sobota, 14 maja 2016

Modlitewnik "Pryjdite, pokłonimsia" cz. 7 (o stopniach święceń)





Ісус Христос прийшов до нас з трьома великими властями від свого Отця: “Дана мені всяка влада на небі і на землі” (Мт. 28,19), щоб божий люд провадити, його навчати і освячувати. Ці власті передав Спаситель окремим служителям, які їх сповняють у Христовім імені. Першими були апостоли, а потім окремим чином, через рукоположення, ці власті вони передали своїм наслідникам, єпископам, а ці – своїм наслідникам. Передача цих Христових духовних властей відбувається в таїнстві Священства через рукоположення від єпископа з відповідною молитвою.
У власті освячувати вірних, що відбувається через сім святих таїнств, найбільшою є власть відпускати гріхи (“Кому відпустите гріхи, відпустяться” [їв. 20,23]) і приносити жертву, якою є сам Христос, що на останній вечері і на Голготі віддав себе за гріхи світу.
Сповняючи ці та інші служби, єпископи потребують помічників, їх встановила Церква в нашім українськім обряді чотири: читець, півень, піддиякон і диякон. Вони є рівночасно степенями, які ведуть до священства, якого повнота є в особі єпископа. Безпосереднім степенем до священства є дияконат.
Читець і півець – це чини для служіння при різних богослуженнях:
приготовляти все потрібне до богослужб, бути свічконосцями, співати і провадити церковний спів, читати псалми (катизми) та сповняти інші функції в божім домі. Архиєрей ставить у чин читця і півця постриженням його волосся і молитвою: “Господи Боже вседержителю, прийми раба твого (ім’я) і освяти його, і сподоби його з усякою премудрістю і розумом творити повчання і читання божественних твоїх словес, зберігаючи його в непорочному житті”. Архиєрей вручає поставленому книгу Апостола .і свічку. (Популярно звані в нас “дяки”, коли знають літургійний
спів і устав богослужень, одержують постриження на читців-півців).
Піддиякон – це чин, у якому посвячений дбає про божий храм, престол, його чистоту, і приготовляє все потрібне до євхаристійної жертви та служить архиєреєві і священикові під час богослужень, згідно з літургічними приписами. Цей чин архиєрей уділює рукоположенням і молитвою: “Сам, Владико, збережи його в усьому бездоганним і дай йому любити красоту дому твого і стояти першим перед дверми. святої церкви твоєї, запалювати світильник оселі слави твоєї”. Піддиякон отримує від святителя посудину для миття рук і орар, який надіває хрестовидне через рамена.
Чин поставлення на читця, півця і піддиякона відбувається перед Літургією.
Диякон – це чин, яким рукоположений ще не завершує таїнства Євхаристії, але біля нього служить як помічник архиєрея чи священика. Диякон поставляється в часі Літургії по освяченню і благословенню архиєрея – “І нехай будуть милості...”
Архиєрей перед престолом кладе руку на піддиякона і каже молитву рукоположення: “Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійного піддиякона (ім’я) в дияконство”. Потім святитель вручає дияконові знаки його служби: орар на одне рамя, кадильницю (диякон приносить кадильну жертву) і рипіду. Люди при вручуванню тих знаків співають слова “Аксіос”, що значить – гідний, достойний.
Священик – це особа, що рукоположенням назначується окремим знамям (“характер”, “печать”), яким “уподібнюється до Христа–Священика і може діяти в особі Христа як Глави” (II Ватиканський собор: Про священство, ч. 2), як співробітник єпископа. Поставляється торжественно в часі Літургії по великім вході через рукоположення і молитву (як вище в чині поставлення на диякона): “Божественна благодать...” Новоєрей одержує від архиєрея священичі ризи і служебник.
Єпископ – це повнота Христового священства, це наслідник апостолів і член апостольського собору для пастирського правління Церквою, найвища власть у Церкві в злуці з наслідником св. Петра. Рукоположення (хіротонія) відбувається при участі трьох єпископів, у день якогось празника, при участі народу, по прочитанні євангелії. Хіротонія стається через положення рук і молитву “Божественна благодать...” (як вище в чині поставлення на диякона і священика). Єпископ одержує саккос, омофор, панагію, митру і хрест – знаки його власти пастиря в Церкві.



SWIASZCZENSTWO Isus Chrystos pryjszow do nas z trioma wełykymy włastiamy wid swoho Otcia: “Dana meni wsiaka włada na nebi i na zemli” (Mt. 28,19), szczob bożyj lud prowadyty, joho nawczaty i oswiaczuwaty. Ci własti peredaw Spasytel okremym służytelam, jaki jich spowniajut´ u Chrystowim imeni. Perszymy buły apostoły, a potim okremym czynom, czerez rukopołożennia, ci własti wony peredały swojim naslidnykam, jepyskopam, a ci – swojim naslidnykam. Peredacza cych Chrystowych duchownych włastej widbuwajet´sia w tajinstwi Swiaszczenstwa czerez rukopołożennia wid jepyskopa z widpowidnoju mołytwoju. U własti oswiaczuwaty wirnych, szczo widbuwajet´sia czerez sim swiatych tajinstw, najbilszoju je włast´ widpuskaty hrichy (“Komu widpustyte hrichy, widpustiat´sia” [jiw. 20,23]) i prynosyty żertwu, jakoju je sam Chrystos, szczo na ostannij weczeri i na Hołhoti widdaw sebe za hrichy switu. Spowniajuczy ci ta inszi służby, jepyskopy potrebujut´ pomicznykiw, jich wstanowyła Cerkwa w naszim ukrajinśkim obriadi czotyry: czyteć, piweń, piddyjakon i dyjakon. Wony je riwnoczasno stepeniamy, jaki wedut´ do swiaszczenstwa, jakoho pownota je w osobi jepyskopa. Bezposerednim stepenem do swiaszczenstwa je dyjakonat. Czyteć i piweć – ce czyny dla służinnia pry riznych bohosłużenniach: pryhotowlaty wse potribne do bohosłużb, buty swiczkonosciamy, spiwaty i prowadyty cerkownyj spiw, czytaty psałmy (katyzmy) ta spowniaty inszi funkciji w bożim domi. Archyjerej stawyt´ u czyn czytcia i piwcia postryżenniam joho wołossia i mołytwoju: “Hospody Boże wsederżytelu, pryjmy raba twoho (imja) i oswiaty joho, i spodoby joho z usiakoju premudristiu i rozumom tworyty powczannia i czytannia bożestwennych twojich słowes, zberihajuczy joho w neporocznomu żytti”. Archyjerej wruczaje postawłenomu knyhu Apostoła .i swiczku. (Popularno zwani w nas “diaky”, koły znajut´ liturhijnyj spiw i ustaw bohosłużeń, oderżujut´ postryżennia na czytciw-piwciw). Piddyjakon – ce czyn, u jakomu poswiaczenyj dbaje pro bożyj chram, prestoł, joho czystotu, i pryhotowlaje wse potribne do jewcharystijnoji żertwy ta służyt´ archyjerejewi i swiaszczenykowi pid czas bohosłużeń, zhidno z liturhicznymy prypysamy. Cej czyn archyjerej udiluje rukopołożenniam i mołytwoju: “Sam, Władyko, zbereży joho w usiomu bezdohannym i daj jomu lubyty krasotu domu twoho i stojaty perszym pered dwermy. swiatoji cerkwy twojeji, zapaluwaty switylnyk oseli sławy twojeji”. Piddyjakon otrymuje wid swiatytela posudynu dla myttia ruk i orar, jakyj nadiwaje chrestowydne czerez ramena. Czyn postawłennia na czytcia, piwcia i piddyjakona widbuwajet´sia pered Liturhijeju. Dyjakon – ce czyn, jakym rukopołożenyj szcze ne zawerszuje tajinstwa Jewcharystiji, ałe bila nioho służyt´ jak pomicznyk archyjereja czy swiaszczenyka. Dyjakon postawlajet´sia w czasi Liturhiji po oswiaczenniu i błahosłowenniu archyjereja – “I nechaj budut´ myłosti...” Archyjerej pered prestołom kłade ruku na piddyjakona i każe mołytwu rukopołożennia: “Bożestwenna błahodat´, szczo zawżdy nedużych ozdorowluje i te, szczo jim nedostaje, dopowniuje, postawlaje błahohowijnoho piddyjakona (imja) w dyjakonstwo”. Potim swiatytel wruczaje dyjakonowi znaky joho służby: orar na odne ramja, kadylnyciu (dyjakon prynosyt´ kadylnu żertwu) i rypidu. Ludy pry wruczuwanniu tych znakiw spiwajut´ słowa “Aksios”, szczo znaczyt´ – hidnyj, dostojnyj. Swiaszczenyk – ce osoba, szczo rukopołożenniam naznaczujet´sia okremym znamjam (“charakter”, “peczat´”), jakym “upodibniujet´sia do Chrysta–Swiaszczenyka i może dijaty w osobi Chrysta jak Hławy” (II Watykanśkyj sobor: Pro swiaszczenstwo, cz. 2), jak spiwrobitnyk jepyskopa. Postawlajet´sia torżestwenno w czasi Liturhiji po wełykim wchodi czerez rukopołożennia i mołytwu (jak wyszcze w czyni postawłennia na dyjakona): “Bożestwenna błahodat´...” Nowojerej oderżuje wid archyjereja swiaszczenyczi ryzy i służebnyk. Jepyskop – ce pownota Chrystowoho swiaszczenstwa, ce naslidnyk apostoliw i człen apostolśkoho soboru dla pastyrśkoho prawlinnia Cerkwoju, najwyszcza włast´ u Cerkwi w złuci z naslidnykom sw. Petra. Rukopołożennia (chirotonija) widbuwajet´sia pry uczasti trioch jepyskopiw, u deń jakohoś praznyka, pry uczasti narodu, po proczytanni jewanheliji. Chirotonija stajet´sia czerez położennia ruk i mołytwu “Bożestwenna błahodat´...” (jak wyszcze w czyni postawłennia na dyjakona i swiaszczenyka). Jepyskop oderżuje sakkos, omofor, panahiju, mytru i chrest – znaky joho własty pastyria w Cerkwi.

Brak komentarzy:

Prześlij komentarz