Дозрілий християнин повинен читати Святе Письмо-Біблію, бо Біблія є основним джерелом нашої віри, вона – Слово Боже до нас. У римській і візантійській традиціях, на відміну від протестантів, маємо також два інші джерела віри, а це є Літургія і Традиція (навчання Отців Церкви перших сторіч і вселенських соборів). Тапідставовою книгою нашої віри є все ж Святе Письмо, бо в ньому записане Боже Слово.
Біблія – найважніша і найбільш читана книга в історії людства. Зрозуміння європейської цивілізації і літератури неможливе без розуміння Біблії. Але, що найважніше, християнин не може зрозуміти ні себе самого, ні своєї духовости без Біблії.
Як читати священне Писання? Чи можна просто відкрити цю книжку і читати? Очевидно, можна, але це не завжди вистачає. Щоб ми могли скористати і збагатитися мудрістю Святого Письма, потрібно відповідної підготовки: молитви для душі, науки для розуму.
Що таке Біблія?
Книга, яку називаємо „Святим Письмом”, або „Біблією” (що грецькою мовою означає “книга”), є в дійсності збіркою багатьох окремих книг чи творів, написаних і зібраних протягом численних сторіч. У Біблії знаходимо запис Божої дії в людській історії: від початків існування людини на землі до завершення обітниці спасення в Ісусі Христі, від початків Церкви апостолів до скінчення віку. Біблії ніхто не написав за один день. Над книгами Біблії трудились численні, часто невідомі, автори й редактори. Ці автори діяли під натхненням Святого Духа, але вони не були тільки пасивним Божим знаряддям. Вони користувались літературними засобами свого часу і писали кожний у своєму стилі, „що було в їхній спромозі зробити” (2 Мак. 15, 38).
Та Біблію читаємо тому, що це Божа книга, оскільки головним її автором є Святий Дух. Тому ми також називаємо Біблію “Божим Словом”, бо на її сторінках Бог до нас промовляє і себе нам об’являє.
Біблія ділиться на дві частини: Старий завіт і Новий завіт. Старий завіт складається із 45 книг: 5 книг Мойсея (т. зв. П’ятикнижжя), 15 історичних книг, 7 поетичних книг і 18 пророчих книг. Ці книги в оригіналі писані єврейською мовою, а деякі пізніші книги арамейською, а навіть грецькою мовами (їх не включають до протестантських видань Біблії). Новий завіт складається з 27 книг: 4 Євангелія (Матея, Марка, Луки, Йоана), Діяння апостолів; Послання: 14 - апостола Павла, 1 - апостола Якова, 2 - апостола Петра, 3 - апостола Йоана Богослова, 1 - апостола Юди, брата Божого; Одкровення Йоана. Усі ці книги писані в оригіналі грецькою мовою.
Як. читати Біблію?
Молитва: „Благословен єси, Господи, навчи мене уставів Твоїх” (Псалом 118 [119],12).
Нема одного правильного способу особистого читання Святого Письма. Очевидно, чим більше читаємо, тим більше користаємо і розуміємо. Кожний повинен читати, відповідно до своїх сил і на своєму рівні розуміння. Та варто пам’ятати кілька речей:
1) Кожне читання Святого Письма треба розпочати короткою молитвою, бо це Бог говоритиме до нас. Звичайну книжку читаємо для розваги, або щоб чогось навчитися. Святе Письмо читаємо, щоб глибше пізнати Бога і пізнати себе у відношенні до Нього. Просимо, отже, Господа, щоб Він нам Себе об’явив.
2) Добре воно розпочинати читанням Євангелія (Марка, Матея, Луки разом з Діянням апостолів, і Йоана), а далі читаймо апостольські послання. Книги Старого Завіту слід читати поступенно, починаючи від книги Буття. Навіть списки імен і різні повторення мають своє богословське й духовне значення, якого треба шукати. Завжди можна молитися словами Псалтиря, де прекрасною поезією можемо висловити радість і смуток, страх і надію, любов і біль, розпач і вдячність. Також можна користуватись покажчиком читань у церкві, чи для особистого читання, чи в підготовці до участи в богослуженнях. Особливо повчальними є читання зі Старого завіту напередодні великих свят у літургічному році.
3) Треба терпеливо читати і не зневірюватися, коли багато чого нам буде незрозумілим. Читання Святого Письма – це насолода, але й важка праця. Нема на світі людини, яка до кінця зрозуміла б Святе Письмо, бо воно є невичерпне. Звертаймося до духовника за поясненням якогось трудного місця. Та пам’ятаймо, що біблійний текст може мати різні духовні значення, залежно від того, хто його читає і в яких обставинах. Стараймося застосовувати прочитане до власного життя, – а не до всіх інших, крім себе.
Оскільки Святе Письмо дано на добро Церкви, часто ключ для його розуміння, це те, що може служити для спільного добра церковної громади. Шукаймо завжди того, що нас єднає з нашими братами і сестрами. Хай супроводжає нас у читанні щире шукання Божої правди, а не зброї в дискусії з противником.
4) Біблію можемо окреслити різними допоміжними зображеннями: це лист, що його написав нам наш небесний Батько; це повчання дітям із вказівками для нашого життя; це поради доброго Приятеля, це заповіт, залишений нам як спадок, це пристань у бурхливих хвилях життя; це хліб життя для душі, як написано: “Не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх” (Вт. 8,3; див. Мт. 4,4; Лк. 4,4). На кожне страждання і біль серця можемо знайти слова розради у Святому Письмі. Там же і знайдемо відповідні вислови вдячности Богові у хвилинах радости й піднесення.
5) Коли читаємо Євангеліє, можна себе уявити учасником подій чи слухачем Ісусових проповідей. Богородиця, Йоан Хреститель, апостоли, новозавітні каліки, грішники і грішниці, – усі переживали кризи і проби, які являються і на дорозі нашого життя. Передусім бачмо в Ісусі Христі приклад до наслідування у нашому житті, пам’ятаючи засаду Христового учня: “Якщо Учитель, також і учень...”. Так само і щодо апостольських читань – стараймося себе бачити учасником проблем і подій апостольських часів, які у великій мірі подібні до проблем церковного життя наших часів.
6) У Старому завіті хай супроводжає нас думка, що Бог керує історією Ізраїля, щоб підготувати прихід Ісуса Христа, Божого Сина; що Господь завжди вірний своїм обітницям; щобільше, саме здійснення перевищує обіцяне. Подібно Бог провадить і нашою історією в минулому і в наших днях, щоб у кожному поколінні здійснити своє діло спасення. Станьмо ми Божим знаряддям, за прикладом праведників Старого завіту: пророків, священиків, царів, провідників і інших.
Читання в літургічній громаді
Молитва: “3асвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий мисленні очі наші, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вложи в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі. Бо Ти єси просвічення душ і тілес наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь” (Літургія Золотоустого).
У Біблії Бог не говорить тільки до кожного особисто. Він передусім говорить до нас як до Церкви. Святе Письмо є Божим даром для життя Церкви, і Церкві дано владу пояснювати і поширювати Боже Слово. Саме Церква встановила склад книги Біблії. У всіх більших християнських Церквах світу (католицьких, православних, протестантських) зберігається старозавітня практика спільного літургічного читання Божого Слова (див. Лк. 4,16-21).
У житті християнської громади це особливий момент, бо коли читаємо Святе Письмо разом, у середовищі спільного, немов родинного, літургічного моління, можемо пережити дію Божого Слова у всій його творчій силі. На святій Літургії збираємося довкола Божого Слова, а радше, воно нас збирає і творить з нас християнську спільноту. Так як лист улюбленого батька до сім’ї єднає всіх братів і сестер в одній любові, так Боже Слово єднає нас у молитві.
Літургічне життя Церкви нас учить ставитися з особливою пошаною до Божого Слова: книга Євангелія стоїть завжди на престолі, священик її обкаджує, цілує; її несемо урочисто в часі церковних обходів. Святе Письмо в Божому храмі є “в себе вдома“ – там найкраще з ним запізнатися і навчитись приміняти його слова благодаті до власного життя.
CZYTAJMO BOŻE SŁOWO Dozriłyj chrystyjanyn powynen czytaty Swiate Pyśmo-Bibliju, bo Biblija je osnownym dżerełom naszoji wiry, wona – Słowo Boże do nas. U rymśkij i wizantijśkij tradycijach, na widminu wid protestantiw, majemo takoż dwa inszi dżereła wiry, a ce je Liturhija i Tradycija (nawczannia Otciw Cerkwy perszych storicz i wsełenśkych soboriw). Ta pidstawowoju knyhoju naszoji wiry je wse ż Swiate Pyśmo, bo w niomu zapysane Boże Słowo. Biblija – najważnisza i najbilsz czytana knyha w istoriji ludstwa. Zrozuminnia jewropejśkoji cywilizaciji i literatury nemożływe bez rozuminnia Bibliji. Ałe, szczo najważnisze, chrystyjanyn ne może zrozumity ni sebe samoho, ni swojeji duchowosty bez Bibliji. Jak czytaty swiaszczenne Pysannia? Czy można prosto widkryty ciu knyżku i czytaty? Oczewydno, można, ałe ce ne zawżdy wystaczaje. Szczob my mohły skorystaty i zbahatytysia mudristiu Swiatoho Pyśma, potribno widpowidnoji pidhotowky: mołytwy dla duszi, nauky dla rozumu. Szczo take Biblija? Knyha, jaku nazywajemo „Swiatym Pyśmom”, abo „Biblijeju” (szczo hrećkoju mowoju oznaczaje “knyha”), je w dijsnosti zbirkoju bahatioch okremych knyh czy tworiw, napysanych i zibranych protiahom czysłennych storicz. U Bibliji znachodymo zapys Bożoji diji w ludśkij istoriji: wid poczatkiw isnuwannia ludyny na zemli do zawerszennia obitnyci spasennia w Isusi Chrysti, wid poczatkiw Cerkwy apostoliw do skinczennia wiku. Bibliji nichto ne napysaw za odyn deń. Nad knyhamy Bibliji trudyłyś czysłenni, czasto newidomi, awtory j redaktory. Ci awtory dijały pid natchnenniam Swiatoho Ducha, ałe wony ne buły tilky pasywnym Bożym znariaddiam. Wony korystuwałyś literaturnymy zasobamy swoho czasu i pysały kożnyj u swojemu styli, „szczo buło w jichnij spromozi zrobyty” (2 Mak. 15, 38). Ta Bibliju czytajemo tomu, szczo ce Boża knyha, oskilky hołownym jiji awtorom je Swiatyj Duch. Tomu my takoż nazywajemo Bibliju “Bożym Słowom”, bo na jiji storinkach Boh do nas promowlaje i sebe nam objawlaje. Biblija diłyt´sia na dwi czastyny: Staryj zawit i Nowyj zawit. Staryj zawit składajet´sia iz 45 knyh: 5 knyh Mojseja (t. zw. Pjatyknyżżia), 15 istorycznych knyh, 7 poetycznych knyh i 18 proroczych knyh. Ci knyhy w oryhinali pysani jewrejśkoju mowoju, a dejaki pizniszi knyhy aramejśkoju, a nawit´ hrećkoju mowamy (jich ne wkluczajut´ do protestantśkych wydań Bibliji). Nowyj zawit składajet´sia z 27 knyh: 4 Jewanhelija (Mateja, Marka, Łuky, Joana), Dijannia apostoliw; Posłannia: 14 - apostoła Pawła, 1 - apostoła Jakowa, 2 - apostoła Petra, 3 - apostoła Joana Bohosłowa, 1 - apostoła Judy, brata Bożoho; Odkrowennia Joana. Usi ci knyhy pysani w oryhinali hrećkoju mowoju. Jak. czytaty Bibliju? Mołytwa: „Błahosłowen jesy, Hospody, nawczy mene ustawiw Twojich” (Psałom 118 [119],12). Nema odnoho prawylnoho sposobu osobystoho czytannia Swiatoho Pyśma. Oczewydno, czym bilsze czytajemo, tym bilsze korystajemo i rozumijemo. Kożnyj powynen czytaty, widpowidno do swojich sył i na swojemu riwni rozuminnia. Ta warto pamjataty kilka reczej: 1) Kożne czytannia Swiatoho Pyśma treba rozpoczaty korotkoju mołytwoju, bo ce Boh howorytyme do nas. Zwyczajnu knyżku czytajemo dla rozwahy, abo szczob czohoś nawczytysia. Swiate Pyśmo czytajemo, szczob hłybsze piznaty Boha i piznaty sebe u widnoszenni do Nioho. Prosymo, otże, Hospoda, szczob Win nam Sebe objawyw. 2) Dobre wono rozpoczynaty czytanniam Jewanhelija (Marka, Mateja, Łuky razom z Dijanniam apostoliw, i Joana), a dali czytajmo apostolśki posłannia. Knyhy Staroho Zawitu slid czytaty postupenno, poczynajuczy wid knyhy Buttia. Nawit´ spysky imen i rizni powtorennia majut´ swoje bohosłowśke j duchowne znaczennia, jakoho treba szukaty. Zawżdy można mołytysia słowamy Psałtyria, de prekrasnoju poezijeju możemo wysłowyty radist´ i smutok, strach i nadiju, lubow i bil, rozpacz i wdiacznist´. Takoż można korystuwatyś pokażczykom czytań u cerkwi, czy dla osobystoho czytannia, czy w pidhotowci do uczasty w bohosłużenniach. Osobływo powczalnymy je czytannia zi Staroho zawitu naperedodni wełykych swiat u liturhicznomu roci. 3) Treba terpeływo czytaty i ne znewiriuwatysia, koły bahato czoho nam bude nezrozumiłym. Czytannia Swiatoho Pyśma – ce nasołoda, ałe j ważka pracia. Nema na switi ludyny, jaka do kincia zrozumiła b Swiate Pyśmo, bo wono je newyczerpne. Zwertajmosia do duchownyka za pojasnenniam jakohoś trudnoho miscia. Ta pamjatajmo, szczo biblijnyj tekst może maty rizni duchowni znaczennia, załeżno wid toho, chto joho czytaje i w jakych obstawynach. Starajmosia zastosowuwaty proczytane do własnoho żyttia, – a ne do wsich inszych, krim sebe. Oskilky Swiate Pyśmo dano na dobro Cerkwy, czasto klucz dla joho rozuminnia, ce te, szczo może służyty dla spilnoho dobra cerkownoji hromady. Szukajmo zawżdy toho, szczo nas jednaje z naszymy bratamy i sestramy. Chaj suprowodżaje nas u czytanni szczyre szukannia Bożoji prawdy, a ne zbroji w dyskusiji z protywnykom. 4) Bibliju możemo okresłyty riznymy dopomiżnymy zobrażenniamy: ce łyst, szczo joho napysaw nam nasz nebesnyj Bat´ko; ce powczannia ditiam iz wkaziwkamy dla naszoho żyttia; ce porady dobroho Pryjatela, ce zapowit, załyszenyj nam jak spadok, ce prystań u burchływych chwylach żyttia; ce chlib żyttia dla duszi, jak napysano: “Ne tilky chlibom żywe ludyna, ałe wsim, szczo wychodyt´ z ust Hospodnich” (Wt. 8,3; dyw. Mt. 4,4; Łk. 4,4). Na kożne strażdannia i bil sercia możemo znajty słowa rozrady u Swiatomu Pyśmi. Tam że i znajdemo widpowidni wysłowy wdiacznosty Bohowi u chwyłynach radosty j pidnesennia. 5) Koły czytajemo Jewanhelije, można sebe ujawyty uczasnykom podij czy słuchaczem Isusowych propowidej. Bohorodycia, Joan Chrestytel, apostoły, nowozawitni kaliky, hrisznyky i hrisznyci, – usi pereżywały kryzy i proby, jaki jawlajut´sia i na dorozi naszoho żyttia. Peredusim baczmo w Isusi Chrysti prykład do nasliduwannia u naszomu żytti, pamjatajuczy zasadu Chrystowoho ucznia: “Jakszczo Uczytel, takoż i uczeń...”. Tak samo i szczodo apostolśkych czytań – starajmosia sebe baczyty uczasnykom probłem i podij apostolśkych czasiw, jaki u wełykij miri podibni do probłem cerkownoho żyttia naszych czasiw. 6) U Staromu zawiti chaj suprowodżaje nas dumka, szczo Boh keruje istorijeju Izrajila, szczob pidhotuwaty prychid Isusa Chrysta, Bożoho Syna; szczo Hospod´ zawżdy wirnyj swojim obitnyciam; szczobilsze, same zdijsnennia perewyszczuje obiciane. Podibno Boh prowadyt´ i naszoju istorijeju w mynułomu i w naszych dniach, szczob u kożnomu pokolinni zdijsnyty swoje diło spasennia. Stańmo my Bożym znariaddiam, za prykładom prawednykiw Staroho zawitu: prorokiw, swiaszczenykiw, cariw, prowidnykiw i inszych. Czytannia w liturhicznij hromadi Mołytwa: “3aswity w serciach naszych, czołowikolubcze Władyko, netlinne switło Twoho bohopiznannia i widkryj mysłenni oczi naszi, szczob my rozumiły Twoji jewanhelśki propowiduwannia. Włoży w nas i strach błażennych Twojich zapowidej, szczob my, peremihszy wsi tiłesni pochoti, prowadyły duchowne żyttia, dumajuczy i dijuczy wse, szczo uhodne Tobi. Bo Ty jesy proswiczennia dusz i tiłes naszych, Chryste Boże, i Tobi sławu wozsyłajemo z beznaczalnym Twojim Otcem, i preswiatym, i błahym, i żywotworiaszczym Twojim Duchom, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń” (Liturhija Zołotoustoho). U Bibliji Boh ne howoryt´ tilky do kożnoho osobysto. Win peredusim howoryt´ do nas jak do Cerkwy. Swiate Pyśmo je Bożym darom dla żyttia Cerkwy, i Cerkwi dano władu pojasniuwaty i poszyriuwaty Boże Słowo. Same Cerkwa wstanowyła skład knyhy Bibliji. U wsich bilszych chrystyjanśkych Cerkwach switu (katołyćkych, prawosławnych, protestantśkych) zberihajet´sia starozawitnia praktyka spilnoho liturhicznoho czytannia Bożoho Słowa (dyw. Łk. 4,16-21). U żytti chrystyjanśkoji hromady ce osobływyj moment, bo koły czytajemo Swiate Pyśmo razom, u seredowyszczi spilnoho, nemow rodynnoho, liturhicznoho molinnia, możemo pereżyty diju Bożoho Słowa u wsij joho tworczij syli. Na swiatij Liturhiji zbyrajemosia dowkoła Bożoho Słowa, a radsze, wono nas zbyraje i tworyt´ z nas chrystyjanśku spilnotu. Tak jak łyst ulubłenoho bat´ka do simji jednaje wsich bratiw i sester w odnij lubowi, tak Boże Słowo jednaje nas u mołytwi. Liturhiczne żyttia Cerkwy nas uczyt´ stawytysia z osobływoju poszanoju do Bożoho Słowa: knyha Jewanhelija stojit´ zawżdy na prestoli, swiaszczenyk jiji obkadżuje, ciłuje; jiji nesemo uroczysto w czasi cerkownych obchodiw. Swiate Pyśmo w Bożomu chrami je “w sebe wdoma“ – tam najkraszcze z nym zapiznatysia i nawczytyś pryminiaty joho słowa błahodati do własnoho żyttia.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz