У таїнстві вінчання Церква проголошує покликання подругів “царювати з Христом”. Молодята, немов князі в день коронації, одержують найкраще земське спадкоємство від свого найлюбішого Отця, небесного царя. Цей дарунок, це друга людина – супутник (супутниця) в цій життєвій мандрівці.
Молодята стають владиками домашньої Церкви. Домашній стіл повинен стати святою трапезою; покуття з іконами, принесеними з церкви після вінчання для благословення, має нагадувати їм іконостас, а подружнє ложе повинно бути їхнім “святеє святих”.
Вінки нагадують їм також про нагороду, що її одержують мученики за самопожертву. У християнському подружжі чоловік і жінка служать одне одному і своєму потомству в послусі Христовому (див. Еф. 5,21).
На початку чину вінчання священик питається молодят про їх подружню згоду – їх “тверду думку взяти собі за жінку/мужа ту/того, що бачать перед собою”. Ця “тверда думка” – це вислів таїнства подружжя, яку доповнюють урочистим обігом, коли молодята заявляють, що не залишать одне одного аж до смерти. Пресвята Тройця і всі святі є основою подружнього життя, тому чоловік і жінка знаходять силу себе взаємно любити, шанувати і долати різні труднощі. Звінчані славою і честю Христовою (цебто, його хрестом), вони одержують надприродну силу, якої хрест є джерелом.
Символом подружньої єдности є обряди спільної чаші, в’язання рук молодят (вишитим рушником) та потрійного обходу довкруги тетраподу. Це старовинні звичаї, спільні цілому візантійському сходові і потверджені в нашій традиції у Требнику, що його видав митрополит Андрей Шептицький у 1925 році.
Обряд заручин
Ті, що хочуть вінчатися, очікують перед дверми церкви – жених праворуч, невіста ліворуч. Священик благословить молодих тричі і вводить їх до притвору храму.
Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди : Амінь.
Диякон: Господу помолімся.
Л.: Господи, помилуй.
Свящ.: Боже вічний, ти зібрав воєдино віддалених від себе і встановив для них нерозривний союз любови, ти благословив Ісака й Ревеку і вчинив їх наслідниками твоєї обітниці; сам благослови і рабів твоїх, Сім’я) і (ім’я), наставляючи їх на всяке добре діло.
Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Свящ.: Мир всім.
Л.: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші Господеві приклоніть.
Л.: Тобі, Господи.
Священик: Господи Боже наш, ти зпоміж народів найперше обручив Церкву, діву чисту, благослови ці заручини, і з’єднай, і охорони рабів твоїх цих у мирі й однодумності.
Бо тобі належить усяка слава, честь і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і. повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Накладання перстенів
Священик робить перстнем знак хреста над головою жениха і накладає перстень на праву руку:
Заручається раб божий (ім’я) з рабою божою (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Так само й невісті:
Заручається раба божа (ім’я) з рабом божим (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Молитва
Господу помолімся.
Л.: Господи, помилуй.
Свящ:. Господи Боже наш, ти був супутником слуги патріярха Авраама в Месопотамії, посилаючи висватати дружину для пана його Ісаака, і відкрив йому через черпання води, щоб заручити Ревеку. Сам благослови заручини рабів твоїх, (ім’я) і (ім’я), і утверди промовлене ними слово, утверди їх святим твоїм з’єднанням.
Бо ти спочатку створив мужеську стать і жіночу, і ти з’єднуєш з мужем жену на поміч і на сприймання людського роду. Сам, отже, Господи Боже наш, ти, що послав істину в насліддя твоє і обітницю твою рабам твоїм, отцям нашим, вибранцям твоїм з роду в рід, зглянься на раба твого (ім’я) і на рабу твою (ім’я), і утверди заручених у вірі, і єдинодумстві, і істині, і любові. Ти бо, Господи, показав встановлення заручин і утвердження всього.
Через перстень була дана влада Йосифові в Єгипті, через перстень прославився Даниїл у країні вавилонській, через перстень виявилася істина Тамари, через перстень Отець наш небесний щедрий був до сина свого: Дайте бо, мовить, перстень на правицю його, і, заколовши годоване теля, їжмо, і веселімся. Сама правиця твоя, Господи, озброїла Мойсея в Червоному морі, словом бо твоїм істинним небеса утвердилися і земля оснувалася; і правиця рабів твоїх благословиться словом твоїм могутнім і раменом твоїм високим.
Сам, отже, і нині, Владико, благослови це накладання перстенів благословенням небесним, і ангел твій нехай іде перед ними в усі дні життя їх.
Бо ти благословляєш і освячуєш усе, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Священик іде перед зарученими до тетраподу.
Псалом 127
Блаженні всі, що бояться Господа, що ходять путями його.
Плоди праці твоєї будеш їсти, щасливий ти, і добре тобі буде.
Жінка твоя–неначе лоза плодовита на краях дому твого.
Сини твої –як парості оливки, навкруг трапези твоєї.
Ось так благословляється чоловік, що боїться Господа.
Благословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні життя твого.
І побачиш синів твоїх синів. Мир на Ізраїля.
Вислів подружньої згоди
Запитує священик жениха: Чи маєш ти, (ім’я), добру й непримушену волю та тверду думку взяти собі за дружину (ім’я), що її тут перед собою бачиш?
Жених: Маю, чесний отче.
Чи не прирікав ти іншій невісті?
Жених: Не прирікав, чесний отче.
Священик звертається до невісти: Чи маєш ти, (ім’я), добру й непримушену волю та тверду думку взяти собі за мужа (ім’я), що його тут перед собою бачиш?
Невіста: Маю, чесний отче.
Чи не прирікала ти іншому мужеві?
Невіста: Не прирікала, чесний отче.
Чин вінчання
Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Люди : Амінь.
Мирна єктенія
Диякон: В мирі Господу помолімся.
Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй.
За мир з висот і спасення душ наших Господу помолімся.
За мир всього світу, добрий стан святих божих церков і з’єднання всіх Господу помолімся.
За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом божим входять до нього, Господу помолімся.
За святішого вселенського архиєрея (ім’я), папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого (ім’я), і за преосвященнішого архиєпископа й митрополита нашого Кир (ім’я), боголюбивого єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господу помолімся.
За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господу помолімся.
За рабів божих (ім’я) і (ім’я), що нині з’єднуються одне з одним у спільноту подружжя, і за спасення їх Господу помолімся.
Щоб благословенне було це подружжя, як те, що в Кані галилейській, Господу помолімся.
Щоб дані були їм доброчесність і плід утроби на добро, Господу помолімся.
Щоб вони звеселилися, дивлячись на синів своїх і дочок, Господу помолімся.
Щоб дарувалося їм благословення у дітях і життя бездоганне, Господу помолімся.
Щоб дарував їм і нам усе, чого для спасення просимо, Господу помолімся.
Щоб ізбавитися їм і нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Л.:Тобі, Господи.
Свящ:. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Молитва
Господу помолімся.
Л.: Господи, помилуй.
Свящ.: Боже пречистий і всієї тварі сотворителю, ти через твоє чоловіколюбіє ребро праотця Адама переобразив у жінку, і благословив їх, і сказав: Ростіть і множіться, і володійте землею; і обоє їх в 4 одне злучив, бо ради того оставить чоловік отця свого і матір і прилучиться до дружини своєї, і будуть двоє, як одне тіло; і кого Бог злучив, людина нехай не розлучає.
Ти благословив раба твого Авраама, і лоно Сари розкрив, і вчинив його батьком численних народів; ти дарував Ісаакові Ревеку і плід їх благословив; ти злучив Якова з Рахилею і від нього дванадцять патріярхів явив; ти з’єднав Йосифа з Асинетою і як плід дітородження Єфрема й Манасію їм дарував; ти злучив Захарію і Єлисавету і сина їх як предтечу пречистого твого рождества показав; ти виростив плоттю із кореня Єсеєвого Приснодіву, і з неї воплотився і народився на сласення роду людського.
Ти через невимовний твій дар і велику доброту прийшов до Кани галилейської і там подружжя благословив, щоб показати, що з твоєї волі є законне подружжя і дітородження з нього.
Сам, Владико пресвятий, прийми моління нас, рабів твоїх, і – як там, так і тут – прийди невидимим твоїм пришестям і благослови подружжя це, і дай рабам твоїм,(ім’я) і (ім’я), життя мирне, довгі літа, доброчесність, любов взаємну в союзі миру, рід довговічний, у дітях утіху і нев’янучий вінець слави.
Сподоби їх видіти дітей дітей своїх, охорони ложе їх від небезпек. І дай їм від роси небесної з висот і від достатку земного, наповни їх доми пшеницею, вином і оливою, і всяким добром, щоб вони подавали потребуючим. Дай воднораз і тим, що з ними, усе, чого вони просять на спасення.
Бо ти єси Бог милости, і щедрот, і чоловіколюбія, і тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем і пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Молитва
Господу помолімся.
Л.: Господи, помилуй.
Свящ:. Боже святий, ти з пороху сотворив чоловіка і з ребра його создав жінку, і дав йому помічницю, відповідну до нього, бо так було вгодно твоїй величності, щоб не самому бути чоловікові на землі.
Сам і нині, Владико, пошли руку твою з святого жилища твого, і з’єднай раба твого (ім’я) і рабу твою (ім’я), бо ти з’єднуєш жінку з мужем. З’єднай їх в однодумності, вінчай їх на любов, злучи їх в одне тіло, даруй їм потомство і радість у дітях.
Бо твоя є влада і твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Обіт
Де є звичай, жених і невіста кладуть праві руки на Євангеліє, а священик кладе епітрахиль і хрест на їх руки.
Жених: Я, (ім’я), беру тебе, (ім’я), за жінку, 1 прирікаю тобі любов, вірність, і чесність подружню, і що не залишу тебе але до смерти. Так мені. Боже, поможи, в Тройці Святій єдиний, 1 всі святі.
Невіста: Я, (ім’я), беру тебе, (ім’я), за мужа, і прирікаю тобі любов, вірність, чесність, і послух подружній, і що не залишу тебе аж до смерти. Так мені. Боже, поможи, в Тройці Святій єдиний, і всі святі.
Священик, благословляючи їх:
Що Бог з’єднав, чоловік нехай не розлучає.
Вінчання
Узявши вінці, священик вінчає спершу жениха:
Вінчається раб божий (ім’я) з рабою божою (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Вінчає і невісту:
Вінчається раба божа (ім’я) з рабом божим (ім’я), в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
І благословляє їх тричі:
Господи Боже наш, славою і честю вінчай їх (3)
Прокімен
Диякон: Будьмо уважні.
Свящ.: Мир всім.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Прокімен апостола, глас 8: Ти положив на головах їх вінці із каменів цінних, життя просили у тебе, і ти дав їм (Пс. 20,45).
Стих: Бо ти даєш їм благословення повік віку, звеселиш їх радістю лиця твого (Пс. 20,7).
Апостол
Диякон: Премудрість.
Читець: До Ефесян послання святого апостола Павла читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Читець читає апостол до Ефесян 5, 20-33:
Браття, дякуйте за все завжди Господеві й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
Коріться один одному в острасі божому. Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос – голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому жінки – своїм чоловікам.
Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос полюбив Церкву і видав себе за неї, щоб її освятити купіллю води зо словом, щоб поставити собі Церкву славну, без плями чи зморшки, або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо, хто любить свою жінку, себе самого любить.
Ніхто ж. ніколи свого тіла не ненавидів, але він годує його і піклується ним, як Христос Церквою, бо ми члени тіла його. Тим-то покине чоловік батька свого й матір і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло.
Це велика тайна, а я говорю про Христа і про Церкву. Тому нехай кожний з вас зокрема любить свою жінку, як себе самого, а жінка нехай поважає свого мужа.
Свящ.: Мир тобі.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Люди : Алилуя.
Стих: Ти, Господи, захорониш нас і збережеш нас від роду цього і повік (Пс. 11,8).
Євангеліє
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.
Свящ.: Мир всім.
Л.: І духові твоєму.
Свящ.: Від Івана святого Євангелія читання.
Л.: Слава тобі, Господи, слава тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Священик читає Євангеліє Івана 2, 1-11:
Одного разу було весілля в Кані галилейській, і була там мати Ісуса. Запросили на весілля також Ісуса та його учнів. Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до нього: Вина не мають. Ісус відповів їй:
Що мені і тобі, жінко? Ще не прийшла моя година. Але мати його мовила до слуг: Що тільки скаже вам, робіть.
Було ж там шість кам’яних посудин на воду, що були для юдейських очищень;
кожна вміщала дві або три міри. Сказав їм Ісус: Наповніть посудини водою. Вони наповнили їх доверху. Далі каже: Зачерпніть тепер і несіть до весільного старости. І понесли.
Коли староста покуштував воду, що стала вином (не знаючи, звідки воно взялося; знали тільки слуги, які зачерпнули воду), закликав він молодого і каже до нього: Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як уп’ються – гірше. Ти ж добре вино зберіг досі.
Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані галилейській, і тим об’явив свою славу, і учні його увірували в нього.
Л.: Слава тобі. Господи, слава тобі.
Єктенія усильного благання
Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої промовмо.
Л.: Господи, помилуй.
Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй.
Л.: Господи, помилуй.
Помилуй нас, Боже, по великій милості твоїй, молимось тобі, вислухай і помилуй.
Люди, на кожне прошення: Господи, помилуй (3).
Ще молимось за рабів божих (ім’я) і (ім’я), що нині одно з одним з’єднались, і за здоров’я і спасення їх.
Ще молимось за людей, предстоячих у святім храмі цім, що очікують від тебе великої і багатої милости, за всю братію нашу, і за всіх православних християн, за здоров’я і спасення їх.
Свящ.: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Молитва
Господу помолімся.
Л.: Господи, помилуй.
Свящ.: Господи Боже наш, ти у спасительнім твоїм промислі сподобив у Кані галилейській показати цінність подружжя твоїм пришестям: сам нині рабів твоїх (ім’я) і(ім’я), що їм зволив ти з’єднатися одне з одним, збережи в мирі й однодумності, покажи чесним їх подружжя, збережи нескверним їх ложе, зволь, щоб їх співжиття було непорочне, дай їм дожити глибокої старости і чистим серцем сповняти заповіді твої.
Бо ти єси Бог наш, Бог, що милує і спасає, і тобі славу возсилаємо, з безначальним твоїм Отцем, і всесвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Прохальна єктенія
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Л.: Господи, помилуй.
Дня всього звершеного, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.
Люди, на кожне прошення: Подай, Господи.
Ангела миру, вірного наставника, хоронителя душ і тілес наших у Господа просім.
Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.
Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.
Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.
Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшнім судищі Христовім просім.
Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Л.: Тобі, Господи.
“Отче наш”
Свящ:. І сподоби нас, Владико, зі сміливістю, неосудно сміти .призивати тебе, небесного Бога Отця, і мовити.
Л.: Отче наш, ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я твоє, нехай прийде царство твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.
Свящ.: Бо твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л.: Амінь.
Свящ.: Мир всім.
Л.: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші Господеві приклоніть.
Л.: Тобі, Господи.
Свящ.: Боже, ти все сотворив силою твоєю, і утвердив вселенну, і прикрасив вінець всього сотвореного тобою, і рабів твоїх цих, що звінчалися на спільноту подружжя, благослови благословенням духовним.
Бо благословилося твоє ім’я і прославилося твоє царство, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Л: Амінь.
Тут відбувається обряд спільної чаші і обходу кругом тетраподу, а люди співають:
„Ісає, ликуй”
Тропар, глас 5: Ісає, ликуй, Діва мала в утробі і родила Сина Еммануїла. Бога і чоловіка, Восток ім’я йому; його величаючи, Діву ублажаємо.
Інші, глас 7: Святії мученики, ви славно страждали і вінчалися, тож моліться до Господа, щоб помилував душі наші.
Слава тобі, Христе Боже, апостолів похвало і мучеників радосте; їх проповідь Тройця єдиносущна.
Благословення вінцями
Священик, знявши вінець женихові:
Возвеличся, женише, як Авраам, і благословися, як Ісаак, і умножся, як Яків, пробуваючи в мирі і сповняючи в правді заповіді божі.
Коли знімає вінець невісті: І ти, невісто, возвеличся, як Сара, і возвеселися, як Ревека, і умножся, як Рахиль, втішаючися своїм мужем, придержуючись меж закону, бо так зволив Бог.
Молитва
Господу помолімся.
Л.: Господи, помилуй.
Свящ.: Боже, Боже наш, ти прийшов у Кану галилейську і подружжя там благословив. Благослови ж рабів твоїх оцих, що з волі твоєї з’єдналися у спільноту подружжя. Благослови Їхні входи і ізходи, умнож у добрі життя їх, прийми вінці їх у царстві твоїм, зберігаючи їх чистими, непорочними й бездоганними на віки віків.
Л.: Амінь.
Свящ.: Мир всім.
Л.: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші Господеві приклоніть.
Л.:То6і, Господи.
Свящ.: Отець, Син і Святий Дух, всесвята, єдиносущна й живоначальна Тройця, єдине божество і царство, нехай благословить вас, і нехай дасть вам довге життя, радість у дітях, успіх у житті & вірі, і нехай сповнить вас усяких дібр на землі, нехай сподобить вас і добра обіцяні приймати, молитвами святої Богородиці і всіх святих.
Л.: Амінь.
Відпуст
Диякон: Премудрість.
Л.: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, – сущу Богородицю, тебе величаємо.
Свящ.: Слава тобі, Христе Боже, уповання наше, слава тобі.
Л.: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, 1 на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.
Свящ.: Христос, істинний Бог наш, що в Кані галилейській пришестям своїм цінність подружжя показав, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святих Богом вінчаних царів і рівноапостолів Константина й Олени, святого великомученика Прокопія, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Л.: Амінь.
Многоліття
Новозвінчаним рабам божим (ім’я) і (ім’я), сотвори, Господи, у здоров’ї і спасенні многії і благії літа.
Л.: Многая літа (3)
CZYN WINCZANNIA U tajinstwi winczannia Cerkwa prohołoszuje pokłykannia podruhiw “cariuwaty z Chrystom”. Mołodiata, nemow kniazi w deń koronaciji, oderżujut´ najkraszcze zemśke spadkojemstwo wid swoho najlubiszoho Otcia, nebesnoho caria. Cej darunok, ce druha ludyna – suputnyk (suputnycia) w cij żyttiewij mandriwci. Mołodiata stajut´ władykamy domasznioji Cerkwy. Domasznij stił powynen staty swiatoju trapezoju; pokuttia z ikonamy, prynesenymy z cerkwy pisla winczannia dla błahosłowennia, maje nahaduwaty jim ikonostas, a podrużnie łoże powynno buty jichnim “swiateje swiatych”. Winky nahadujut´ jim takoż pro nahorodu, szczo jiji oderżujut´ muczenyky za samopożertwu. U chrystyjanśkomu podrużżi czołowik i żinka służat´ odne odnomu i swojemu potomstwu w posłusi Chrystowomu (dyw. Ef. 5,21). Na poczatku czynu winczannia swiaszczenyk pytajet´sia mołodiat pro jich podrużniu zhodu – jich “twerdu dumku wziaty sobi za żinku/muża tu/toho, szczo baczat´ pered soboju”. Cia “twerda dumka” – ce wysliw tajinstwa podrużżia, jaku dopowniujut´ uroczystym obihom, koły mołodiata zajawlajut´, szczo ne załyszat´ odne odnoho aż do smerty. Preswiata Trojcia i wsi swiati je osnowoju podrużnioho żyttia, tomu czołowik i żinka znachodiat´ syłu sebe wzajemno lubyty, szanuwaty i dołaty rizni trudnoszczi. Zwinczani sławoju i czestiu Chrystowoju (cebto, joho chrestom), wony oderżujut´ nadpryrodnu syłu, jakoji chrest je dżerełom. Symwołom podrużnioji jednosty je obriady spilnoji czaszi, wjazannia ruk mołodiat (wyszytym rusznykom) ta potrijnoho obchodu dowkruhy tetrapodu. Ce starowynni zwyczaji, spilni ciłomu wizantijśkomu schodowi i potwerdżeni w naszij tradyciji u Trebnyku, szczo joho wydaw mytropołyt Andrej Szeptyćkyj u 1925 roci. Obriad zaruczyn Ti, szczo choczut´ winczatysia, oczikujut´ pered dwermy cerkwy – żenych praworucz, newista liworucz. Swiaszczenyk błahosłowyt´ mołodych tryczi i wwodyt´ jich do prytworu chramu. Dyjakon: Błahosłowy, władyko. Swiaszczenyk: Błahosłowen Boh nasz zawżdy, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy : Amiń. Dyjakon: Hospodu pomolimsia. Ł.: Hospody, pomyłuj. Swiaszcz.: Boże wicznyj, ty zibraw wojedyno widdałenych wid sebe i wstanowyw dla nych nerozrywnyj sojuz lubowy, ty błahosłowyw Isaka j Reweku i wczynyw jich naslidnykamy twojeji obitnyci; sam błahosłowy i rabiw twojich, Simja) i (imja), nastawlajuczy jich na wsiake dobre diło. Bo myłostywyj i czołowikolubeć Boh jesy, i tobi sławu wozsyłajemo, Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Swiaszcz.: Myr wsim. Ł.: I duchowi twojemu. Dyjakon: Hołowy waszi Hospodewi prykłonit´. Ł.: Tobi, Hospody. Swiaszczenyk: Hospody Boże nasz, ty zpomiż narodiw najpersze obruczyw Cerkwu, diwu czystu, błahosłowy ci zaruczyny, i zjednaj, i ochorony rabiw twojich cych u myri j odnodumnosti. Bo tobi nałeżyt´ usiaka sława, czest´ i pokłonennia, Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, nyni i. powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Nakładannia persteniw Swiaszczenyk robyt´ perstnem znak chresta nad hołowoju żenycha i nakładaje persteń na prawu ruku: Zaruczajet´sia rab bożyj (imja) z raboju bożoju (imja) w imja Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha. Amiń. Tak samo j newisti: Zaruczajet´sia raba boża (imja) z rabom bożym (imja) w imja Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha. Amiń. Mołytwa Hospodu pomolimsia. Ł.: Hospody, pomyłuj. Swiaszcz:. Hospody Boże nasz, ty buw suputnykom słuhy patrijarcha Awraama w Mesopotamiji, posyłajuczy wyswataty drużynu dla pana joho Isaaka, i widkryw jomu czerez czerpannia wody, szczob zaruczyty Reweku. Sam błahosłowy zaruczyny rabiw twojich, (imja) i (imja), i utwerdy promowłene nymy słowo, utwerdy jich swiatym twojim zjednanniam. Bo ty spoczatku stworyw mużeśku stat´ i żinoczu, i ty zjednujesz z mużem żenu na pomicz i na spryjmannia ludśkoho rodu. Sam, otże, Hospody Boże nasz, ty, szczo posław istynu w nasliddia twoje i obitnyciu twoju rabam twojim, otciam naszym, wybranciam twojim z rodu w rid, zhlańsia na raba twoho (imja) i na rabu twoju (imja), i utwerdy zaruczenych u wiri, i jedynodumstwi, i istyni, i lubowi. Ty bo, Hospody, pokazaw wstanowłennia zaruczyn i utwerdżennia wsioho. Czerez persteń buła dana włada Josyfowi w Jehypti, czerez persteń prosławywsia Danyjił u krajini wawyłonśkij, czerez persteń wyjawyłasia istyna Tamary, czerez persteń Oteć nasz nebesnyj szczedryj buw do syna swoho: Dajte bo, mowyt´, persteń na prawyciu joho, i, zakołowszy hodowane tela, jiżmo, i weselimsia. Sama prawycia twoja, Hospody, ozbrojiła Mojseja w Czerwonomu mori, słowom bo twojim istynnym nebesa utwerdyłysia i zemla osnuwałasia; i prawycia rabiw twojich błahosłowyt´sia słowom twojim mohutnim i ramenom twojim wysokym. Sam, otże, i nyni, Władyko, błahosłowy ce nakładannia persteniw błahosłowenniam nebesnym, i anheł twij nechaj ide pered nymy w usi dni żyttia jich. Bo ty błahosłowlajesz i oswiaczujesz use, i tobi sławu wozsyłajemo, Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Swiaszczenyk ide pered zaruczenymy do tetrapodu. Psałom 127 Błażenni wsi, szczo bojat´sia Hospoda, szczo chodiat´ putiamy joho. Płody praci twojeji budesz jisty, szczasływyj ty, i dobre tobi bude. Żinka twoja–nenacze łoza płodowyta na krajach domu twoho. Syny twoji –jak parosti oływky, nawkruh trapezy twojeji. Oś tak błahosłowlajet´sia czołowik, szczo bojit´sia Hospoda. Błahosłowyt´ tebe Hospod´ iz Sionu, i pobaczysz dobro Jerusałymu po wsi dni żyttia twoho. I pobaczysz syniw twojich syniw. Myr na Izrajila. Wysliw podrużnioji zhody Zapytuje swiaszczenyk żenycha: Czy majesz ty, (imja), dobru j neprymuszenu wolu ta twerdu dumku wziaty sobi za drużynu (imja), szczo jiji tut pered soboju baczysz? Żenych: Maju, czesnyj otcze. Czy ne pryrikaw ty inszij newisti? Żenych: Ne pryrikaw, czesnyj otcze. Swiaszczenyk zwertajet´sia do newisty: Czy majesz ty, (imja), dobru j neprymuszenu wolu ta twerdu dumku wziaty sobi za muża (imja), szczo joho tut pered soboju baczysz? Newista: Maju, czesnyj otcze. Czy ne pryrikała ty inszomu mużewi? Newista: Ne pryrikała, czesnyj otcze. Czyn winczannia Dyjakon: Błahosłowy, władyko. Swiaszczenyk: Błahosłowenne carstwo Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ludy : Amiń. Myrna jektenija Dyjakon: W myri Hospodu pomolimsia. Ludy, na kożne proszennia: Hospody, pomyłuj. Za myr z wysot i spasennia dusz naszych Hospodu pomolimsia. Za myr wsioho switu, dobryj stan swiatych bożych cerkow i zjednannia wsich Hospodu pomolimsia. Za swiatyj chram cej i tych, szczo z wiroju, błahohowinniam i strachom bożym wchodiat´ do nioho, Hospodu pomolimsia. Za swiatiszoho wsełenśkoho archyjereja (imja), papu Rymśkoho, i za błażenniszoho patrijarcha naszoho (imja), i za preoswiaszczenniszoho archyjepyskopa j mytropołyta naszoho Kyr (imja), boholubywoho jepyskopa naszoho Kyr (imja), czesne preswiterstwo, u Chrysti dyjakonstwo, za wweś pryczet i ludej Hospodu pomolimsia. Za Bohom bereżenyj narod nasz, za prawlinnia i wse wijśko Hospodu pomolimsia. Za rabiw bożych (imja) i (imja), szczo nyni zjednujut´sia odne z odnym u spilnotu podrużżia, i za spasennia jich Hospodu pomolimsia. Szczob błahosłowenne buło ce podrużżia, jak te, szczo w Kani hałyłejśkij, Hospodu pomolimsia. Szczob dani buły jim dobroczesnist´ i plid utroby na dobro, Hospodu pomolimsia. Szczob wony zwesełyłysia, dywlaczyś na syniw swojich i doczok, Hospodu pomolimsia. Szczob daruwałosia jim błahosłowennia u ditiach i żyttia bezdohanne, Hospodu pomolimsia. Szczob daruwaw jim i nam use, czoho dla spasennia prosymo, Hospodu pomolimsia. Szczob izbawytysia jim i nam wid usiakoji skorby, hniwu j nużdy, Hospodu pomolimsia. Zastupy, spasy, pomyłuj i ochorony nas, Boże, twojeju błahodattiu. Preswiatu, preczystu, prebłahosłowennu, sławnu Władyczyciu naszu Bohorodyciu i prysnodiwu Mariju, z usima swiatymy pomjanuwszy, sami sebe, i odyn odnoho, i wse żyttia nasze Chrystu Bohowi widdajmo. Ł.:Tobi, Hospody. Swiaszcz:. Bo tobi nałeżyt´ usiaka sława, czest´ i pokłonennia, Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Mołytwa Hospodu pomolimsia. Ł.: Hospody, pomyłuj. Swiaszcz.: Boże preczystyj i wsijeji twari sotworytelu, ty czerez twoje czołowikolubije rebro praotcia Adama pereobrazyw u żinku, i błahosłowyw jich, i skazaw: Rostit´ i mnożit´sia, i wołodijte zemłeju; i oboje jich w 4 odne złuczyw, bo rady toho ostawyt´ czołowik otcia swoho i matir i pryłuczyt´sia do drużyny swojeji, i budut´ dwoje, jak odne tiło; i koho Boh złuczyw, ludyna nechaj ne rozłuczaje. Ty błahosłowyw raba twoho Awraama, i łono Sary rozkryw, i wczynyw joho bat´kom czysłennych narodiw; ty daruwaw Isaakowi Reweku i plid jich błahosłowyw; ty złuczyw Jakowa z Rachyłeju i wid nioho dwanadciat´ patrijarchiw jawyw; ty zjednaw Josyfa z Asynetoju i jak plid ditorodżennia Jefrema j Manasiju jim daruwaw; ty złuczyw Zachariju i Jełysawetu i syna jich jak predteczu preczystoho twoho rożdestwa pokazaw; ty wyrostyw płottiu iz korenia Jesejewoho Prysnodiwu, i z neji wopłotywsia i narodywsia na słasennia rodu ludśkoho. Ty czerez newymownyj twij dar i wełyku dobrotu pryjszow do Kany hałyłejśkoji i tam podrużżia błahosłowyw, szczob pokazaty, szczo z twojeji woli je zakonne podrużżia i ditorodżennia z nioho. Sam, Władyko preswiatyj, pryjmy molinnia nas, rabiw twojich, i – jak tam, tak i tut – pryjdy newydymym twojim pryszestiam i błahosłowy podrużżia ce, i daj rabam twojim, (imja) i (imja), żyttia myrne, dowhi lita, dobroczesnist´, lubow wzajemnu w sojuzi myru, rid dowhowicznyj, u ditiach utichu i newjanuczyj wineć sławy. Spodoby jich wydity ditej ditej swojich, ochorony łoże jich wid nebezpek. I daj jim wid rosy nebesnoji z wysot i wid dostatku zemnoho, napowny jich domy pszenyceju, wynom i oływoju, i wsiakym dobrom, szczob wony podawały potrebujuczym. Daj wodnoraz i tym, szczo z nymy, use, czoho wony prosiat´ na spasennia. Bo ty jesy Boh myłosty, i szczedrot, i czołowikolubija, i tobi sławu wozsyłajemo z beznaczalnym twojim Otcem i preswiatym, i błahym, i żywotworiaszczym twojim Duchom, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Mołytwa Hospodu pomolimsia. Ł.: Hospody, pomyłuj. Swiaszcz:. Boże swiatyj, ty z porochu sotworyw czołowika i z rebra joho sozdaw żinku, i daw jomu pomicznyciu, widpowidnu do nioho, bo tak buło whodno twojij wełycznosti, szczob ne samomu buty czołowikowi na zemli. Sam i nyni, Władyko, poszły ruku twoju z swiatoho żyłyszcza twoho, i zjednaj raba twoho (imja) i rabu twoju (imja), bo ty zjednujesz żinku z mużem. Zjednaj jich w odnodumnosti, winczaj jich na lubow, złuczy jich w odne tiło, daruj jim potomstwo i radist´ u ditiach. Bo twoja je włada i twoje je carstwo, i syła, i sława, Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Obit De je zwyczaj, żenych i newista kładut´ prawi ruky na Jewanhelije, a swiaszczenyk kłade epitrachyl i chrest na jich ruky. Żenych: Ja, (imja), beru tebe, (imja), za żinku, 1 pryrikaju tobi lubow, wirnist´, i czesnist´ podrużniu, i szczo ne załyszu tebe ałe do smerty. Tak meni. Boże, pomoży, w Trojci Swiatij jedynyj, 1 wsi swiati. Newista: Ja, (imja), beru tebe, (imja), za muża, i pryrikaju tobi lubow, wirnist´, czesnist´, i posłuch podrużnij, i szczo ne załyszu tebe aż do smerty. Tak meni. Boże, pomoży, w Trojci Swiatij jedynyj, i wsi swiati. Swiaszczenyk, błahosłowlajuczy jich: Szczo Boh zjednaw, czołowik nechaj ne rozłuczaje. Winczannia Uziawszy winci, swiaszczenyk winczaje sperszu żenycha: Winczajet´sia rab bożyj (imja) z raboju bożoju (imja) w imja Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha. Amiń. Winczaje i newistu: Winczajet´sia raba boża (imja) z rabom bożym (imja), w imja Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha. Amiń. I błahosłowlaje jich tryczi: Hospody Boże nasz, sławoju i czestiu winczaj jich (3) Prokimen Dyjakon: Bud´mo uważni. Swiaszcz.: Myr wsim. Dyjakon: Premudrist´, bud´mo uważni. Prokimen apostoła, hłas 8: Ty położyw na hołowach jich winci iz kameniw cinnych, żyttia prosyły u tebe, i ty daw jim (Ps. 20,45). Stych: Bo ty dajesz jim błahosłowennia powik wiku, zwesełysz jich radistiu łycia twoho (Ps. 20,7). Apostoł Dyjakon: Premudrist´. Czyteć: Do Efesian posłannia swiatoho apostoła Pawła czytannia. Dyjakon: Bud´mo uważni. Czyteć czytaje apostoł do Efesian 5, 20-33: Brattia, diakujte za wse zawżdy Hospodewi j Otcewi w imja Hospoda naszoho Isusa Chrysta. Korit´sia odyn odnomu w ostrasi bożomu. Żinky nechaj koriat´sia swojim czołowikam, jak Hospodewi, bo czołowik hołowa żinky, jak i Chrystos – hołowa Cerkwy, swoho tiła, jakoho win Spasytel. A jak Cerkwa koryt´sia Chrystowi, tak u wsiomu żinky – swojim czołowikam. Czołowiky, lubit´ swojich żinok, jak Chrystos polubyw Cerkwu i wydaw sebe za neji, szczob jiji oswiatyty kupillu wody zo słowom, szczob postawyty sobi Cerkwu sławnu, bez plamy czy zmorszky, abo czohoś podibnoho, ałe szczob buła swiata j neporoczna. Tak i czołowiky powynni lubyty swojich żinok, jak swoji tiła; bo, chto lubyt´ swoju żinku, sebe samoho lubyt´. Nichto ż. nikoły swoho tiła ne nenawydiw, ałe win hoduje joho i pikłujet´sia nym, jak Chrystos Cerkwoju, bo my człeny tiła joho. Tym-to pokyne czołowik bat´ka swoho j matir i prystane do swojeji żinky, i wony oboje budut´ odne tiło. Ce wełyka tajna, a ja howoriu pro Chrysta i pro Cerkwu. Tomu nechaj kożnyj z was zokrema lubyt´ swoju żinku, jak sebe samoho, a żinka nechaj poważaje swoho muża. Swiaszcz.: Myr tobi. Dyjakon: Premudrist´, bud´mo uważni. Ludy : Ałyłuja. Stych: Ty, Hospody, zachoronysz nas i zbereżesz nas wid rodu cioho i powik (Ps. 11,8). Jewanhelije Dyjakon: Premudrist´, prosti, wysłuchajmo swiatoho Jewanhelija. Swiaszcz.: Myr wsim. Ł.: I duchowi twojemu. Swiaszcz.: Wid Iwana swiatoho Jewanhelija czytannia. Ł.: Sława tobi, Hospody, sława tobi. Dyjakon: Bud´mo uważni. Swiaszczenyk czytaje Jewanhelije Iwana 2, 1-11: Odnoho razu buło wesilla w Kani hałyłejśkij, i buła tam maty Isusa. Zaprosyły na wesilla takoż Isusa ta joho uczniw. Koły ż zabrakło wyna, maty Isusa każe do nioho: Wyna ne majut´. Isus widpowiw jij: Szczo meni i tobi, żinko? Szcze ne pryjszła moja hodyna. Ałe maty joho mowyła do słuh: Szczo tilky skaże wam, robit´. Buło ż tam szist´ kamjanych posudyn na wodu, szczo buły dla judejśkych oczyszczeń; kożna wmiszczała dwi abo try miry. Skazaw jim Isus: Napownit´ posudyny wodoju. Wony napownyły jich dowerchu. Dali każe: Zaczerpnit´ teper i nesit´ do wesilnoho starosty. I ponesły. Koły starosta pokusztuwaw wodu, szczo stała wynom (ne znajuczy, zwidky wono wziałosia; znały tilky słuhy, jaki zaczerpnuły wodu), zakłykaw win mołodoho i każe do nioho: Kożen czołowik daje sperszu wyno dobre, a jak upjut´sia – hirsze. Ty ż dobre wyno zberih dosi. Oś takyj poczatok czudes uczynyw Isus u Kani hałyłejśkij, i tym objawyw swoju sławu, i uczni joho uwiruwały w nioho. Ł.: Sława tobi. Hospody, sława tobi. Jektenija usylnoho błahannia Dyjakon: Promowmo wsi z usijeji duszi i z usijeji mysli naszoji promowmo. Ł.: Hospody, pomyłuj. Hospody wsederżytelu, Boże otciw naszych, mołymoś tobi, wysłuchaj i pomyłuj. Ł.: Hospody, pomyłuj. Pomyłuj nas, Boże, po wełykij myłosti twojij, mołymoś tobi, wysłuchaj i pomyłuj. Ludy, na kożne proszennia: Hospody, pomyłuj (3). Szcze mołymoś za rabiw bożych (imja) i (imja), szczo nyni odno z odnym zjednałyś, i za zdorowja i spasennia jich. Szcze mołymoś za ludej, predstojaczych u swiatim chrami cim, szczo oczikujut´ wid tebe wełykoji i bahatoji myłosty, za wsiu bratiju naszu, i za wsich prawosławnych chrystyjan, za zdorowja i spasennia jich. Swiaszcz.: Bo myłostywyj i czołowikolubeć Boh jesy, i tobi sławu wozsyłajemo, Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Mołytwa Hospodu pomolimsia. Ł.: Hospody, pomyłuj. Swiaszcz.: Hospody Boże nasz, ty u spasytelnim twojim promysli spodobyw u Kani hałyłejśkij pokazaty cinnist´ podrużżia twojim pryszestiam: sam nyni rabiw twojich (imja) i (imja), szczo jim zwoływ ty zjednatysia odne z odnym, zbereży w myri j odnodumnosti, pokaży czesnym jich podrużżia, zbereży neskwernym jich łoże, zwol, szczob jich spiwżyttia buło neporoczne, daj jim dożyty hłybokoji starosty i czystym sercem spowniaty zapowidi twoji. Bo ty jesy Boh nasz, Boh, szczo myłuje i spasaje, i tobi sławu wozsyłajemo, z beznaczalnym twojim Otcem, i wseswiatym, i błahym, i żywotworiaszczym twojim Duchom, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Prochalna jektenija Dyjakon: Zastupy, spasy, pomyłuj i ochorony nas, Boże, twojeju błahodattiu. Ł.: Hospody, pomyłuj. Dnia wsioho zwerszenoho, swiatoho, myrnoho j bezhrisznoho u Hospoda prosim. Ludy, na kożne proszennia: Podaj, Hospody. Anheła myru, wirnoho nastawnyka, choronytela dusz i tiłes naszych u Hospoda prosim. Proszczennia j widpuszczennia hrichiw i prohriszeń naszych u Hospoda prosim. Dobroho j pożytocznoho duszam naszym i myru dla switu u Hospoda prosim. Ostałyj czas żyttia naszoho w myri j pokajanni skinczyty u Hospoda prosim. Chrystyjanśkoji konczyny żyttia naszoho, bezbolisnoji, bezdohannoji, myrnoji, i dobroho odwitu na strasznim sudyszczi Chrystowim prosim. Jednist´ wiry i pryczastia Swiatoho Ducha wyprosywszy, sami sebe, i odyn odnoho, i wse żyttia nasze Chrystu Bohowi widdajmo. Ł.: Tobi, Hospody. “Otcze nasz” Swiaszcz:. I spodoby nas, Władyko, zi smiływistiu, neosudno smity .pryzywaty tebe, nebesnoho Boha Otcia, i mowyty. Ł.: Otcze nasz, ty, szczo jesy na nebesach, nechaj swiatyt´sia imja twoje, nechaj pryjde carstwo twoje, nechaj bude wola twoja, jak na nebi, tak i na zemli. Chlib nasz nasuszcznyj daj nam dneś; i prosty nam dowhy naszi, jak i my proszczajemo dowżnykam naszym; i ne wwedy nas u spokusu, ałe izbaw nas wid łukawoho. Swiaszcz.: Bo twoje jest´ carstwo, i syła, i sława, Otcia, i Syna, Swiatoho Ducha, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Swiaszcz.: Myr wsim. Ł.: I duchowi twojemu. Dyjakon: Hołowy waszi Hospodewi prykłonit´. Ł.: Tobi, Hospody. Swiaszcz.: Boże, ty wse sotworyw syłoju twojeju, i utwerdyw wsełennu, i prykrasyw wineć wsioho sotworenoho toboju, i rabiw twojich cych, szczo zwinczałysia na spilnotu podrużżia, błahosłowy błahosłowenniam duchownym. Bo błahosłowyłosia twoje imja i prosławyłosia twoje carstwo, Otcia, i Syna, i Swiatoho Ducha, nyni i powsiakczas, i na wiky wikiw. Ł: Amiń. Tut widbuwajet´sia obriad spilnoji czaszi i obchodu kruhom tetrapodu, a ludy spiwajut´: „Isaje, łykuj” Tropar, hłas 5: Isaje, łykuj, Diwa mała w utrobi i rodyła Syna Emmanujiła. Boha i czołowika, Wostok imja jomu; joho wełyczajuczy, Diwu ubłażajemo. Inszi, hłas 7: Swiatiji muczenyky, wy sławno strażdały i winczałysia, toż molit´sia do Hospoda, szczob pomyłuwaw duszi naszi. Sława tobi, Chryste Boże, apostoliw pochwało i muczenykiw radoste; jich propowid´ Trojcia jedynosuszczna. Błahosłowennia winciamy Swiaszczenyk, zniawszy wineć żenychowi: Wozwełyczsia, żenysze, jak Awraam, i błahosłowysia, jak Isaak, i umnożsia, jak Jakiw, probuwajuczy w myri i spowniajuczy w prawdi zapowidi bożi. Koły znimaje wineć newisti: I ty, newisto, wozwełyczsia, jak Sara, i wozwesełysia, jak Reweka, i umnożsia, jak Rachyl, wtiszajuczysia swojim mużem, pryderżujuczyś meż zakonu, bo tak zwoływ Boh. Mołytwa Hospodu pomolimsia. Ł.: Hospody, pomyłuj. Swiaszcz.: Boże, Boże nasz, ty pryjszow u Kanu hałyłejśku i podrużżia tam błahosłowyw. Błahosłowy ż rabiw twojich ocych, szczo z woli twojeji zjednałysia u spilnotu podrużżia. Błahosłowy Jichni wchody i izchody, umnoż u dobri żyttia jich, pryjmy winci jich u carstwi twojim, zberihajuczy jich czystymy, neporocznymy j bezdohannymy na wiky wikiw. Ł.: Amiń. Swiaszcz.: Myr wsim. Ł.: I duchowi twojemu. Dyjakon: Hołowy waszi Hospodewi prykłonit´. Ł.:To6i, Hospody. Swiaszcz.: Oteć, Syn i Swiatyj Duch, wseswiata, jedynosuszczna j żywonaczalna Trojcia, jedyne bożestwo i carstwo, nechaj błahosłowyt´ was, i nechaj dast´ wam dowhe żyttia, radist´ u ditiach, uspich u żytti & wiri, i nechaj spownyt´ was usiakych dibr na zemli, nechaj spodobyt´ was i dobra obiciani pryjmaty, mołytwamy swiatoji Bohorodyci i wsich swiatych. Ł.: Amiń. Widpust Dyjakon: Premudrist´. Ł.: Czesniszu wid cheruwymiw i nezriwnianno sławniszu wid serafymiw, szczo bez zotlinnia Boha Słowo porodyła, – suszczu Bohorodyciu, tebe wełyczajemo. Swiaszcz.: Sława tobi, Chryste Boże, upowannia nasze, sława tobi. Ł.: Sława Otciu, i Synu, i Swiatomu Duchowi, i nyni, i powsiakczas, 1 na wiky wikiw. Amiń. Hospody, pomyłuj (3). Błahosłowy. Swiaszcz.: Chrystos, istynnyj Boh nasz, szczo w Kani hałyłejśkij pryszestiam swojim cinnist´ podrużżia pokazaw, mołytwamy preczystoji swojeji Materi, swiatych sławnych i wsechwalnych apostoliw, swiatych Bohom winczanych cariw i riwnoapostoliw Konstantyna j Ołeny, swiatoho wełykomuczenyka Prokopija, i wsich swiatych, pomyłuje i spase nas, jak błahyj i czołowikolubeć. Ł.: Amiń. Mnoholittia Nowozwinczanym rabam bożym (imja) i (imja), sotwory, Hospody, u zdorowji i spasenni mnohiji i błahiji lita. Ł.: Mnohaja lita (3)
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz