ось уривок з
вищезгаданого служебника (с. 41-43) – рубрики подані курсивом, товстіший же
друк означає, що зазначені ним слова виголошується тоді, коли в храмі є
оглашенні (примітка на с. 41), тобто, іншими словами, коли оглашенних нема,
дані частини літургійного тексту слід (можна?) пропустити:
“Тоді
диякон:
Помоліться, оглашенні, Господеві.
Хор: Господи, помилуй.
Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь
помилував їх.
Хор: Господи, помилуй.
Щоб просвітив їх словом істини.
Хор: Господи, помилуй.
Відкрив їм Євангеліє правди.
Хор: Господи, помилуй.
Приєднав їх до святої Своєї соборної і
апостольської Церкви.
Хор: Господи, помилуй.
Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю
благодаттю.
Хор: Господи, помилуй.
Оглашенні, голови ваші перед Господом схиліть.
Хор: Господи,
помилуй.
Молитва за оглашенних
Господи Боже наш, що на небесах живеш і на
смиренних споглядаєш, що спасіння родові людському послав, єдинородного Сина
Твого і Бога, Господа нашого Ісуса Христа, споглянь на рабів Твоїх оглашенних, що
схилили свої шиї перед Тобою, сподоби їх у сприятливий час купелі
відродження, відпущення гріхів і одежі
нетління; приєднай їх до святої своєї соборної і апостольської Церкви, і
прилічи їх до вибраного Твого стада.
Виголошення:
Щоб і вони з нами славили пречесне і величне
ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Ієрей розгортає ілитон.
Диякон мовить:
Всі оглашенні, вийдіть.
Коли є другий диякон, виголошує і він:
Оглашенні, вийдіть.
Тоді знову перший:
Всі оглашенні, вийдіть.
Щоб ніхто з оглашенних не залишився. Тільки
вірні, ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Хор: Господи, помилуй.
А якщо є тільки один диякон або якщо
ієрей служить без диякона, тоді мовить так:
Всі оглашенні, вийдіть; оглашенні,
вийдіть; всі оглашенні, вийдіть. Щоб ніхто з оглашенних не залишився.
Тільки вірні, ще і ще в мирі Господеві
помолімся.
Хор: Господи, помилуй.
Молитва вірних перша”
Як бачимо з вищенаведеного, пропозиція
(припис?) служебника 2003 року дає можливість (наказує?) зберегти єктенію за
оглашенних за вилученням з неї натяків на присутність у храмі на даній Службі
Божій справжніх оглашенних. Це, безсумнівно, важливе і в основному влучне
рішення. “В основному” – бо ж надалі залишаються деякі сумніви в цьому питанні.
По-перше, сам наведений вище текст уражає
браком послідовности: коли служать два диякони, можна (треба?) пропустити всі
заклики зі словом вийдіть – але не фразу Щоб ніхто з оглашенних не
залишився. Цю ж фразу наш служебник дозволяє (наказує?) пропустити, коли Служба
правиться з одним дияконом або без диякона взагалі. Ясно, що другий варіянт
кращий – бо який сенс мало б виголошування Щоб ніхто з оглашенних не
залишився зразу ж після виголосу єктенії за оглашенних? Непослідовність в
цьому питанні слід мабуть визнати наслідком редакторської неохайности – цієї ж
самої, яка у тексті анафори Літургії св. Василія заплодоносила дивовижною
розбіжністю виголошення, що безпосередньо передує словам Христовим; перед Прийміть,
їжте... маємо дав святим своїм ученикам, а перед Пийте з
неї всі – дав святим Своїм учням. Бажалося б, отже, щоби в наступному виданні
редактори перекладу перевірили його уважніше – заради влегшення їм цього труду
варто б одночасно вилучити зі служебника зайві додатки, як “тропарі” та
“служби”.
По-друге, неясною залишається канонічна
підстава цієї, як би не дивитися, літургійної зміни. Чий авторитет стоїть за
нею? Правда, служебник містить передмову підписану Предстоятелем УГКЦ з написом
СИНОД ІЄРАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ в заголовку – але в
самій передмові нема найменшого натяку на мовні та обрядові зміни, що
відрізняють найновіший служебник від т.зв. синодального перекладу 1988 року;
загальні роздуми на тему “яка мова може бути літургійною” можна б помістити у
вступі до абсолютно будь-якого україномовного служебника. До речі, у 1997 році Синод Єпископів УГКЦ прийняв
рішення про вживання в Літургії виключно вищезгаданого синодального перекладу
1988 року – в постановах же чергових Синодів нема й натяку на введення нового
українського перекладу Божественної Літургії, до того ще й з дозволом
(наказом?) скорочувати єктенію за оглашенних, коли вони відсутні на відправі.
Виходячи отже з проголошених синодальних постанов за 1997-2004 роки, можна
дійти висновку, що служебник 2003 року, з передмовою Блаженнішого Любомира,
розповсюджуваний єпархіяльними куріями, на ділі... нелегальний. Виглядає воно
доволі комічно, проте питання це настільки серйозне, що вимагає офіційного
з‘ясування.
По-третє, усунення єктенії оглашенних з
Божественної Літургії є наслідком дозволеного (не наказаного!) скорочення
Служби Божої, про яке мовиться в Літургічних постановах (“Благовісник”
за 1966 р., кн. 1) і яке полягає в дозволі пропускати першу малу єктенію,
другий антифон, єктенію за оглашенних, дві малі єктенії за вірних (поза першим
закликом Тільки вірні... та кінцевим возгласом, що передує Херувимській
Пісні) та другу – просительну – частину єктенії Сповнім... після
Великого Входу. Припис з 1966 р. передбачає можливість правити Літургію або без
жодних скорочень, або з усіма дозволеними пропусками – і саме цей другий
варіянт здобув собі майже монопольне становище в діяспорі та, наскільки знаю,
доволі поширився і в Україні. Отож для великого числа парафіяльних спільнот
УГКЦ введені служебником 2003 року зміни щодо єктенії оглашенних не мають
ніякого практичного значення. З цими змінами чи без них, у відправі
Божественної Літургії в цих спільнотах зразу після кінцевого виголосу
сугубої єктенії (чи, евентуально,
єктенії за усопших в заупокійних Літургіях) слідує заклик Тільки вірні, ще і
ще в мирі Господеві помолімся.
Який вихід з цього становища? Поділяю погляд
пані Олени Мацьків та покійного о. Олександра Шмемана – єктенію за оглашенних
слід зберегти. Навіть у скороченій Літургії повинно бути місце для цієї
єктенії, бо якщо іншим пропущеним частинам можна би поставити закид, що вони до
деякої міри є повтореннями (хоча і тут можна б полемізувати) – єктенія за
оглашенних ніяким чином не входить в цю категорію. Після її достосування до
сучасних обставин відпадає єдиний можливий закид проти неї – закид в
“номіналізмі”, у бракові реального відношення до нинішнього церковного життя.
Отож Синод Єпископів мав би ввести поправку
до чинних Літургічних постанов 1966 року, доручаючи священнослужителям
не пропускати єктенію за оглашенних у скорочених Літургіях і достосовуючи
водночас цю єктенію до випадків, коли на відправі нема оглашенних. Це означало
б узаконення Синодом нововведення поміщеного в служебнику 2003 року, причому
після виголосу Щоб і вони з нами славили... мав би наступати заклик Тільки
вірні, ще і ще... – який, зрештою, логічніше звучав би без початкового
“тільки” (який сенс закликати до молитви “тільки вірних”, коли в храмі й так
самі “тільки вірні”? – ця ж заввага стосується і сьогоднішнього тексту
скороченої Літургії). Таким чином достосована до нинішніх обставин єктенія за
оглашенних віднайшла б належне їй місце в нашій Службі Божій.
диякон Петро Сивицький
м. Люблін, Польща
*************************************************************************
Jektenija za ohłaszennych – jak jiji ne wtratyty?
Pani Ołena Maćkiw zi Lwowa u swojemu dopysi pz. Mołytwa za ohłaszennych (“Patrijarchat” za łystopad-hrudeń 2004 r., s. 14) wyznała za docilne zatorknuty probłemu prysutnosty w naszij Bożestwennij Liturhiji jekteniji za ohłaszennych, pyszuczy m.in.: (...) z naszoji liturhiji kudyś “wypała” jektenija za ohłaszennych. Tak, formalno jich nemaje u naszych chramach pid czas bohosłużennia, i nemaje do koho swiaszczenyku /nasprawdi – dyjakonu, a swiaszczenykowi tilky todi, koły Liturhija prawyt´sia bez dyjakona – d-n P.S./ zwernutysia z zakłykom: “Ohłaszenni, wyjdit´!”. Ałe czy oznaczaje cej fakt, szczo nepotribnoju stała mołytwa ciłoji Cerkwy za tych ludej, rozhubłenych i zahubłenych, jaki nawmannia błukajut´ swojimy steżkamy, prahnuczy i szukajuczy Żywoho Boha? Podibnoji dumky dotrymujet´sia i wyznacznyj prawosławnyj bohosłow-liturhist o. Ołeksander Szmeman (+ 1983), pro szczo można proczytaty w pjatomu rozdili joho knyżky Jewcharystija – tajinstwo Carstwa, kudy j widsyłaju wsich, koho cikawlat´ detali pohladiw o. Ołeksandra na dane pytannia.
Meni, jak swiaszczennosłużytełewi UHKC, pryjemno widznaczyty, szczo najnowiszyj nasz ukrajinomownyj służebnyk (Swiaszczenna i Bożestwenna Liturhija swiatoho otcia naszoho Joana Zołotoustoho i swiatoho otcia naszoho Wasylija Wełykoho, Lwiw 2003), wydanyj wasylijanśkym wydawnyctwom “Misioner”, z peredmowoju Predstojatela UHKC Błażenniszoho Lubomyra, mistyt´ u sobi cikawu i dosyt´ udału sprobu dostosuwaty tekst jekteniji za ohłaszennych do suczasnych obstawyn bez toho, szczob usuwaty jiji pownistiu z Liturhiji. Oś urywok z wyszczezhadanoho służebnyka (s. 41-43) – rubryky podani kursywom, towstiszyj że druk oznaczaje, szczo zaznaczeni nym słowa wyhołoszujet´sia todi, koły w chrami je ohłaszenni (prymitka na s. 41), tobto, inszymy słowamy, koły ohłaszennych nema, dani czastyny liturhijnoho tekstu slid (można?) propustyty:
“Todi dyjakon:
Pomolit´sia, ohłaszenni, Hospodewi.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Wirni, za ohłaszennych pomolimsia, szczob Hospod´ pomyłuwaw jich.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Szczob proswityw jich słowom istyny.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Widkryw jim Jewanhelije prawdy.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Pryjednaw jich do swiatoji Swojeji sobornoji i apostolśkoji Cerkwy.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Spasy, pomyłuj, zastupy j ochorony jich, Boże, Twojeju błahodattiu.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Ohłaszenni, hołowy waszi pered Hospodom schylit´.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Mołytwa za ohłaszennych
Hospody Boże nasz, szczo na nebesach żywesz i na smyrennych spohladajesz, szczo spasinnia rodowi ludśkomu posław, jedynorodnoho Syna Twoho i Boha, Hospoda naszoho Isusa Chrysta, spohlań na rabiw Twojich ohłaszennych, szczo schyłyły swoji szyji pered Toboju, spodoby jich u spryjatływyj czas kupeli widrodżennia, widpuszczennia hrichiw i odeżi netlinnia; pryjednaj jich do swiatoji swojeji sobornoji i apostolśkoji Cerkwy, i pryliczy jich do wybranoho Twoho stada.
Wyhołoszennia:
Szczob i wony z namy sławyły preczesne i wełyczne imja Twoje, Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha, nyni, i powsiakczas, i na wiky wiczni.
Chor: Amiń.
Ijerej rozhortaje iłyton.
Dyjakon mowyt´:
Wsi ohłaszenni, wyjdit´.
Koły je druhyj dyjakon, wyhołoszuje i win:
Ohłaszenni, wyjdit´.
Todi znowu perszyj:
Wsi ohłaszenni, wyjdit´. Szczob nichto z ohłaszennych ne załyszywsia. Tilky wirni, szcze i szcze w myri Hospodewi pomolimsia.
Chor: Hospody, pomyłuj.
A jakszczo je tilky odyn dyjakon abo jakszczo ijerej służyt´ bez dyjakona, todi mowyt´ tak:
Wsi ohłaszenni, wyjdit´; ohłaszenni, wyjdit´; wsi ohłaszenni, wyjdit´. Szczob nichto z ohłaszennych ne załyszywsia. Tilky wirni, szcze i szcze w myri Hospodewi pomolimsia.
Chor: Hospody, pomyłuj.
Mołytwa wirnych persza”
Jak baczymo z wyszczenawedenoho, propozycija (prypys?) służebnyka 2003 roku daje możływist´ (nakazuje?) zberehty jekteniju za ohłaszennych za wyłuczenniam z neji natiakiw na prysutnist´ u chrami na danij Służbi Bożij sprawżnich ohłaszennych. Ce, bezsumniwno, ważływe i w osnownomu włuczne riszennia. “W osnownomu” – bo ż nadali załyszajut´sia dejaki sumniwy w ciomu pytanni.
Po-persze, sam nawedenyj wyszcze tekst urażaje brakom poslidownosty: koły służat´ dwa dyjakony, można (treba?) propustyty wsi zakłyky zi słowom wyjdit´ – ałe ne frazu Szczob nichto z ohłaszennych ne załyszywsia. Ciu ż frazu nasz służebnyk dozwolaje (nakazuje?) propustyty, koły Służba prawyt´sia z odnym dyjakonom abo bez dyjakona wzahali. Jasno, szczo druhyj warijant kraszczyj – bo jakyj sens mało b wyhołoszuwannia Szczob nichto z ohłaszennych ne załyszywsia zrazu ż pisla wyhołosu jekteniji za ohłaszennych? Neposlidownist´ w ciomu pytanni slid mabut´ wyznaty naslidkom redaktorśkoji neochajnosty – cijeji ż samoji, jaka u teksti anafory Liturhiji sw. Wasylija zapłodonosyła dywowyżnoju rozbiżnistiu wyhołoszennia, szczo bezposerednio pereduje słowam Chrystowym; pered Pryjmit´, jiżte... majemo daw swiatym swojim uczenykam, a pered Pyjte z neji wsi – daw swiatym Swojim uczniam. Bażałosia b, otże, szczoby w nastupnomu wydanni redaktory perekładu perewiryły joho uważnisze – zarady włehszennia jim cioho trudu warto b odnoczasno wyłuczyty zi służebnyka zajwi dodatky, jak “tropari” ta “służby”.
Po-druhe, nejasnoju załyszajet´sia kanoniczna pidstawa cijeji, jak by ne dywytysia, liturhijnoji zminy. Czyj awtorytet stojit´ za neju? Prawda, służebnyk mistyt´ peredmowu pidpysanu Predstojatełem UHKC z napysom SYNOD IJERARCHIJI UKRAJINŚKOJI HREKO-KATOŁYĆKOJI CERKWY w zahołowku – ałe w samij peredmowi nema najmenszoho natiaku na mowni ta obriadowi zminy, szczo widrizniajut´ najnowiszyj służebnyk wid t.zw. synodalnoho perekładu 1988 roku; zahalni rozdumy na temu “jaka mowa może buty liturhijnoju” można b pomistyty u wstupi do absolutno bud´-jakoho ukrajinomownoho służebnyka. Do reczi, u 1997 roci Synod Jepyskopiw UHKC pryjniaw riszennia pro wżywannia w Liturhiji wykluczno wyszczezhadanoho synodalnoho perekładu 1988 roku – w postanowach że czerhowych Synodiw nema j natiaku na wwedennia nowoho ukrajinśkoho perekładu Bożestwennoji Liturhiji, do toho szcze j z dozwołom (nakazom?) skoroczuwaty jekteniju za ohłaszennych, koły wony widsutni na widprawi. Wychodiaczy otże z prohołoszenych synodalnych postanow za 1997-2004 roky, można dijty wysnowku, szczo służebnyk 2003 roku, z peredmowoju Błażenniszoho Lubomyra, rozpowsiudżuwanyj jeparchijalnymy kurijamy, na dili... nełehalnyj. Wyhladaje wono dowoli komiczno, prote pytannia ce nastilky serjozne, szczo wymahaje oficijnoho z‘jasuwannia.
Po-tretie, usunennia jekteniji ohłaszennych z Bożestwennoji Liturhiji je naslidkom dozwołenoho (ne nakazanoho!) skoroczennia Służby Bożoji, pro jake mowyt´sia w Liturhicznych postanowach (“Błahowisnyk” za 1966 r., kn. 1) i jake polahaje w dozwoli propuskaty perszu mału jekteniju, druhyj antyfon, jekteniju za ohłaszennych, dwi mali jekteniji za wirnych (poza perszym zakłykom Tilky wirni... ta kincewym wozhłasom, szczo pereduje Cheruwymśkij Pisni) ta druhu – prosytelnu – czastynu jekteniji Spownim... pisla Wełykoho Wchodu. Prypys z 1966 r. peredbaczaje możływist´ prawyty Liturhiju abo bez żodnych skoroczeń, abo z usima dozwołenymy propuskamy – i same cej druhyj warijant zdobuw sobi majże monopolne stanowyszcze w dijaspori ta, naskilky znaju, dowoli poszyrywsia i w Ukrajini. Otoż dla wełykoho czysła parafijalnych spilnot UHKC wwedeni służebnykom 2003 roku zminy szczodo jekteniji ohłaszennych ne majut´ nijakoho praktycznoho znaczennia. Z cymy zminamy czy bez nych, u widprawi Bożestwennoji Liturhiji w cych spilnotach zrazu pisla kincewoho wyhołosu suhuboji jekteniji (czy, ewentualno, jekteniji za usopszych w zaupokijnych Liturhijach) sliduje zakłyk Tilky wirni, szcze i szcze w myri Hospodewi pomolimsia.
Jakyj wychid z cioho stanowyszcza? Podilaju pohlad pani Ołeny Maćkiw ta pokijnoho o. Ołeksandra Szmemana – jekteniju za ohłaszennych slid zberehty. Nawit´ u skoroczenij Liturhiji powynno buty misce dla cijeji jekteniji, bo jakszczo inszym propuszczenym czastynam można by postawyty zakyd, szczo wony do dejakoji miry je powtorenniamy (chocza i tut można b połemizuwaty) – jektenija za ohłaszennych nijakym czynom ne wchodyt´ w ciu katehoriju. Pisla jiji dostosuwannia do suczasnych obstawyn widpadaje jedynyj możływyj zakyd proty neji – zakyd w “nominalizmi”, u brakowi realnoho widnoszennia do nynisznioho cerkownoho żyttia. Otoż Synod Jepyskopiw maw by wwesty poprawku do czynnych Liturhicznych postanow 1966 roku, doruczajuczy swiaszczennosłużytelam ne propuskaty jekteniju za ohłaszennych u skoroczenych Liturhijach i dostosowujuczy wodnoczas ciu jekteniju do wypadkiw, koły na widprawi nema ohłaszennych. Ce oznaczało b uzakonennia Synodom nowowwedennia pomiszczenoho w służebnyku 2003 roku, pryczomu pisla wyhołosu Szczob i wony z namy sławyły... maw by nastupaty zakłyk Tilky wirni, szcze i szcze... – jakyj, zresztoju, łohicznisze zwuczaw by bez poczatkowoho “tilky” (jakyj sens zakłykaty do mołytwy “tilky wirnych”, koły w chrami j tak sami “tilky wirni”? – cia ż zawwaha stosujet´sia i siohodnisznioho tekstu skoroczenoji Liturhiji). Takym czynom dostosowana do nynisznich obstawyn jektenija za ohłaszennych widnajszła b nałeżne jij misce w naszij Służbi Bożij.
dyjakon Petro Sywyćkyj m. Lublin, Polszcza
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz