Св. Амвросій Медіолянський сказав про померлого друга: “Я його люблю, і тому супроводжаю його сльозами та молитвами в землю живих (див. Пс. 124,9}. І не покину його аж поки не запроваджу його туди, куди його заслуги взивають його – до святої гори божої (див. Пс. 2,6), де є вічне життя”.
Громада збирається біля домовини покійника, щоб дати йому найважливіше –– молитви на дорогу до “святої гори божої”. Це “свята і благочестива думка”: приносити “жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха”, як читаємо у Старому завіті (2 Мак. 12,45-46).
Наші похоронні служби нагадують думки молитов з триденного чування при плащаниці перед Великоднем. Парастас, зокрема священичий, дещо подібний до Єрусалимської утрені у Велику суботу. А похоронна Служба Божа дає вірним нагоду з’єднатися з воскреслим Господом, прощаючи свого брата/сестру на вічність.
Наша традиція старається в такий спосіб ототожнювати наш перехід від смерти в життя із переходом (“пасхою”) Христа. Коли ми в Христі, кожна хвилина нашого життя, а зокрема найважливіший момент – хвилина смерти, – відбуваються з постійною пам’яттю про життя і смерть “досконалого взірця” людського життя, Ісуса Христа. Його бажання віддатися вповні волі Отця є спасенним прикладом, що пригадує нам про щоденну потребу жити і вмирати для Господа, бо “чи ми живемо, чи вмираємо, ми – Господні” (Рм.14, 8)
Наш чин похорону включає різні форми духовної потіхи, наприклад, Псалом 90, різні вірші Псалма 118, уривки з листів св. Павла. Він рівночасно має за ціль збудити свідомість “у тих, що не мають надії” про справжню мету людського життя.
Похоронні стихири і пісні виявляють глибоке зрозуміння людської психіки, Кожна опечалена людина потребує висловити свій біль, жаль і любов. Інакше, ці придушені почування довго залишаються в душі і пригноблюють її. Тому Церква каже нам співати “Плачу і ридаю, коли роздумую про смерть...”, або: “Яка розлука, о, браття, яке ридання в теперішню хвилину!” Однак, людина в Христі остаточно пізнає потіху живого Христа, і тому “з нагробним риданням співає пісню: Алилуя, алилуя, алилуя”.
Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословен Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.
Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.
Псалом 90
Хто живе в помочі Всевишнього, під крівлею Бога небесного поселиться.
Скаже Господові: Заступник мій єси і прибіжище моє – Бог мій. І надіюся на нього.
Бо він вирятує Тебе від сіті ловця і від слова тривожного.
Плечима своїми Тебе закриє і під крилами його будеш надіятися.
Як зброя, оточить Тебе істина його, не злякаєшся страху нічного.
Ні стріли, що літає удень, ні мари, що в пітьмі блукає, ані напасті і біса полуденного.
Впаде побіч Тебе тисяча, і десять тисяч – праворуч Тебе; до Тебе ж не приблизиться.
Однак, Ти очима споглянеш і відплату грішників побачиш.
Бо Ти, Господи, уповання моє. Всевишнього поклав Ти, як прибіжище Твоє.
Не прийде до Тебе зло і рана не доторкнеться тіла твого.
Бо ангелам своїм заповість про Тебе, щоб хоронили Тебе на всіх путях твоїх.
На руках візьмуть Тебе, щоб Ти часом не спіткнув об камінь ногу твою.
На гаспида і василіска наступиш, і потопчеш льва і змія. . Бо на мене він уповав, і вирятую його; покрию його, бо пізнав ім’я моє.
Візве до мене, і почую його; з ним я у скорої, і визволю його, і прославлю його.
Довгим віком обдарую його і явлю йому спасення мов.
Слава Отцю, і Сину, І Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі. Боже (3).
Мирна єктенія
Диякон: В мирі Господу помолімся.
Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.
За раба Божого (рабу Божу, рабів Божих) (ім’я) і за блаженний упокій його (її, їх) Господу помолімся.
Щоб простилося йому (їй, їм) всяке прогрішення, вольне і невольне, Господу помолімся.
Щоб він був прилічений (вона була прилічена, вони були прилічені) до Авраама, Ісаака і Якова, Господу помолімся.
Щоб оселити душу його (її; душі їх) у країні живих, у місці світлому, де всі святі і праведні спочивають, Господу помолімся.
Щоб неосудно станути йому (їй, їм) на страшному судищі Христовому, Господу помолімся.
Щоб він унаслідував (вона унаслідувала, вони унаслідували) безсмертне на небесах царство, Господу помолімся.
Щоб він став спільником (вона стала спільницею, вони стали спільниками) безперестанної радости від віку святих, Господу помолімся. .Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик: Бо Ти єси воскресення, і життя, і у упокій усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, усопших рабів твоїх) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним твоїм Отцем і пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.
Алилуя, глас 8
Стих 1: Блаженні, що їх вибрав і прийняв Ти, Господи.
Стих 2:І пам’ять їх з роду в рід.
Тропар, глас 8
Глибиною мудрости чоловіколюбно все управляєш, * і корисне всім подаєш, єдиний Творче;* упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, усопших рабів твоїх), * бо на Тебе уповання поклав (поклала, поклали), * Творця, і будівника, і Бога нашого.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Тебе і стіну, і пристанище маємо, * і молитвеницю благосприятливу до Бога, * якого Ти родила єси, Богородице безневісна, * вірних спасення.
Непорочні, статія 1
Блаженні непорочні в путі, що ходять у законі Господнім.
Приспів: Благословен єси, Господи, навчи мене уставів твоїх.
Або: Пом’яни, Господи, душу раба твого (душу раби Твоєї, душі рабів твоїх).
Блаженні, що зберігають свідчення його, всім серцем шукають його.
Приспів.
Добрий для: мене закон уст твоїх, більш, як тисячі золота і срібла.
Приспів.
Руки твої створили мене і збудували мене.
Приспів.
Бо якщо б закон твій не був моїм поученням, тоді загинув би я у смиренні моїм.
Повік не забуду уставів твоїх, бо в них оживив Ти мене (3)
Єктенія за померлих
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.
Ще молимось за упокій душі усопшого раба божого (усопшої раби Божої; душ усопших рабів Божих) (ім’я), і щоб проститися йому (їй, їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Щоб Господь Бог оселив душу його (її; душі їх) де праведні спочивають.
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів його (її, їх) у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Люди: Господи, помилуй.
Священик: Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолів, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу усопшого раба твого (усопшої раби твої; душі усопших рабів твоїх) (ім’я) у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (нею, ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда твоя – правда во віки, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, усопших рабів твоїх) [ім‘я], Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.
Непорочні, статія 2
Твій я – спаси мене.
Приспів: Спасе, спаси душу раба твого (раби Твоєї; душі рабів твоїх).
Світильник для ніг моїх закон твій і світло для стежок моїх.
Приспів: Упокой, Господи, душу раба твого (раби Твоєї; душі рабів твоїх),
Я відкрив уста мої і дихнув, бо заповідей твоїх прагнув.
Приспів.
Споглянь на мене і помилуй мене, за правом тих, що люблять ім’я Твоє.
Приспів.
Нехай наблизиться моління моє перед Тебе, Господи, за словом твоїм врозуми мене.
Приспів.
Жива буде душа моя і возхвалить Тебе, і присуди твої поможуть мені.
Я заблудив, як овеча погибле, шукай раба твого, бо я заповідей твоїх не забув (3)
Тропарі за упокій, глас 5
Приспів: Благословен єси, Господи, навчи мене уставів твоїх.
Святих лик знайшов джерело жизні і райські двері; * нехай знайду і ,я путь покаянням, * я – погибле овеча, * поклич мене, Спасе, і спаси мене.
Приспів.
Давно вже з небуття створив Ти мене * і образом твоїм божественним вшанував, * за порушення заповіді * знову мене повернув у землю, з якої я був узятий, * та до подоби Твоєї возведи, * щоб я прийняв образ давньої краси.
Приспів.
Я образ несказанної Твоєї слави, * хоч і ношу язви гріховні. * Ущедри Твоє створіння, Владико, * і очисти твоїм милосердям, * і бажану батьківщину подай мені, * і вчини мене знову жителем раю.
Приспів.
Всі ви, що ходили шляхом вузьким і скорботним, * і, хрест як ярмо в житті взявши, за мною послідували у вірі, * прийдіть, насолодіться почестями й вінцями небесними, * що їх я вам приготував.
Приспів.
Агнця божого ви проповідували * і були заколені, немов агнці, * і до жизні, що не старіє, а вічно існує, * переставилися ви, святі; * його усильно моліть, мученики, * щоб відпущення довгів дарував.
Приспів.
Упокой, Боже, раба твого (рабу твою, рабів твоїх) * і вчини його (її, їх) у раю, * де лики святих, Господи, * і праведники сяють, як світила; * усопшого раба твого (усопшу рабу твою, усопших рабів твоїх) упокой, * не зважаючи на всі його (її, їх) прогрішення.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Трисяйність єдиного божества благо-чесно оспівуємо, кличучи: * Свят єси, Отче безначальний, собезначальний Сину і божественний Духу, * просвіти нас, що вірою Тобі служимо, * і з вічного вогню визволи.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Радуйся, Чистая, * що Бога плоттю породила на спасення всіх; * через Тебе людський рід знайшов спасення; * щоб і ми через Тебе знайшли рай, * Богородице чистая, * благословенная.
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (3)
Єктенія за померлих.
Тропарі, глас 5
Упокой, Спасе наш, із праведними раба твого (рабу твою, рабів твоїх) * і осели його (її, їх) у дворах твоїх, як написано. * Не зважай, як благий, на прогрішення його (її, їх), вольні і невольні, * і всі свідомі і несвідомі, Чоловіколюбче.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже, * і синів світла нею показав, помилуй нас.
Псалом 50
Помилуй мене. Боже, по великій милості твоїй, і по множеству щедрот твоїх очисти беззаконня моє.
Найпаче обмий мене з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
Бо беззаконня моє я знаю і гріх мій є завжди передо мною.
Проти ,те6е: єдиного я згрішив і перед тобою зло вчинив, то і правий Ти в словах твоїх і переможеш, коли будеш судити.
Це бо в беззаконнях я зачатий і в гріхах родила мене мати моя.
Це бо істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости своєї явив Ти мені.
Окропи мене іссопом, і очищуся, обмий мене, і стану біліший від снігу.
Дай мені почути радість і веселість, зрадіють кості сокрушені.
Відверни лице Твоє від гріхів моїх і всі беззаконня мої очисти.
Серце чисте утвори в мені. Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму.
Не відкинь мене від лиця твого і Духа твого Святого не відійми від мене.
Верни мені радість спасення твого і духом владичнім утверди мене.
Вкажу беззаконним дороги твої і нечестиві до Тебе навернуться.
Ізбав мене від вини крови, Боже, Боже спасення мого, і язик мій радісно прославить справедливість твою.
Господи, губи мої відкрий, і уста мої сповістять хвалу твою.
Бо, якби Ти жертви захотів, дав би я, та всепалення не миле Тобі.
Жертва Богові – дух сокрушений, серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.
Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон і нехай здвигнуться стіни єрусалимські.
Тоді уподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення, тоді положать на вівтар твій тельців.
Канон
Глас 6, пісня 1
Ірмос: Як по суші пройшов Ізраїль, по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється, взивав: Пісню перемоги Богом співаймо.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх, Бог Ізраїлів.
В небесних палатах непохитні мученики завжди молять Тебе, Христе: * того вірного (ту вірну, тих вірних), що його (її, їх) Ти переставив від землі, * вічних благ отримати сподоби.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї; душі усопших рабів твоїх).
Упорядкувавши все живе разом, між ним і мене, чоловіка смирення, * і водночас і величі, сотворив єси; * тому й душу раба твого (раби, Твоєї; душі рабів твоїх) Спасе, упокой.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Раю жителем і господарем на початку Ти мене вчинив, * а коли я твою заповідь переступив, Ти вигнав мене. * Тому й душу раби твого (раби Твоєї; душі рабів твоїх), Спасе, упокой.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Той, що з ребра колись сотворив був, нашу праматір, * з утроби Твоєї пречистої плоттю зодягається, * якою силу смерти, Чистая, розрушив.
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи Боже мій, що возніс ріг вірних твоїх, благий, і утвердив нас на камені ісповідання твого.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх. Бог Ізраїлів.
Законно пострадали твої мученики, життєдавче, * і, вінцем перемоги прикрашені, ревно подають вічне ізбавління * вірному, що переставився (вірній, що переставилася; вірним, що переставилися).
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї; душі усопших рабів твоїх).
Повчивши спершу многими чудами і знаками мене, заблудного (заблудну; нас, заблудних), * напослідку самого себе умалив єси, як співстрадник, * і, пошукавши, знайшов і спас єси.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Того (ту, тих), що від нестійкої тліні минулого прийшов (прийшла, прийшли) до Тебе, * сподоби, благий, жити радісно в оселях вічних, * оправдавши його (її, їх) вірою і благодаттю.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Нема непорочної, як Ти, пречиста Богомати, * бо Ти єдина від віку зачала в утробі Бога істинного, * що розрушив смерти силу.
Єктенія за померлих.
Сідальний, глас 6
Воістину все суєта, * а життя тінь і сон, * бо даремне турбується всякий, земнородний, * як каже писання: * Коли і світ здобудемо, тоді й у гріб вселимося, * де вкупі царі і нищі. * Тому, Христе Боже, спочилого раба твого (спочилу рабу твою, спочилих рабів твоїх) упокой, * як чоловіколюбець.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Всесвята Богородице, * в часі життя мого не остав мене, * людському заступництву не довір мене, * але сама заступи і помилуй мене.
Пісня 4
Ірмос: Христос моя сила – Бог і Господь; чесна церква богопристойно співає, взиваючи; від помислу чистого у Господі празнуючи.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх, Бог Ізраїлів.
Виявляючи, Владико, найвище пізнання премудрости * і в дарах найдосконалішу доброту, * Ти лики мучеників до ангелів приєднав.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї; душі усопших рабів твоїх).
Несказанної слави Твоєї * сподоби, Христе, того (ту, тих), що до Тебе переставився (переставилася, переставилися), * де є житло тих, які веселяться, і Голос чистої радости.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Прийми, Многомилостивий, того (ту, тих), що божественну владу твою славить (славлять), * якого (яку, яких) Ти від землі прийняв і дитиною (дітьми) світла вчинив, * очищуючи імлу гріховну.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Вмістилищем пречистим, храмом пренепорочним, * ковчегом всесвятим, дівственним місцем святости * Тебе красу Якова, вибрав Владика.
Пісня 5
Ірмос: Божим світлом твоїм, благий, озори, молюся, душі тих, що зарання в любові звертаються до Тебе, щоб пізнати Тебе, Слове Божий, істинного Бога, що викликає з темряви гріховної.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх, Бог Ізраїлів.
Як усіх плодів жертва священна і як початок людського єства, мученики, * принісши себе прославленому Богові, * завжди вимолюють нам спасення.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, душі усопших рабів твоїх).
Небесного перебування, роздавання дарувань сподоби, Господи, * недавно спочилого вірного раба твого (спочилу вірну рабу твою, спочилих вірних рабів твоїх), * подаючи ізбавління від гріхів.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Ти єдиний єством животворець, * Ти благости воістину недослідна безодня доброти, * спочилого (спочилу, спочилих;) царства Твого сподоби, щедрий, єдиний безсмертний.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: З Тебе, Владичице, для світу народжений, * кріпостю, і піснею, і спасенням став для погиблих, * визволяючи від адових врат тих, що з вірою Тебе ублажають.
Пісня 6
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи, і до тихого пристановища Твого прибігши, кличу до Тебе: Возведи від тління життя моє, Многомилостивий.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх. Бог Ізраїлів.
На хресті пригвожденний, зібрав Ти до себе лики мучеників, * що наслідують страсті твої, благий. * Тому молимося Тобі: До Тебе переставленого (переставлену, переставлених) нині упокой.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї; душі усопших рабів твоїх).
Коли в несказанній славі твоїй прийдеш на облаках страшно судити ввесь світ, * благоізволь, Ізбавителю, вірному рабові Твоєму (вірній рабі твоїй, вірним рабам твоїм), що його (її, їх) від землі прийняв єси, * світло зустрінути Тебе.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Ти джерело життя, Владико, божественною мужністю виводиш * закованого раба твого (заковану рабу твою, закованих рабів твоїх), що до Тебе з вірою відійшов (відійшла, відійшли), * і в райських радощах всели.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: У землю ми повернулися, заповідь божу переступивши божественну, * а через Тебе, Діво, на небо із землі ми вознеслися * і тлінь смертну отрясли.
Єктенія за померлих.
Кондак, глас 8
Зі святими упокой, Христе, * душу раба твого (душу раби Твоєї, душі рабів твоїх), * де немає болізні, ні печалі, * ні зітхання, * але життя безконечне.
Ікос
Сам один єси безсмертний, що сотворив і збудував чоловіка, а ми, земні, з землі утворені і в тую ж землю підемо, бо так звелів Ти, що утворив мене і сказав мені, що – земля єси, і в землю відійдеш, куди всі ми люди підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: Алилуя.
Пісня 7
Ірмос: Росодайною ото вчинив ангел піч для преподобних отроків, а веління боже, що халдеїв опаляло, приневолило мучителя кликати: Благословен єси, Боже отців наших.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх, Бог Ізраїлів.
Ізбавлені Твоєю кров’ю від першого переступу мученики * і, своєю кров’ю окропившися, прообразують явно Твоє заколення: * Благословен єси, Боже отців наших.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, душі усопших рабів твоїх).
Прелюту смерть умертвив єси, Слове живоначальний, * то прийми нині у вірі спочилого (спочилу, спочилих), що славить (славлять), виголошуючи, Христе: * Благословен єси, Боже отців наших.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Вдунувши душу в мене, чоловіка, п6-дихом божественним, богоначальний Владико, * спочилого (спочилу, спочилих) царства твого сподоби, щоб співав (співала, співали) Тобі, Спасе: * Благословен єси, Боже отців наших.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Вище всякого творіння, Пренепорочна, стала єси, зачавши Бога, * що врата смерти сокрушив і засуви їх розбив. * Тому Тебе, Чиста, ми, вірні, в піснях славимо як Богоматір.
Пісня 8
Ірмос: Із полум’я преподобним Ти росу виточив і жертву праведного водою спалив, бо все твориш, Христе, як тільки захочеш. Тебе превозносимо на всі віки.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх. Бог Ізраїлів.
Кріпко подвиги показавши, мученики Христові, страстотерпці, * ви прикрасилися вінцем перемоги, взиваючи: * Тебе превозносимо, Христе, на віки.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, душі усопших рабів твоїх).
Вірних, що священно життя оставили і до Тебе, Владики, прийшли, * прийми і лагідно упокой як милосердний * – тих, що Тебе превозносять на всі віки.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Благоізволь, Спасе, нині в землі лагідних оселитися всім, що передше спочили, * оправдавши вірою в Тебе і благодаттю * тих, що Тебе превозносять на всі віки.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Всі Тебе ублажаємо, Всеблаженна, що родила Слово воістину суще блаженне, * що ради нас плоттю стало. * Його превозносимо на всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо видіти, на нього й чини ангельські не, сміють дивитись, а через Тебе, Всечиста, з’явилося людям Слово воплочене. Його величаючи з небесним воїнством, Тебе ублажаємо.
Приспів: Дивний Бог у святих своїх. Бог Ізраїлів.
Надія скріпила лики мучеників і окрилила полум’яну любов до Тебе, * і цим воістину назнаменувала непорушний упокій будучого, * якого, Блаже, переставленого вірного (переставлену вірну, переставлених вірних) отримати сподоби.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, душі усопших рабів твоїх).
Світлого й божественного сяяння твого, Христе, благоізволь зазнати з вірою переставленому (переставленій; переставленим), * даруючи йому (їй, їм), як єдиний милостивий, упокій на лоні Авраамовім, * і вічного блаженства сподоби.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Ти єством благий і милосердний, і датель милости, і милосердя безодня: * того (ту, тих), що з цього місця злоби і тіні смертної Ти переставив, * всели там, де Твоє. Спасе, світло сяє.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: За покров святий, Чистая, визнаємо Тебе, і за ковчег, і скрижаль закону і благодаті; * бо через Тебе Прощення даровано * оправданим кров’ю воплоченого з Твоєї утроби, Всенепорочна.
Достойно є воістину величати блаженною Тебе, Богородицю, присноблаженну, і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Єктенія за померлих.
Самогласні Івана монаха
Глас 1: Яка житейська насолода буває вільна від печалі? * Яка слава стоїть на землі незмінна? * Усе від тіні слабше, усе від снів облудніше; * одна мить, і все це смерть забирає. * Але в світлі, Христе, лиця Твого і в насолоді Твоєї краси, *,ког6 Ти вибрав єси, упокой, * як чоловіколюбець. .
Глас 2: О, Горе мені; який подвиг довершує душа, * коли розлучається з тілом. * О, Горе, як тоді плаче вона, * і немає нікого, хто помилував би її. * До ангелів очі підносить, даремне молиться; * до людей руки простягає, * немає, хто поміг би. * Тому, возлюблені браття мої, помисливши про коротке наше життя * просім у Христа упокоєння для переставленого (переставленої, переставлених), * а душам нашим великої милости.
Глас 3: Все суєта людська, * що не залишається по смерті. * Не залишається багатство, ні супроводить слава, * бо, коли прийшла смерть, усе це пропало. * Тому до Христа безсмертного взиваймо: * Переставленого (переставлену, переставлених) від нас упокой * там, де всіх, що веселяться, оселя.
Глас 4: Де є мирська пристрасть? * Де мрія про дочасне? * Де золото і срібло? * Де множество рабів і гамір? * Усе – порох, усе – попіл, усе – тінь. * Але прийдіть, закличмо до безсмертного царя: * Господи, сподоби вічних благ твоїх переставленого (переставлену, переставлених) від нас, * упокоючи його (її, їх) у нестаріючім блаженстві твоїм.
Глас 5: Згадав я пророка, що кликав: * Я є земля і попіл. * І ще розглянув у гробах і побачив кості обнажені, і сказав: * Хто ж тут цар, або воїн, * або багатий, або вбогий, * або праведник, або грішник? * Але упокой, Господи, з праведними раба твого (рабу твою, рабів твоїх).
Глас 6: Початком мені і устроєм стало творче Твоє веління, * бо Ти схотів з невидимого і видимого єства живим мене у строїти. * Із землі тіло моє утворив єси,* а душу дав. мені твоїм божественним* і животворчим диханням. * Тому, Христе, раба Твого (рабу твою, рабів твоїх) * у країні живих їв оселях праведних упокой.
Глас 7: На образ твій і на подобу утворив Ти на початку чоловіка; * в раю поставив Ти володіти твоїм творінням; * та, завистю диявола спокушений, він Їжу спожив, * заповідей твоїх переступником став. * Тому Ти, Господи, присудив йому знову повернутися в землю, * з якої він був узятий, * і випросити упокоєння.
Глас 8: Плачу і ридаю, коли роздумую про смерть, * і бачу у гробі лежачу, на образ Божий утворену, нашу красу, * неподібну, безславну, без вигляду. * О, чудо, що це за тайна сталася з нами? * Як ми передані тлінню? * Як злучилися зі смертю? * Воістину, як написано, * велінням Бога, що подає упокоєння спочилому (спочилій, спочилим).
Блаженні, глас 6
У царстві твоїм, коли прийдеш, пом’яни нас, Господи.
Блаженні вбогі духом, бо їх є царство небесне.
Блаженні плачучі, бо вони утішаться.
Блаженні лагідні, бо вони наслідять землю.
Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Розбійника, що на хресті закликав до Тебе, Христе: Пом’яни мене, * за його покаяння наперед учинив Ти жителем раю; * і мене сподоби, недостойного.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Ти, що життям володієш і смертю, * у дворах святих упокой того (ту, тих), кого прийняв єси з дочасного; * пом’яни й мене, коли прийдеш, у царстві твоїм.
Блаженні миротворці, бо вони синами божими назвуться.
Душами володієш і тілами, * у твоїх руках наше дихання, потіхо оскорблених, * упокой у країні праведних раба (рабу, рабів), * що його (її, їх) Ти переставив.
Блаженні вигнані за правду, бо їх є царство небесне.
Христос Тебе упокоїть у країні живих, * і двері раю нехай відчинить Тобі, * і жителем царства покаже Тебе, * і відпущення дасть Тобі, * в чому згрішив єси в житті, христолюбче (згрішила єси в житті, христолюбице; згрішили ви в житті, христолюбці).
Блаженні ви, коли зневажатимуть вас, і виженуть, і говоритимуть усяке лихе слово на вас неправдиво, мене ради.
Вийдім і побачимо в гробах, * що нагі кості – людина, * пожива черви і сморід, * і пізнаймо, що таке багатство, * добро, сила і краса.
Радуйтеся і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах.
Послухаймо, що кличе Вседержитель: * Горе тим, що хотять побачити страшний день Господній. * Він бо є темрява, * бо вогнем випробовується все.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Безначальним і родженням, і походженням поклоняються: * Отцеві, що родив; * Сина славлю родженого; * оспівую з Отцем і Сином * рівносяйного Духа Святого.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Як Ти, Діво, даєш молоко із грудей твоїх? * Як годуєш Ти того, хто годує творіння? * Бо знає той, що виточив воду з каменя, * жили водяні для спраглих людей, як написано.
Прокімен
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Прокімен, глас 6: Блаженна путь, на яку йдеш нині, душе, бо Тобі приготовлене місце упокоєння.
Стих: До Тебе, Господи, взиватиму, щоб не відвертався Ти мовчки від мене (Пс.27,1).
Апостол
Диякон: Премудрість.
Читець: До Солунян першого послання святого апостола Павла читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Читець читає апостол: 1 до Солунян 4,13-17.
Браття, не хочемо, щоб ви не знали щодо померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо ми віруємо, що, як Ісус помер і воскрес, так і тих, що уснули в Ісусі, Бог приведе з ним. Це бо ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, не випередимо покійних. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли у Христі. Потім же ми, що залишимося при житті, будемо разом з ними взяті на хмарах у повітря назустріч Господові, і так завжди будемо з Господом.
Священик: Мир Тобі.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Люди: Алилуя, глас 6.
Блажен, якого вибрав і прийняв Ти, Господи.
Євангеліє
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.
Священик: Мир всім.
Люди: І духові Твоєму.
Священик: Від Івана святого євангелія читання.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
І читає євангеліє Івана 5,24-30.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Істинно, істинно кажу вам: Хто слухає моє слово і вірує в того, хто послав мене, має життя вічне, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Істинно, істинно кажу вам: Надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо, як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий.
Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, що в гробах, почують його голос, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресення життя, а ті, що чинили зло, на воскресення суду.
Не можу я нічого діяти від себе самого. Я суджу, так як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене.;
Люди: Слава Тобі. Господи, слава Тобі.
Єктенія за померлих
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Люди, на. кожне прошення: Господи, помилуй (3)
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (усопшої раби Божої; душ усопших рабів Божих) (ім’я), і щоб проститися йому (їй, їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Щоб Господь Бог оселив душу його (її; душі їх), де праведні спочивають.
Милости божої, царства небесного і відпущення гріхів його (її, їх) у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Господу, помолімся.
Люди: Господи, помилуй.
Священик: Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (усопшої раби Твоєї; душі усопших рабів твоїх) [ім’я] у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (нею, ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда твоя – правда во віки, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, усопших рабів твоїх) [ім’я], Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним твоїм Отцем, і пресвятим, :. благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.
Останнє цілування
Стихири подібні: Коли із древа, глас 2
Прийдіть, браття, останнє цілування даймо померлому (померлій, померлим), * дякуючи Богові, * він бо відійшов (вона бо відійшла, вони бо відійшли) від рідні своєї * і до гробу спішить (спішить). * Уже не журиться (журяться) про суєту світу і про многострасне тіло. * Де дині рідня і друзі? * Ось ми розлучаємося. * Щоб його (її, їх) упокоїти, Господу помолімся.
Скажи нам нині, брате (сестро), * куди йдеш від нас мовчки, без слова? * Вернися, плач батька й матері потіш * і друзів заспокой. * Глянь на їх плач і сльози, що течуть за тобою. * Де ж нині рідня і друзі? * Ось бо розлучаємося. * Воістину, суєта – все людське.
Я до Господа Бога, судді мого, іду, * щоб станути на судищі і дати одвіт за діла мої. * Отож вас благаю: Моліться за мене, * щоб Спас милостивий був для мене в день судний. * Ось бо розлучаємося. * Воістину, суєта – все людське.
Коли душу від тіла мають схопити страшні ангели, * вона забуває всіх рідних і знайомих * і журиться, як стати на майбутніх судищах, * про розрішення Й від суєти і многострадального тіла; * тоді, благаючи суддю, всі молімся, * щоб Господь простив, що вона вчинила.
Яке життя наше? * Воістину, цвіт, і дим, і роса ранішня. * Тож прийдіть і побачимо на гробах ясно, * де тілесна краса, де молодість, де очі і вид тілесний.
* Усе зів’яло, як трава, все минулося. * Прийдіть, до Христа припадімо зі сльозами;
Яка розлука, о, браття, який плач, * яке ридання в теперішню хвилину! * Тож прийдіть і цілуйте того (ту, тих), що малощо був (була, були) з нами. * Бо передається (передаються) гробові, каменем накривається (накриваються), * у тьму вселяється (вселяються), з мертвими погребається (погребаються), * і від усіх рідних і друзів нині розлучається (розлучаються); * щоб його (її, їх) упокоїти, Господу помолімся.
Глас 6: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Якщо за одного (одну):
Бачачи мене, як лежу безгласний і без дихання, * заплачте по мені, браття і друзі, рідні і знайомі. * Бо вчорашнього дня розмовляв (розмовляла) я з вами, * та несподівано найшла на мене страшна година смертна. * Прийдіть же всі, що любите мене, і цілуйте мене останнім цілуванням. * Бо вже більше з вами не буду ходити, ані розмовляти, * бо до Судді відходжу, де немає сприяння, * бо раб і владика разом предстоять, * цар і воїн, багатий і вбогий у рівнім достоїнстві. * Бо кожен за свої вчинки прославиться або постилається. * Прошу ж усіх і благаю: * моліться безперестанно за мене Христу Богові, * щоб за гріхи мої я не був зведений (не була зведена) на місце муки, * але щоб оселив мене там, де є світло життя.
Якщо за багатьох:
Бачачи нас, як лежимо безгласні і без дихання, * заплачте по нас, браття і друзі, рідні і знайомі. * Бо вчорашнього дня розмовляли ми з вами, * та несподівано найшла на нас страшна година смертна. * Прийдіть же всі, що любите нас, і цілуйте нас останнім цілуванням. * Бо вже більше з вами не будемо ходити, ані розмовляти, * бо до Судді відходимо, де немає сприяння, * бо раб і владика разом предстоять, * цар і воїн, багатий і вбогий у рівнім достоїнстві. * Бо кожен за свої вчинки прославиться або постилається. * Просимо ж усіх і благаємо: * моліться безперестанно за нас Христу Богові, * щоб за гріхи наші ми не були зведені на місце муки, * але щоб оселив нас там, де є світло життя.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Спаси тих, що надіються на Тебе, * Мати незаходячого Сонця, Богородителько, благаємо, * умоли твоїми молитвами преблагого Бога, * щоб упокоїв переставленого раба (переставлену рабу, переставлених рабів), * де спочивають праведних духи, * яви його (її, їх) наслідником (наслідницею, наслідниками) божественних благ в оселях праведних, * на пам’ять вічную.
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.
Господи, помилуй (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.
Тропарі, глас 4
З духами праведних померлих * душу раба твого (раби Твоєї; душі рабів твоїх). Спасе, упокой * і збережи її (їх) у блаженній жизні * у Тебе, Чоловіколюбче.
У твоїм місці спочинку. Господи, * де всі святі твої спочивають, * упокой і душу раба твого (раби Твоєї; душі рабів твоїх), * бо Ти єдиний Чоловіколюбець.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Ти єси Бог, що до аду зійшов * і з уз розрішив закованих, * сам і душу раба твого (раби Твоєї, душі рабів твоїх) упокой.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Єдина чиста і непорочна Діво, * що Бога без сімени породила, * моли, щоб спаслася душа його (її, спаслися душі їх).
Єктенія за померлих
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Люди, на. кожне прошення: Господи, помилуй (3)
Ще молимось за упокій душі усопшого раба божого (усопшої раби Божої; душ усопших рабів Божих) (ім’я), і щоб проститися йому (їй, їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Щоб Господь Бог оселив душу його (її; душі їх), де праведні спочивають.
Милости божої, царства небесного і відпущення гріхів його (її, їх) у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Господу, помолімся.
Люди: Господи, помилуй.
Священик: Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам, Господи, упокой душу усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї; душі усопших рабів твоїх) (ім’я) у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання. Всяке прогрішення, вчинене ним (нею, ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда твоя – правда вовіки, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба твого (усопшої раби Твоєї, усопших рабів твоїх) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.
Відпуст
Диякон: Премудрість.
Люди: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.
Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3).Благослови.
Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу раба свого (ім’я), що переставився від нас (душу раби своєї (ім’я), що переставилася від нас; душі рабів своїх., (ім’я), що переставилися від нас), в оселях праведних оселить, на лоні Авраама упокоїть, і до праведних причислить, і нас помилує і спасе, як благий і чоловіколюбець.
Люди: Амінь.
Вічний упокій подай, Господи, приснопам’ятному рабу Твоєму (приснопам’ятній рабі твоїй, приснопам’ятним рабам твоїм) (ім’я), і сотвори йому (їй, їм) вічную пам’ять.
Люди: Вічная пам’ять (3).
Прощальна молитва
Господь Ісус Христос, Бог наш, що святим своїм ученикам і апостолам дав божественні заповіді в’язати і розрішати гріхи падших, а від них також і ми прийняли повинність те саме творити, нехай простить Тобі, духовне чадо (нехай простить вам, духовні чада), якщо Ти щось учинив (учинила; якщо ви щось учинили) в нинішньому віці, вольне чи невольне, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Відходячи до гробу співаємо:
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас.
Коли вкладено тіло до гробу, священик, узявши лопатою землю, кидає її хрестовидно над тілом і каже:
Господня земля і повнота її, вселенна, і всі, що живуть на ній.
Священик запечатує гріб, кажучи:
Запечатується гріб цей до другого приходу Христового: В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
CZYN POCHORONU
Sw. Amwrosij Mediolanśkyj skazaw pro pomerłoho druha: “Ja joho lublu, i tomu suprowodżaju joho slozamy ta mołytwamy w zemlu żywych (dyw. Ps. 124,9}. I ne pokynu joho aż poky ne zaprowadżu joho tudy, kudy joho zasłuhy wzywajut´ joho – do swiatoji hory bożoji (dyw. Ps. 2,6), de je wiczne żyttia”. Hromada zbyrajet´sia bila domowyny pokijnyka, szczob daty jomu najważływisze –– mołytwy na dorohu do “swiatoji hory bożoji”. Ce “swiata i błahoczestywa dumka”: prynosyty “żertwu perebłahannia za mertwych, szczob wony zwilnyłysia wid hricha”, jak czytajemo u Staromu zawiti (2 Mak. 12,45-46). Naszi pochoronni służby nahadujut´ dumky mołytow z trydennoho czuwannia pry płaszczanyci pered Wełykodnem. Parastas, zokrema swiaszczenyczyj, deszczo podibnyj do Jerusałymśkoji utreni u Wełyku subotu. A pochoronna Służba Boża daje wirnym nahodu zjednatysia z woskresłym Hospodom, proszczajuczy swoho brata/sestru na wicznist´. Nasza tradycija starajet´sia w takyj sposib ototożniuwaty nasz perechid wid smerty w żyttia iz perechodom (“paschoju”) Chrysta. Koły my w Chrysti, kożna chwyłyna naszoho żyttia, a zokrema najważływiszyj moment – chwyłyna smerty, – widbuwajut´sia z postijnoju pamjattiu pro żyttia i smert´ “doskonałoho wzircia” ludśkoho żyttia, Isusa Chrysta. Joho bażannia widdatysia wpowni woli Otcia je spasennym prykładom, szczo pryhaduje nam pro szczodennu potrebu żyty i wmyraty dla Hospoda, bo “czy my żywemo, czy wmyrajemo, my – Hospodni” (Rm.14, 8) Nasz czyn pochoronu wkluczaje rizni formy duchownoji potichy, naprykład, Psałom 90, rizni wirszi Psałma 118, urywky z łystiw sw. Pawła. Win riwnoczasno maje za cil zbudyty swidomist´ “u tych, szczo ne majut´ nadiji” pro sprawżniu metu ludśkoho żyttia. Pochoronni stychyry i pisni wyjawlajut´ hłyboke zrozuminnia ludśkoji psychiky, Kożna opeczałena ludyna potrebuje wysłowyty swij bil, żal i lubow. Inaksze, ci pryduszeni poczuwannia dowho załyszajut´sia w duszi i pryhnoblujut´ jiji. Tomu Cerkwa każe nam spiwaty “Płaczu i rydaju, koły rozdumuju pro smert´...”, abo: “Jaka rozłuka, o, brattia, jake rydannia w teperiszniu chwyłynu!” Odnak, ludyna w Chrysti ostatoczno piznaje potichu żywoho Chrysta, i tomu “z nahrobnym rydanniam spiwaje pisniu: Ałyłuja, ałyłuja, ałyłuja”.
Dyjakon: Błahosłowy, władyko. Swiaszczenyk: Błahosłowen Boh nasz, zawżdy, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy: Amiń. Pryjdite, pokłonimsia carewi naszomu – Bohu. Pryjdite, pokłonimsia Chrystowi, carewi naszomu – Bohu. Pryjdite, pokłonimsia i prypadim do samoho Hospoda Isusa Chrysta – caria i Boha naszoho. Psałom 90 Chto żywe w pomoczi Wsewysznioho, pid kriwłeju Boha nebesnoho posełyt´sia. Skaże Hospodowi: Zastupnyk mij jesy i prybiżyszcze moje – Boh mij. I nadijusia na nioho. Bo win wyriatuje Tebe wid siti łowcia i wid słowa trywożnoho. Płeczyma swojimy Tebe zakryje i pid kryłamy joho budesz nadijatysia. Jak zbroja, otoczyt´ Tebe istyna joho, ne zlakajeszsia strachu nicznoho. Ni striły, szczo litaje udeń, ni mary, szczo w pit´mi błukaje, ani napasti i bisa połudennoho. Wpade pobicz Tebe tysiacza, i desiat´ tysiacz – praworucz Tebe; do Tebe ż ne prybłyzyt´sia. Odnak, Ty oczyma spohlanesz i widpłatu hrisznykiw pobaczysz. Bo Ty, Hospody, upowannia moje. Wsewysznioho pokław Ty, jak prybiżyszcze Twoje. Ne pryjde do Tebe zło i rana ne dotorknet´sia tiła twoho. Bo anhełam swojim zapowist´ pro Tebe, szczob choronyły Tebe na wsich putiach twojich. Na rukach wiźmut´ Tebe, szczob Ty czasom ne spitknuw ob kamiń nohu twoju. Na haspyda i wasyliska nastupysz, i potopczesz lwa i zmija. . Bo na mene win upowaw, i wyriatuju joho; pokryju joho, bo piznaw imja moje. Wizwe do mene, i poczuju joho; z nym ja u skoroji, i wyzwolu joho, i prosławlu joho. Dowhym wikom obdaruju joho i jawlu jomu spasennia mow. Sława Otciu, i Synu, I Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Ałyłuja, ałyłuja, ałyłuja, sława Tobi. Boże (3). Myrna jektenija Dyjakon: W myri Hospodu pomolimsia. Ludy, na kożne proszennia: Hospody, pomyłuj. Za raba Bożoho (rabu Bożu, rabiw Bożych) (imja) i za błażennyj upokij joho (jiji, jich) Hospodu pomolimsia. Szczob prostyłosia jomu (jij, jim) wsiake prohriszennia, wolne i newolne, Hospodu pomolimsia. Szczob win buw pryliczenyj (wona buła pryliczena, wony buły pryliczeni) do Awraama, Isaaka i Jakowa, Hospodu pomolimsia. Szczob osełyty duszu joho (jiji; duszi jich) u krajini żywych, u misci switłomu, de wsi swiati i prawedni spoczywajut´, Hospodu pomolimsia. Szczob neosudno stanuty jomu (jij, jim) na strasznomu sudyszczi Chrystowomu, Hospodu pomolimsia. Szczob win unasliduwaw (wona unasliduwała, wony unasliduwały) bezsmertne na nebesach carstwo, Hospodu pomolimsia. Szczob win staw spilnykom (wona stała spilnyceju, wony stały spilnykamy) bezperestannoji radosty wid wiku swiatych, Hospodu pomolimsia. .Szczob izbawytysia nam wid usiakoji skorby, hniwu j nużdy, Hospodu pomolimsia. Zastupy, spasy, pomyłuj i ochorony nas, Boże, Twojeju błahodattiu. Preswiatu, preczystu, prebłahosłowennu, sławnu Władyczyciu naszu Bohorodyciu i prysnodiwu Mariju, z usima swiatymy pomjanuwszy, sami sebe, i odyn odnoho, i wse żyttia nasze Chrystu Bohowi widdajmo. Ludy: Tobi, Hospody. Swiaszczenyk: Bo Ty jesy woskresennia, i żyttia, i u upokij usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, usopszych rabiw twojich) (imja), Chryste Boże nasz, i Tobi sławu wozsyłajemo, z beznaczalnym twojim Otcem i preswiatym, i błahym, i żywotworiaszczym twojim Duchom, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy: Amiń. Ałyłuja, hłas 8 Stych 1: Błażenni, szczo jich wybraw i pryjniaw Ty, Hospody. Stych 2:I pamjat´ jich z rodu w rid. Tropar, hłas 8 Hłybynoju mudrosty czołowikolubno wse uprawlajesz, * i korysne wsim podajesz, jedynyj Tworcze;* upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, usopszych rabiw twojich), * bo na Tebe upowannia pokław (pokłała, pokłały), * Tworcia, i budiwnyka, i Boha naszoho. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Tebe i stinu, i prystanyszcze majemo, * i mołytwenyciu błahospryjatływu do Boha, * jakoho Ty rodyła jesy, Bohorodyce beznewisna, * wirnych spasennia. Neporoczni, statija 1 Błażenni neporoczni w puti, szczo chodiat´ u zakoni Hospodnim. Pryspiw: Błahosłowen jesy, Hospody, nawczy mene ustawiw twojich. Abo: Pomjany, Hospody, duszu raba twoho (duszu raby Twojeji, duszi rabiw twojich). Błażenni, szczo zberihajut´ swidczennia joho, wsim sercem szukajut´ joho. Pryspiw. Dobryj dla: mene zakon ust twojich, bilsz, jak tysiaczi zołota i sribła. Pryspiw. Ruky twoji stworyły mene i zbuduwały mene. Pryspiw. Bo jakszczo b zakon twij ne buw mojim pouczenniam, todi zahynuw by ja u smyrenni mojim. Powik ne zabudu ustawiw twojich, bo w nych ożywyw Ty mene (3) Jektenija za pomerłych Dyjakon: Szcze i szcze w myri Hospodu pomolimsia. Ludy, na kożne proszennia: Hospody, pomyłuj. Szcze mołymoś za upokij duszi usopszoho raba bożoho (usopszoji raby Bożoji; dusz usopszych rabiw Bożych) (imja), i szczob prostytysia jomu (jij, jim) wsiakomu prohriszenniu, wolnomu i newolnomu. Szczob Hospod´ Boh oseływ duszu joho (jiji; duszi jich) de prawedni spoczywajut´. Myłosty Bożoji, carstwa nebesnoho i widpuszczennia hrichiw joho (jiji, jich) u Chrysta, bezsmertnoho caria i Boha naszoho, prosim. Ludy: Podaj, Hospody. Dyjakon: Hospodu pomolimsia. Ludy: Hospody, pomyłuj. Swiaszczenyk: Boże duchiw i wsiakoji płoti, Ty smert´ podoliw, i dyjawoła znyszczyw, i żyttia switowi Twojemu daruwaw. Sam, Hospody, upokoj duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby twoji; duszi usopszych rabiw twojich) (imja) u misci switłomu, u misci kwituczomu, u misci spokijnomu, zwidky wtekła bolizń, peczal i zitchannia; wsiake prohriszennia, wczynene nym (neju, nymy) słowom, abo diłom, abo pomysłom, jak błahyj i czołowikolubeć Boh prosty, bo nemaje czołowika, szczo żyw by, a ne zhriszyw; Ty bo odyn bez hricha, prawda twoja – prawda wo wiky, i słowo Twoje – istyna. Bo Ty jesy woskresennia, i żyttia, i upokij usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, usopszych rabiw twojich) [im‘ja], Chryste Boże nasz, i Tobi sławu wozsyłajemo, z beznaczalnym twojim Otcem, i preswiatym, i błahym, i żywotworiaszczym twojim Duchom, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy: Amiń. Neporoczni, statija 2 Twij ja – spasy mene. Pryspiw: Spase, spasy duszu raba twoho (raby Twojeji; duszi rabiw twojich). Switylnyk dla nih mojich zakon twij i switło dla steżok mojich. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu raba twoho (raby Twojeji; duszi rabiw twojich), Ja widkryw usta moji i dychnuw, bo zapowidej twojich prahnuw. Pryspiw. Spohlań na mene i pomyłuj mene, za prawom tych, szczo lublat´ imja Twoje. Pryspiw. Nechaj nabłyzyt´sia molinnia moje pered Tebe, Hospody, za słowom twojim wrozumy mene. Pryspiw. Żywa bude dusza moja i wozchwałyt´ Tebe, i prysudy twoji pomożut´ meni. Ja zabłudyw, jak owecza pohybłe, szukaj raba twoho, bo ja zapowidej twojich ne zabuw (3) Tropari za upokij, hłas 5 Pryspiw: Błahosłowen jesy, Hospody, nawczy mene ustawiw twojich. Swiatych łyk znajszow dżereło żyzni i rajśki dweri; * nechaj znajdu i ,ja put´ pokajanniam, * ja – pohybłe owecza, * pokłycz mene, Spase, i spasy mene. Pryspiw. Dawno wże z nebuttia stworyw Ty mene * i obrazom twojim bożestwennym wszanuwaw, * za poruszennia zapowidi * znowu mene powernuw u zemlu, z jakoji ja buw uziatyj, * ta do podoby Twojeji wozwedy, * szczob ja pryjniaw obraz dawnioji krasy. Pryspiw. Ja obraz neskazannoji Twojeji sławy, * chocz i noszu jazwy hrichowni. * Uszczedry Twoje stworinnia, Władyko, * i oczysty twojim myłoserdiam, * i bażanu bat´kiwszczynu podaj meni, * i wczyny mene znowu żytełem raju. Pryspiw. Wsi wy, szczo chodyły szlachom wuźkym i skorbotnym, * i, chrest jak jarmo w żytti wziawszy, za mnoju posliduwały u wiri, * pryjdit´, nasołodit´sia poczestiamy j winciamy nebesnymy, * szczo jich ja wam pryhotuwaw. Pryspiw. Ahncia bożoho wy propowiduwały * i buły zakołeni, nemow ahnci, * i do żyzni, szczo ne starije, a wiczno isnuje, * perestawyłysia wy, swiati; * joho usylno molit´, muczenyky, * szczob widpuszczennia dowhiw daruwaw. Pryspiw. Upokoj, Boże, raba twoho (rabu twoju, rabiw twojich) * i wczyny joho (jiji, jich) u raju, * de łyky swiatych, Hospody, * i prawednyky siajut´, jak swityła; * usopszoho raba twoho (usopszu rabu twoju, usopszych rabiw twojich) upokoj, * ne zważajuczy na wsi joho (jiji, jich) prohriszennia. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Trysiajnist´ jedynoho bożestwa błaho-czesno ospiwujemo, kłyczuczy: * Swiat jesy, Otcze beznaczalnyj, sobeznaczalnyj Synu i bożestwennyj Duchu, * proswity nas, szczo wiroju Tobi służymo, * i z wicznoho wohniu wyzwoły. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Radujsia, Czystaja, * szczo Boha płottiu porodyła na spasennia wsich; * czerez Tebe ludśkyj rid znajszow spasennia; * szczob i my czerez Tebe znajszły raj, * Bohorodyce czystaja, * błahosłowennaja. Ałyłuja, ałyłuja, ałyłuja, sława Tobi, Boże (3) Jektenija za pomerłych. Tropari, hłas 5 Upokoj, Spase nasz, iz prawednymy raba twoho (rabu twoju, rabiw twojich) * i oseły joho (jiji, jich) u dworach twojich, jak napysano. * Ne zważaj, jak błahyj, na prohriszennia joho (jiji, jich), wolni i newolni, * i wsi swidomi i neswidomi, Czołowikolubcze. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Wid Diwy zasiajaw Ty switowi, Chryste Boże, * i syniw switła neju pokazaw, pomyłuj nas. Psałom 50 Pomyłuj mene. Boże, po wełykij myłosti twojij, i po mnożestwu szczedrot twojich oczysty bezzakonnia moje. Najpacze obmyj mene z bezzakonnia moho i wid hricha moho oczysty mene. Bo bezzakonnia moje ja znaju i hrich mij je zawżdy peredo mnoju. Proty ,te6e: jedynoho ja zhriszyw i pered toboju zło wczynyw, to i prawyj Ty w słowach twojich i peremożesz, koły budesz sudyty. Ce bo w bezzakonniach ja zaczatyj i w hrichach rodyła mene maty moja. Ce bo istynu polubyw jesy, newidome j tajemne mudrosty swojeji jawyw Ty meni. Okropy mene issopom, i oczyszczusia, obmyj mene, i stanu biliszyj wid snihu. Daj meni poczuty radist´ i weselist´, zradijut´ kosti sokruszeni. Widwerny łyce Twoje wid hrichiw mojich i wsi bezzakonnia moji oczysty. Serce czyste utwory w meni. Boże, i ducha prawoho obnowy w nutri mojemu. Ne widkyń mene wid łycia twoho i Ducha twoho Swiatoho ne widijmy wid mene. Werny meni radist´ spasennia twoho i duchom władycznim utwerdy mene. Wkażu bezzakonnym dorohy twoji i neczestywi do Tebe nawernut´sia. Izbaw mene wid wyny krowy, Boże, Boże spasennia moho, i jazyk mij radisno prosławyt´ sprawedływist´ twoju. Hospody, huby moji widkryj, i usta moji spowistiat´ chwału twoju. Bo, jakby Ty żertwy zachotiw, daw by ja, ta wsepałennia ne myłe Tobi. Żertwa Bohowi – duch sokruszenyj, sercem sokruszenym i smyrennym Boh ne pohordyt´. Uszczasływ, Hospody, błahowolinniam twojim Sion i nechaj zdwyhnut´sia stiny jerusałymśki. Todi upodobajesz sobi żertwu prawdy, prynoszennia i wsepałennia, todi położat´ na wiwtar twij telciw. Kanon Hłas 6, pisnia 1 Irmos: Jak po suszi projszow Izrajil, po bezodni stopamy, baczaczy, jak honytel faraon potoplajet´sia, wzywaw: Pisniu peremohy Bohom spiwajmo. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich, Boh Izrajiliw. W nebesnych pałatach nepochytni muczenyky zawżdy molat´ Tebe, Chryste: * toho wirnoho (tu wirnu, tych wirnych), szczo joho (jiji, jich) Ty perestawyw wid zemli, * wicznych błah otrymaty spodoby. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji; duszi usopszych rabiw twojich). Uporiadkuwawszy wse żywe razom, miż nym i mene, czołowika smyrennia, * i wodnoczas i wełyczi, sotworyw jesy; * tomu j duszu raba twoho (raby, Twojeji; duszi rabiw twojich) Spase, upokoj. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Raju żytełem i hospodarem na poczatku Ty mene wczynyw, * a koły ja twoju zapowid´ perestupyw, Ty wyhnaw mene. * Tomu j duszu raby twoho (raby Twojeji; duszi rabiw twojich), Spase, upokoj. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Toj, szczo z rebra kołyś sotworyw buw, naszu pramatir, * z utroby Twojeji preczystoji płottiu zodiahajet´sia, * jakoju syłu smerty, Czystaja, rozruszyw. Pisnia 3 Irmos: Nema swiatoho, jak Ty, Hospody Boże mij, szczo woznis rih wirnych twojich, błahyj, i utwerdyw nas na kameni ispowidannia twoho. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich. Boh Izrajiliw. Zakonno postradały twoji muczenyky, żyttiedawcze, * i, wincem peremohy prykraszeni, rewno podajut´ wiczne izbawlinnia * wirnomu, szczo perestawywsia (wirnij, szczo perestawyłasia; wirnym, szczo perestawyłysia). Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji; duszi usopszych rabiw twojich). Powczywszy sperszu mnohymy czudamy i znakamy mene, zabłudnoho (zabłudnu; nas, zabłudnych), * naposlidku samoho sebe umaływ jesy, jak spiwstradnyk, * i, poszukawszy, znajszow i spas jesy. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Toho (tu, tych), szczo wid nestijkoji tlini mynułoho pryjszow (pryjszła, pryjszły) do Tebe, * spodoby, błahyj, żyty radisno w oselach wicznych, * oprawdawszy joho (jiji, jich) wiroju i błahodattiu. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Nema neporocznoji, jak Ty, preczysta Bohomaty, * bo Ty jedyna wid wiku zaczała w utrobi Boha istynnoho, * szczo rozruszyw smerty syłu. Jektenija za pomerłych. Sidalnyj, hłas 6 Woistynu wse sujeta, * a żyttia tiń i son, * bo daremne turbujet´sia wsiakyj, zemnorodnyj, * jak każe pysannia: * Koły i swit zdobudemo, todi j u hrib wsełymosia, * de wkupi cari i nyszczi. * Tomu, Chryste Boże, spoczyłoho raba twoho (spoczyłu rabu twoju, spoczyłych rabiw twojich) upokoj, * jak czołowikolubeć. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Wseswiata Bohorodyce, * w czasi żyttia moho ne ostaw mene, * ludśkomu zastupnyctwu ne dowir mene, * ałe sama zastupy i pomyłuj mene. Pisnia 4 Irmos: Chrystos moja syła – Boh i Hospod´; czesna cerkwa bohoprystojno spiwaje, wzywajuczy; wid pomysłu czystoho u Hospodi praznujuczy. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich, Boh Izrajiliw. Wyjawlajuczy, Władyko, najwyszcze piznannia premudrosty * i w darach najdoskonaliszu dobrotu, * Ty łyky muczenykiw do anheliw pryjednaw. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji; duszi usopszych rabiw twojich). Neskazannoji sławy Twojeji * spodoby, Chryste, toho (tu, tych), szczo do Tebe perestawywsia (perestawyłasia, perestawyłysia), * de je żytło tych, jaki weselat´sia, i Hołos czystoji radosty. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Pryjmy, Mnohomyłostywyj, toho (tu, tych), szczo bożestwennu władu twoju sławyt´ (sławlat´), * jakoho (jaku, jakych) Ty wid zemli pryjniaw i dytynoju (dit´my) switła wczynyw, * oczyszczujuczy imłu hrichownu. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Wmistyłyszczem preczystym, chramom preneporocznym, * kowczehom wseswiatym, diwstwennym miscem swiatosty * Tebe krasu Jakowa, wybraw Władyka. Pisnia 5 Irmos: Bożym switłom twojim, błahyj, ozory, molusia, duszi tych, szczo zarannia w lubowi zwertajut´sia do Tebe, szczob piznaty Tebe, Słowe Bożyj, istynnoho Boha, szczo wykłykaje z temriawy hrichownoji. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich, Boh Izrajiliw. Jak usich płodiw żertwa swiaszczenna i jak poczatok ludśkoho jestwa, muczenyky, * prynisszy sebe prosławłenomu Bohowi, * zawżdy wymolujut´ nam spasennia. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, duszi usopszych rabiw twojich). Nebesnoho perebuwannia, rozdawannia daruwań spodoby, Hospody, * nedawno spoczyłoho wirnoho raba twoho (spoczyłu wirnu rabu twoju, spoczyłych wirnych rabiw twojich), * podajuczy izbawlinnia wid hrichiw. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Ty jedynyj jestwom żywotworeć, * Ty błahosty woistynu nedoslidna bezodnia dobroty, * spoczyłoho (spoczyłu, spoczyłych;) carstwa Twoho spodoby, szczedryj, jedynyj bezsmertnyj. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Z Tebe, Władyczyce, dla switu narodżenyj, * kripostiu, i pisneju, i spasenniam staw dla pohybłych, * wyzwolajuczy wid adowych wrat tych, szczo z wiroju Tebe ubłażajut´. Pisnia 6 Irmos: Żytejśke more, schwylowane bureju napastej, baczaczy, i do tychoho prystanowyszcza Twoho prybihszy, kłyczu do Tebe: Wozwedy wid tlinnia żyttia moje, Mnohomyłostywyj. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich. Boh Izrajiliw. Na chresti pryhwożdennyj, zibraw Ty do sebe łyky muczenykiw, * szczo naslidujut´ strasti twoji, błahyj. * Tomu mołymosia Tobi: Do Tebe perestawłenoho (perestawłenu, perestawłenych) nyni upokoj. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji; duszi usopszych rabiw twojich). Koły w neskazannij sławi twojij pryjdesz na obłakach straszno sudyty wweś swit, * błahoizwol, Izbawytelu, wirnomu rabowi Twojemu (wirnij rabi twojij, wirnym rabam twojim), szczo joho (jiji, jich) wid zemli pryjniaw jesy, * switło zustrinuty Tebe. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Ty dżereło żyttia, Władyko, bożestwennoju mużnistiu wywodysz * zakowanoho raba twoho (zakowanu rabu twoju, zakowanych rabiw twojich), szczo do Tebe z wiroju widijszow (widijszła, widijszły), * i w rajśkych radoszczach wseły. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: U zemlu my powernułysia, zapowid´ bożu perestupywszy bożestwennu, * a czerez Tebe, Diwo, na nebo iz zemli my woznesłysia * i tliń smertnu otriasły. Jektenija za pomerłych. Kondak, hłas 8 Zi swiatymy upokoj, Chryste, * duszu raba twoho (duszu raby Twojeji, duszi rabiw twojich), * de nemaje bolizni, ni peczali, * ni zitchannia, * ałe żyttia bezkoneczne. Ikos Sam odyn jesy bezsmertnyj, szczo sotworyw i zbuduwaw czołowika, a my, zemni, z zemli utworeni i w tuju ż zemlu pidemo, bo tak zweliw Ty, szczo utworyw mene i skazaw meni, szczo – zemla jesy, i w zemlu widijdesz, kudy wsi my ludy pidemo, z nadhrobnym rydanniam spiwajuczy pisniu: Ałyłuja. Pisnia 7 Irmos: Rosodajnoju oto wczynyw anheł picz dla prepodobnych otrokiw, a welinnia boże, szczo chałdejiw opalało, prynewołyło muczytela kłykaty: Błahosłowen jesy, Boże otciw naszych. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich, Boh Izrajiliw. Izbawłeni Twojeju krowju wid perszoho perestupu muczenyky * i, swojeju krowju okropywszysia, proobrazujut´ jawno Twoje zakołennia: * Błahosłowen jesy, Boże otciw naszych. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, duszi usopszych rabiw twojich). Prelutu smert´ umertwyw jesy, Słowe żywonaczalnyj, * to pryjmy nyni u wiri spoczyłoho (spoczyłu, spoczyłych), szczo sławyt´ (sławlat´), wyhołoszujuczy, Chryste: * Błahosłowen jesy, Boże otciw naszych. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Wdunuwszy duszu w mene, czołowika, p6-dychom bożestwennym, bohonaczalnyj Władyko, * spoczyłoho (spoczyłu, spoczyłych) carstwa twoho spodoby, szczob spiwaw (spiwała, spiwały) Tobi, Spase: * Błahosłowen jesy, Boże otciw naszych. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Wyszcze wsiakoho tworinnia, Preneporoczna, stała jesy, zaczawszy Boha, * szczo wrata smerty sokruszyw i zasuwy jich rozbyw. * Tomu Tebe, Czysta, my, wirni, w pisniach sławymo jak Bohomatir. Pisnia 8 Irmos: Iz połumja prepodobnym Ty rosu wytoczyw i żertwu prawednoho wodoju spaływ, bo wse tworysz, Chryste, jak tilky zachoczesz. Tebe prewoznosymo na wsi wiky. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich. Boh Izrajiliw. Kripko podwyhy pokazawszy, muczenyky Chrystowi, strastoterpci, * wy prykrasyłysia wincem peremohy, wzywajuczy: * Tebe prewoznosymo, Chryste, na wiky. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, duszi usopszych rabiw twojich). Wirnych, szczo swiaszczenno żyttia ostawyły i do Tebe, Władyky, pryjszły, * pryjmy i łahidno upokoj jak myłoserdnyj * – tych, szczo Tebe prewoznosiat´ na wsi wiky. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Błahoizwol, Spase, nyni w zemli łahidnych osełytysia wsim, szczo peredsze spoczyły, * oprawdawszy wiroju w Tebe i błahodattiu * tych, szczo Tebe prewoznosiat´ na wsi wiky. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Wsi Tebe ubłażajemo, Wsebłażenna, szczo rodyła Słowo woistynu suszcze błażenne, * szczo rady nas płottiu stało. * Joho prewoznosymo na wsi wiky. Pisnia 9 Irmos: Boha ludiam nemożływo wydity, na nioho j czyny anhelśki ne, smijut´ dywytyś, a czerez Tebe, Wseczysta, zjawyłosia ludiam Słowo wopłoczene. Joho wełyczajuczy z nebesnym wojinstwom, Tebe ubłażajemo. Pryspiw: Dywnyj Boh u swiatych swojich. Boh Izrajiliw. Nadija skripyła łyky muczenykiw i okryłyła połumjanu lubow do Tebe, * i cym woistynu naznamenuwała neporusznyj upokij buduczoho, * jakoho, Błaże, perestawłenoho wirnoho (perestawłenu wirnu, perestawłenych wirnych) otrymaty spodoby. Pryspiw: Upokoj, Hospody, duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, duszi usopszych rabiw twojich). Switłoho j bożestwennoho siajannia twoho, Chryste, błahoizwol zaznaty z wiroju perestawłenomu (perestawłenij; perestawłenym), * darujuczy jomu (jij, jim), jak jedynyj myłostywyj, upokij na łoni Awraamowim, * i wicznoho błażenstwa spodoby. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Ty jestwom błahyj i myłoserdnyj, i datel myłosty, i myłoserdia bezodnia: * toho (tu, tych), szczo z cioho miscia złoby i tini smertnoji Ty perestawyw, * wseły tam, de Twoje. Spase, switło siaje. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Za pokrow swiatyj, Czystaja, wyznajemo Tebe, i za kowczeh, i skryżal zakonu i błahodati; * bo czerez Tebe Proszczennia darowano * oprawdanym krowju wopłoczenoho z Twojeji utroby, Wseneporoczna. Dostojno je woistynu wełyczaty błażennoju Tebe, Bohorodyciu, prysnobłażennu, i preneporocznu, i Matir Boha naszoho. Czesniszu wid cheruwymiw i nezriwnianno sławniszu wid serafymiw, szczo bez zotlinnia Boha Słowo porodyła, suszczu Bohorodyciu, Tebe wełyczajemo. Jektenija za pomerłych. Samohłasni Iwana monacha Hłas 1: Jaka żytejśka nasołoda buwaje wilna wid peczali? * Jaka sława stojit´ na zemli nezminna? * Use wid tini słabsze, use wid sniw obłudnisze; * odna myt´, i wse ce smert´ zabyraje. * Ałe w switli, Chryste, łycia Twoho i w nasołodi Twojeji krasy, *,koh6 Ty wybraw jesy, upokoj, * jak czołowikolubeć. . Hłas 2: O, Hore meni; jakyj podwyh dowerszuje dusza, * koły rozłuczajet´sia z tiłom. * O, Hore, jak todi płacze wona, * i nemaje nikoho, chto pomyłuwaw by jiji. * Do anheliw oczi pidnosyt´, daremne mołyt´sia; * do ludej ruky prostiahaje, * nemaje, chto pomih by. * Tomu, wozlubłeni brattia moji, pomysływszy pro korotke nasze żyttia * prosim u Chrysta upokojennia dla perestawłenoho (perestawłenoji, perestawłenych), * a duszam naszym wełykoji myłosty. Hłas 3: Wse sujeta ludśka, * szczo ne załyszajet´sia po smerti. * Ne załyszajet´sia bahatstwo, ni suprowodyt´ sława, * bo, koły pryjszła smert´, use ce propało. * Tomu do Chrysta bezsmertnoho wzywajmo: * Perestawłenoho (perestawłenu, perestawłenych) wid nas upokoj * tam, de wsich, szczo weselat´sia, osela. Hłas 4: De je myrśka prystrast´? * De mrija pro doczasne? * De zołoto i sribło? * De mnożestwo rabiw i hamir? * Use – poroch, use – popił, use – tiń. * Ałe pryjdit´, zakłyczmo do bezsmertnoho caria: * Hospody, spodoby wicznych błah twojich perestawłenoho (perestawłenu, perestawłenych) wid nas, * upokojuczy joho (jiji, jich) u nestarijuczim błażenstwi twojim. Hłas 5: Zhadaw ja proroka, szczo kłykaw: * Ja je zemla i popił. * I szcze rozhlanuw u hrobach i pobaczyw kosti obnażeni, i skazaw: * Chto ż tut car, abo wojin, * abo bahatyj, abo wbohyj, * abo prawednyk, abo hrisznyk? * Ałe upokoj, Hospody, z prawednymy raba twoho (rabu twoju, rabiw twojich). Hłas 6: Poczatkom meni i ustrojem stało tworcze Twoje welinnia, * bo Ty schotiw z newydymoho i wydymoho jestwa żywym mene u strojity. * Iz zemli tiło moje utworyw jesy,* a duszu daw. meni twojim bożestwennym* i żywotworczym dychanniam. * Tomu, Chryste, raba Twoho (rabu twoju, rabiw twojich) * u krajini żywych jiw oselach prawednych upokoj. Hłas 7: Na obraz twij i na podobu utworyw Ty na poczatku czołowika; * w raju postawyw Ty wołodity twojim tworinniam; * ta, zawystiu dyjawoła spokuszenyj, win Jiżu spożyw, * zapowidej twojich perestupnykom staw. * Tomu Ty, Hospody, prysudyw jomu znowu powernutysia w zemlu, * z jakoji win buw uziatyj, * i wyprosyty upokojennia. Hłas 8: Płaczu i rydaju, koły rozdumuju pro smert´, * i baczu u hrobi łeżaczu, na obraz Bożyj utworenu, naszu krasu, * nepodibnu, bezsławnu, bez wyhladu. * O, czudo, szczo ce za tajna stałasia z namy? * Jak my peredani tlinniu? * Jak złuczyłysia zi smertiu? * Woistynu, jak napysano, * welinniam Boha, szczo podaje upokojennia spoczyłomu (spoczylij, spoczyłym). Błażenni, hłas 6 U carstwi twojim, koły pryjdesz, pomjany nas, Hospody. Błażenni wbohi duchom, bo jich je carstwo nebesne. Błażenni płaczuczi, bo wony utiszat´sia. Błażenni łahidni, bo wony naslidiat´ zemlu. Błażenni hołodni i sprahneni prawdy, bo wony nasytiat´sia. Błażenni myłostywi, bo wony pomyłuwani budut´. Rozbijnyka, szczo na chresti zakłykaw do Tebe, Chryste: Pomjany mene, * za joho pokajannia napered uczynyw Ty żytełem raju; * i mene spodoby, nedostojnoho. Błażenni czysti sercem, bo wony Boha pobaczat´. Ty, szczo żyttiam wołodijesz i smertiu, * u dworach swiatych upokoj toho (tu, tych), koho pryjniaw jesy z doczasnoho; * pomjany j mene, koły pryjdesz, u carstwi twojim. Błażenni myrotworci, bo wony synamy bożymy nazwut´sia. Duszamy wołodijesz i tiłamy, * u twojich rukach nasze dychannia, poticho oskorbłenych, * upokoj u krajini prawednych raba (rabu, rabiw), * szczo joho (jiji, jich) Ty perestawyw. Błażenni wyhnani za prawdu, bo jich je carstwo nebesne. Chrystos Tebe upokojit´ u krajini żywych, * i dweri raju nechaj widczynyt´ Tobi, * i żytełem carstwa pokaże Tebe, * i widpuszczennia dast´ Tobi, * w czomu zhriszyw jesy w żytti, chrystolubcze (zhriszyła jesy w żytti, chrystolubyce; zhriszyły wy w żytti, chrystolubci). Błażenni wy, koły zneważatymut´ was, i wyżenut´, i howorytymut´ usiake łyche słowo na was neprawdywo, mene rady. Wyjdim i pobaczymo w hrobach, * szczo nahi kosti – ludyna, * pożywa czerwy i smorid, * i piznajmo, szczo take bahatstwo, * dobro, syła i krasa. Radujtesia i weselit´sia, bo nahoroda wasza wełyka na nebesach. Posłuchajmo, szczo kłycze Wsederżytel: * Hore tym, szczo chotiat´ pobaczyty strasznyj deń Hospodnij. * Win bo je temriawa, * bo wohnem wyprobowujet´sia wse. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Beznaczalnym i rodżenniam, i pochodżenniam pokłoniajut´sia: * Otcewi, szczo rodyw; * Syna sławlu rodżenoho; * ospiwuju z Otcem i Synom * riwnosiajnoho Ducha Swiatoho. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Jak Ty, Diwo, dajesz mołoko iz hrudej twojich? * Jak hodujesz Ty toho, chto hoduje tworinnia? * Bo znaje toj, szczo wytoczyw wodu z kamenia, * żyły wodiani dla sprahłych ludej, jak napysano. Prokimen Dyjakon: Bud´mo uważni. Swiaszczenyk: Myr wsim. Dyjakon: Premudrist´, bud´mo uważni. Prokimen, hłas 6: Błażenna put´, na jaku jdesz nyni, dusze, bo Tobi pryhotowłene misce upokojennia. Stych: Do Tebe, Hospody, wzywatymu, szczob ne widwertawsia Ty mowczky wid mene (Ps.27,1). Apostoł Dyjakon: Premudrist´. Czyteć: Do Sołunian perszoho posłannia swiatoho apostoła Pawła czytannia. Dyjakon: Bud´mo uważni. Czyteć czytaje apostoł: 1 do Sołunian 4,13-17. Brattia, ne choczemo, szczob wy ne znały szczodo pomerłych, szczob wy ne sumuwały, jak inszi, szczo ne majut´ nadiji. Bo my wirujemo, szczo, jak Isus pomer i woskres, tak i tych, szczo usnuły w Isusi, Boh prywede z nym. Ce bo my wam każemo słowom Hospodnim: My, szczo żywemo, szczo załyszymosia do prychodu Hospoda, ne wyperedymo pokijnych. Bo sam Hospod´ na danyj znak, na hołos archanheła ta pry surmi bożij, zijde z neba, i najpersze woskresnut´ ti, szczo wmerły u Chrysti. Potim że my, szczo załyszymosia pry żytti, budemo razom z nymy wziati na chmarach u powitria nazustricz Hospodowi, i tak zawżdy budemo z Hospodom. Swiaszczenyk: Myr Tobi. Dyjakon: Premudrist´, bud´mo uważni. Ludy: Ałyłuja, hłas 6. Błażen, jakoho wybraw i pryjniaw Ty, Hospody. Jewanhelije Dyjakon: Premudrist´, prosti, wysłuchajmo swiatoho jewanhelija. Swiaszczenyk: Myr wsim. Ludy: I duchowi Twojemu. Swiaszczenyk: Wid Iwana swiatoho jewanhelija czytannia. Ludy: Sława Tobi, Hospody, sława Tobi. Dyjakon: Bud´mo uważni. I czytaje jewanhelije Iwana 5,24-30. Skazaw Hospod´ judejam, jaki do nioho pryjszły: Istynno, istynno każu wam: Chto słuchaje moje słowo i wiruje w toho, chto posław mene, maje żyttia wiczne, i na sud ne prychodyt´, bo wid smerty perejszow u żyttia. Istynno, istynno każu wam: Nadchodyt´ czas, ba wże j teper win, koły pomerli poczujut´ hołos Syna Bożoho i, poczuwszy, ożywut´. Bo, jak Oteć maje żyttia u sobi, tak i Synowi daw, szczob maw żyttia u sobi, i daw jomu władu sud czynyty, bo win – Syn czołowiczyj. Ne dywujtesia ciomu, bo nadchodyt´ czas, koły wsi, szczo w hrobach, poczujut´ joho hołos, i wyjdut´ ti, szczo czynyły dobro, na woskresennia żyttia, a ti, szczo czynyły zło, na woskresennia sudu. Ne możu ja niczoho dijaty wid sebe samoho. Ja sudżu, tak jak czuju, i sud mij sprawedływyj, bo ja szukaju ne mojeji woli, ałe woli toho, chto posław mene.; Ludy: Sława Tobi. Hospody, sława Tobi. Jektenija za pomerłych Dyjakon: Szcze i szcze w myri Hospodu pomolimsia. Ludy, na. kożne proszennia: Hospody, pomyłuj (3) Szcze mołymoś za upokij duszi usopszoho raba Bożoho (usopszoji raby Bożoji; dusz usopszych rabiw Bożych) (imja), i szczob prostytysia jomu (jij, jim) wsiakomu prohriszenniu, wolnomu i newolnomu. Szczob Hospod´ Boh oseływ duszu joho (jiji; duszi jich), de prawedni spoczywajut´. Myłosty bożoji, carstwa nebesnoho i widpuszczennia hrichiw joho (jiji, jich) u Chrysta, bezsmertnoho caria i Boha naszoho, prosim. Ludy: Podaj, Hospody. Dyjakon: Hospodu, pomolimsia. Ludy: Hospody, pomyłuj. Swiaszczenyk: Boże duchiw i wsiakoji płoti, Ty smert´ podoław, i dyjawoła znyszczyw, i żyttia switowi Twojemu daruwaw. Sam, Hospody, upokoj duszu usopszoho raba Twoho (usopszoji raby Twojeji; duszi usopszych rabiw twojich) [imja] u misci switłomu, u misci kwituczomu, u misci spokijnomu, zwidky wtekła bolizń, peczal i zitchannia; wsiake prohriszennia, wczynene nym (neju, nymy) słowom, abo diłom, abo pomysłom, jak błahyj i czołowikolubeć Boh prosty, bo nemaje czołowika, szczo żyw by, a ne zhriszyw; Ty bo odyn bez hricha, prawda twoja – prawda wo wiky, i słowo Twoje – istyna. Bo Ty jesy woskresennia, i żyttia, i upokij usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, usopszych rabiw twojich) [imja], Chryste Boże nasz, i Tobi sławu wozsyłajemo, z beznaczalnym twojim Otcem, i preswiatym, :. błahym, i żywotworiaszczym twojim Duchom, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy: Amiń. Ostannie ciłuwannia Stychyry podibni: Koły iz drewa, hłas 2 Pryjdit´, brattia, ostannie ciłuwannia dajmo pomerłomu (pomerlij, pomerłym), * diakujuczy Bohowi, * win bo widijszow (wona bo widijszła, wony bo widijszły) wid ridni swojeji * i do hrobu spiszyt´ (spiszyt´). * Uże ne żuryt´sia (żuriat´sia) pro sujetu switu i pro mnohostrasne tiło. * De dyni ridnia i druzi? * Oś my rozłuczajemosia. * Szczob joho (jiji, jich) upokojity, Hospodu pomolimsia. Skaży nam nyni, brate (sestro), * kudy jdesz wid nas mowczky, bez słowa? * Wernysia, płacz bat´ka j materi potisz * i druziw zaspokoj. * Hlań na jich płacz i slozy, szczo teczut´ za toboju. * De ż nyni ridnia i druzi? * Oś bo rozłuczajemosia. * Woistynu, sujeta – wse ludśke. Ja do Hospoda Boha, suddi moho, idu, * szczob stanuty na sudyszczi i daty odwit za diła moji. * Otoż was błahaju: Molit´sia za mene, * szczob Spas myłostywyj buw dla mene w deń sudnyj. * Oś bo rozłuczajemosia. * Woistynu, sujeta – wse ludśke. Koły duszu wid tiła majut´ schopyty straszni anheły, * wona zabuwaje wsich ridnych i znajomych * i żuryt´sia, jak staty na majbutnich sudyszczach, * pro rozriszennia J wid sujety i mnohostradalnoho tiła; * todi, błahajuczy suddiu, wsi molimsia, * szczob Hospod´ prostyw, szczo wona wczynyła. Jake żyttia nasze? * Woistynu, cwit, i dym, i rosa ranisznia. * Toż pryjdit´ i pobaczymo na hrobach jasno, * de tiłesna krasa, de mołodist´, de oczi i wyd tiłesnyj. * Use ziwjało, jak trawa, wse mynułosia. * Pryjdit´, do Chrysta prypadimo zi slozamy; Jaka rozłuka, o, brattia, jakyj płacz, * jake rydannia w teperiszniu chwyłynu! * Toż pryjdit´ i ciłujte toho (tu, tych), szczo małoszczo buw (buła, buły) z namy. * Bo peredajet´sia (peredajut´sia) hrobowi, kamenem nakrywajet´sia (nakrywajut´sia), * u t´mu wselajet´sia (wselajut´sia), z mertwymy pohrebajet´sia (pohrebajut´sia), * i wid usich ridnych i druziw nyni rozłuczajet´sia (rozłuczajut´sia); * szczob joho (jiji, jich) upokojity, Hospodu pomolimsia. Hłas 6: Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Jakszczo za odnoho (odnu): Baczaczy mene, jak łeżu bezhłasnyj i bez dychannia, * zapłaczte po meni, brattia i druzi, ridni i znajomi. * Bo wczorasznioho dnia rozmowlaw (rozmowlała) ja z wamy, * ta nespodiwano najszła na mene straszna hodyna smertna. * Pryjdit´ że wsi, szczo lubyte mene, i ciłujte mene ostannim ciłuwanniam. * Bo wże bilsze z wamy ne budu chodyty, ani rozmowlaty, * bo do Suddi widchodżu, de nemaje spryjannia, * bo rab i władyka razom predstojat´, * car i wojin, bahatyj i wbohyj u riwnim dostojinstwi. * Bo kożen za swoji wczynky prosławyt´sia abo postyłajet´sia. * Proszu ż usich i błahaju: * molit´sia bezperestanno za mene Chrystu Bohowi, * szczob za hrichy moji ja ne buw zwedenyj (ne buła zwedena) na misce muky, * ałe szczob oseływ mene tam, de je switło żyttia. Jakszczo za bahatioch: Baczaczy nas, jak łeżymo bezhłasni i bez dychannia, * zapłaczte po nas, brattia i druzi, ridni i znajomi. * Bo wczorasznioho dnia rozmowlały my z wamy, * ta nespodiwano najszła na nas straszna hodyna smertna. * Pryjdit´ że wsi, szczo lubyte nas, i ciłujte nas ostannim ciłuwanniam. * Bo wże bilsze z wamy ne budemo chodyty, ani rozmowlaty, * bo do Suddi widchodymo, de nemaje spryjannia, * bo rab i władyka razom predstojat´, * car i wojin, bahatyj i wbohyj u riwnim dostojinstwi. * Bo kożen za swoji wczynky prosławyt´sia abo postyłajet´sia. * Prosymo ż usich i błahajemo: * molit´sia bezperestanno za nas Chrystu Bohowi, * szczob za hrichy naszi my ne buły zwedeni na misce muky, * ałe szczob oseływ nas tam, de je switło żyttia. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Spasy tych, szczo nadijut´sia na Tebe, * Maty nezachodiaczoho Soncia, Bohorodytelko, błahajemo, * umoły twojimy mołytwamy prebłahoho Boha, * szczob upokojiw perestawłenoho raba (perestawłenu rabu, perestawłenych rabiw), * de spoczywajut´ prawednych duchy, * jawy joho (jiji, jich) naslidnykom (naslidnyceju, naslidnykamy) bożestwennych błah w oselach prawednych, * na pamjat´ wicznuju. Swiatyj Boże, swiatyj kripkyj, swiatyj bezsmertnyj, pomyłuj nas (3). Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Preswiata Trojce, pomyłuj nas; Hospody, oczysty hrichy naszi; Władyko, prosty bezzakonnia naszi; Swiatyj, posity i zciły nemoczi naszi imeny twoho rady. Hospody, pomyłuj (3) Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Otcze nasz, Ty, szczo jesy na nebesach, nechaj swiatyt´sia imja Twoje, nechaj pryjde carstwo Twoje, nechaj bude wola twoja, jak na nebi, tak i na zemli. Chlib nasz nasuszcznyj daj nam dneś; i prosty nam dowhy naszi, jak i my proszczajemo dowżnykam naszym; i ne wwedy nas u spokusu, ałe izbaw nas wid łukawoho. Swiaszczenyk: Bo Twoje jest´ carstwo, i syła, i sława, Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy: Amiń. Tropari, hłas 4 Z duchamy prawednych pomerłych * duszu raba twoho (raby Twojeji; duszi rabiw twojich). Spase, upokoj * i zbereży jiji (jich) u błażennij żyzni * u Tebe, Czołowikolubcze. U twojim misci spoczynku. Hospody, * de wsi swiati twoji spoczywajut´, * upokoj i duszu raba twoho (raby Twojeji; duszi rabiw twojich), * bo Ty jedynyj Czołowikolubeć. Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi. Ty jesy Boh, szczo do adu zijszow * i z uz rozriszyw zakowanych, * sam i duszu raba twoho (raby Twojeji, duszi rabiw twojich) upokoj. I nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Bohorodycznyj: Jedyna czysta i neporoczna Diwo, * szczo Boha bez simeny porodyła, * moły, szczob spasłasia dusza joho (jiji, spasłysia duszi jich). Jektenija za pomerłych Dyjakon: Szcze i szcze w myri Hospodu pomolimsia. Ludy, na. kożne proszennia: Hospody, pomyłuj (3) Szcze mołymoś za upokij duszi usopszoho raba bożoho (usopszoji raby Bożoji; dusz usopszych rabiw Bożych) (imja), i szczob prostytysia jomu (jij, jim) wsiakomu prohriszenniu, wolnomu i newolnomu. Szczob Hospod´ Boh oseływ duszu joho (jiji; duszi jich), de prawedni spoczywajut´. Myłosty bożoji, carstwa nebesnoho i widpuszczennia hrichiw joho (jiji, jich) u Chrysta, bezsmertnoho caria i Boha naszoho, prosim. Ludy: Podaj, Hospody. Dyjakon: Hospodu, pomolimsia. Ludy: Hospody, pomyłuj. Swiaszczenyk: Boże duchiw i wsiakoji płoti, Ty smert´ podoław, i dyjawoła znyszczyw, i żyttia switowi Twojemu daruwaw. Sam, Hospody, upokoj duszu usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji; duszi usopszych rabiw twojich) (imja) u misci switłomu, u misci kwituczomu, u misci spokijnomu, zwidky wtekła bolizń, peczal i zitchannia. Wsiake prohriszennia, wczynene nym (neju, nymy) słowom, abo diłom, abo pomysłom, jak błahyj i czołowikolubeć Boh prosty, bo nemaje czołowika, szczo żyw by, a ne zhriszyw; Ty bo odyn bez hricha, prawda twoja – prawda wowiky, i słowo Twoje – istyna. Bo Ty jesy woskresennia, i żyttia, i upokij usopszoho raba twoho (usopszoji raby Twojeji, usopszych rabiw twojich) (imja), Chryste Boże nasz, i Tobi sławu wozsyłajemo, z beznaczalnym twojim Otcem, i preswiatym, i błahym, i żywotworiaszczym twojim Duchom, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy: Amiń. Widpust Dyjakon: Premudrist´. Ludy: Czesniszu wid cheruwymiw i nezriwnianno sławniszu wid serafymiw, szczo bez zotlinnia Boha Słowo porodyła, suszczu Bohorodyciu, Tebe wełyczajemo. Swiaszczenyk: Sława Tobi, Chryste Boże, upowannia nasze, sława Tobi. Ludy: Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Hospody, pomyłuj (3).Błahosłowy. Chrystos, szczo woskres iz mertwych, istynnyj Boh nasz, mołytwamy preczystoji swojeji Materi, swiatych sławnych i wsechwalnych apostoliw, prepodobnych i bohonosnych otciw naszych i wsich swiatych, duszu raba swoho (imja), szczo perestawywsia wid nas (duszu raby swojeji (imja), szczo perestawyłasia wid nas; duszi rabiw swojich., (imja), szczo perestawyłysia wid nas), w oselach prawednych osełyt´, na łoni Awraama upokojit´, i do prawednych pryczysłyt´, i nas pomyłuje i spase, jak błahyj i czołowikolubeć. Ludy: Amiń. Wicznyj upokij podaj, Hospody, prysnopamjatnomu rabu Twojemu (prysnopamjatnij rabi twojij, prysnopamjatnym rabam twojim) (imja), i sotwory jomu (jij, jim) wicznuju pamjat´. Ludy: Wicznaja pamjat´ (3). Proszczalna mołytwa Hospod´ Isus Chrystos, Boh nasz, szczo swiatym swojim uczenykam i apostołam daw bożestwenni zapowidi wjazaty i rozriszaty hrichy padszych, a wid nych takoż i my pryjniały powynnist´ te same tworyty, nechaj prostyt´ Tobi, duchowne czado (nechaj prostyt´ wam, duchowni czada), jakszczo Ty szczoś uczynyw (uczynyła; jakszczo wy szczoś uczynyły) w nyniszniomu wici, wolne czy newolne, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Amiń. Widchodiaczy do hrobu spiwajemo: Swiatyj Boże, swiatyj kripkyj, swiatyj bezsmertnyj, pomyłuj nas. Koły wkładeno tiło do hrobu, swiaszczenyk, uziawszy łopatoju zemlu, kydaje jiji chrestowydno nad tiłom i każe: Hospodnia zemla i pownota jiji, wsełenna, i wsi, szczo żywut´ na nij. Swiaszczenyk zapeczatuje hrib, każuczy: Zapeczatujet´sia hrib cej do druhoho prychodu Chrystowoho: W imja Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha. Amiń.
